06 лютого 2013 року м. Львів № 179162/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Савицької Н.В.
суддів: Каралюса В.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Губач Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Святибор» до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправних дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Святибор» (далі ТзОВ «Святибор) звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000862301, №0000872301 від 01.08.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка за результатами якої встановлено, що ТзОВ «Святибор» в порушення вимог п.198.1, 198.2, 198.3 Податкового кодексу України завищив суму податкового кредиту у вересні 2011 року на суму 78464 грн. внаслідок включення сум ПДВ за недостовірними документами по безтоварних операціях проведених з ПП «Д.С.Л.», що привело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками вересня 2011 року, що підтверджується актом від 20.07.2012 року
На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № №0000862301, №0000872301 від 01.08.2012 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2012 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення №0000862301, №0000872301 від 01.08.2012 року. В решті позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, апелянт ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи і, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, операції отриманих робіт ( послуг ) контрагентом ОСОБА_2 у ТзОВ «Металіст» та подальша їх реалізація на ТзОВ «Галицька Торгівельна компанія», ТзОВ «Святибор» не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу постачання до «вигодонабувача». ТзОВ «Святибор» в порушення п. 198.1, 198.2, 198.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року завищив суму податкового кредиту у вересні 2011 на суму 78464 грн. внаслідок включення сум ПДВ за недостовірними документами по безтоварних операціях проведених з ПП «Д.С.Л» що привело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками вересня 2011 року. Апелянт, просить апеляційний суд, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
Рішення суду в частині визнання протиправних дій податкового органу не оскаржується.
Представник апелянта Сєргєєва О.І. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених.
Представник позивача ТзОВ «Святибор» у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч.4 ст.197 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем відповідно до наказу № 155 від 17.07.2012 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТзОВ «Святибор» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Д.С.Л.» за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.
За результатами перевірки складено акт від 20.07.2012 року № 227/22-0/36929649 в якому встановлено, що ТзОВ «Святибор» в порушення п. 198.1, 198.2, 198.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року завищив суму податкового кредиту у вересні 2011 на суму 78464 грн. внаслідок включення сум ПДВ за недостовірними документами по безтоварних операціях проведених з ПП «Д.С.Л» що привело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками вересня 2011 року. Зокрема, операції отриманих робіт ( послуг ) контрагентом ОСОБА_2 у ТзОВ «Металіст» та подальша їх реалізація на ТзОВ «Галицька Торгівельна компанія», ТзОВ «Святибор» не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу постачання до «вигодонабувача».
На підставі висновків, наведених в акті перевірки, відповідачем винесено оскаржені повідомлень-рішень №0000862301 від 01.08.2012 року яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в розмірі - 74487 грн. штрафні санкції - 18622 грн. та №0000872301 від 01.08.2012 року яким зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі - 3869 грн., штрафні санкції - 967 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів та спростував твердження податкового органу щодо реальності здійснення господарських відносин з урахуванням реального часу здійснення операцій, віддаленості контрагентів один від одного.
Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.
Згідно договору купівлі-продажу № 91 від 01.09.2011 року ПП «Д.С.Л.» (постачальник) з однією та ТзОВ «Святибор» ( покупець ) з іншої сторони уклали договір купівлі-продажу відповідно до якого постачальник зобов'язується за замовленням покупця постачати та передавати у власність покупцю - палетну заготовку, брус, дошку та інші лісопильні матеріали.
Відповідно до п. 1.2 умов договору найменування товару, його кількість, асортимент, ціна за одиницю товару вказується в накладних, які оформляються на кожну партію товару. Накладні визнаються сторонами невід»ємною частиною договору. Загальна вартість товару визначається на підставі всіх оформлених та підписаних сторонами у відповідності з договором накладних.
п. 2 договору передбачено, що покупець оплачує постачальнику кожну партію товару за ціною, яка вказана в накладних. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів покупцем на рахунок постачальника. Датою виконання зобов'язань покупця по оплаті товару є момент зарахування коштів на банківський рахунок.
В п. 3 договору передбачено, що дата передачі товару вказується у відповідній накладній.
На виконання умов договору ПП «Д.С.Л.» відвантажив, а ТзОВ «Святибор» придбав товар ( палентна заготовка ) на суму - 470784 грн., в т.ч. ПДВ - 78464 грн. на що виписано видаткові накладні та податкові накладні.
Як вбачається з вищезазначеного акту перевірки податковим органом встановлено відсутність поставок товарів у вересні 2011 року між ПП «Д.С.Л» та ТзОВ «Святибор» . Безтоварність даної операції підтверджує факт відсутності транспортування товару отриманого від ПП «Д.С.Л». В ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, устаткування якими володіє ТзОВ «Святибор» та здійснює свою функцію як вантажовідправник в м. Іванків Київської області. В товарно-транспортних накладних не зазначено адреса - назва вулиці та будинок за якою вантажовідправник ТзОВ «Святибор» проводить навантаження палетної заготовки.
В актах здачі прийняття робіт зазначено, що транспортування товару проводилось представником експедитора ФОП ОСОБА_2
Проте, згідно акту № 625-172-206141755 від 07.07.2012 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_2» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість з 01.06.2011 р. по 30.11.2011 р. вбачається, що договір про надання експедиційних послуг укладених між ТзОВ «Металіст» та ОСОБА_2 та подальша реалізація експедиційних послуг на ТзОВ «Святибор» не спричинило реального настання правових наслідків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З урахуванням наведеного вище, вбачається що будь - які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Апеляційний суд досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, приходить до висновку, що позивач не спростував тверджень відповідача щодо реальності здійснення господарської операції, з урахуванням реального часу здійснення операцій, віддаленості контрагентів один від одного. Зокрема це підтверджується відсутністю будь-якої інформації про наявні складські приміщення, устаткування якими володіє ТзОВ «Святибор» та здійснює свою функцію як вантажовідправник. В товарно-транспортних накладних не зазначено адреса - назва вулиці та будинок за якою вантажовідправник ТзОВ «Святибор» проводить навантаження палетної заготовки.
Колегія суддів вважає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.
З матеріалів справи вбачається неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентами з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для зберігання, транспортування товару тощо. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.
Оскільки доказів фактичного постачання та отримання товару позивачем не надано, то є підстави вважати, що придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку що постанову слід скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову за безпідставністю вимог.
Керуючись статтями ст.ст. 160, 198, 202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2012 року - скасувати.
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Святибор» до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправних дій та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання постанови законної сили.
Головуючий Н.В. Савицька
Судді В.М. Каралюс
Р.М. Шавель