13 лютого 2013 р. Справа № 196/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Савицької Н.В. та Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Лопушнянський кар'єр» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2010р. у адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Лопушнянський кар'єр» до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про скасування наказу щодо анулювання спеціального дозволу на користування надрами,-
28.10.2010р. позивач Відкрите акціонерне товариство /ВАТ/ «Лопушнянський кар'єр» звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача Міністерства охорони навколишнього природного середовища /Мінприроди/ України № 370 від 03.09.2010р. про анулювання дії спеціального дозволу № 2442 від 19.04.2001р., виданого на видобування Підвисоцького родовища (а.с.5-7).
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2010р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.142-145).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ВАТ «Лопушнянський кар'єр», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.151-153).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в порушення ст.26 Кодексу України про надра відповідач не звертався до апелянта для отримання згоди на припинення надрокористування; наведене питання могло вирішуватися лише в судовому порядку, а тому спірним наказом № 370 від 22.09.2010р. незаконно був анульований спеціальний дозвіл на користування надрами.
Також судом під час розгляду справи не були досліджені питання про те, чи підлягала здійснювана апелянтом господарська діяльність в частині розробки Підвисоцького родовища ліцензуванню, чи в межах повноважень проведена перевірка і складено Акт Карпатської ТІ ГДК від 17.04.2008р., чи в межах установлених строків застосована розглядувана адміністративно-господарська санкція тощо.
Окрім цього, 12.02.2013р. на адресу апеляційного суду поступило клопотання відповідача Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про заміну останнього в порядку ст.55 КАС України на його правонаступника у сфері надрокористування - Державну службу геології та надр України (а.с.170-174).
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, 19.04.2001р. відповідачем надано ВАТ «Лопушнянський кар'єр» спеціальний дозвіл (ліцензію) № 2442 на користування надрами Підвисоцького родовища, із терміном дії 10 років (а.с.19).
Державною організацією «Західна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр» проведено планову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства про надра, за результатами якої складено Акт перевірки від 27.04.2010р. (а.с.33-36).
Проведеною перевіркою виявлено ряд порушень законодавства про надра, а саме: відсутність ліцензії на вид господарської діяльності з видобування корисних копалин, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин; не погоджено проект розробки родовища в Держуправлінні екоресурсів в Івано-Франківській обл.; родовище не розробляється більше 2-х років; не виконано перезатвердження запасів сировини родовища з врахуванням використання для різних потреб; не використовуються розкривні породи, запаси яких оцінені в якості вапняків для виробництва дорожнього щебеню, суглинок і глина для цегельно-черепичного виробництва.
Крім того, ряд порушень було виявлено під час проведення перевірки в 2008 році, в зв'язку з чим 17.04.2008р. Карпатською ТІ ДГК було винесено припис та зобов'язано ВАТ «Лопушнянський кар'єр» усунути їх, зокрема виготовити ліцензію на вид господарської діяльності з видобування корисних копалин, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин; перезатвердити запаси сировини родовища, із врахуванням використання для різних потреб.
На виконання цього припису позивачем вказані порушення не усунуті, в тому числі на час проведення перевірки від 27.04.2010р.
Згідно з протоколом засідання Міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування (протокол № 2-10 від 25.08.2010р.) останньою рекомендовано відповідачу анулювати виданий позивачу спеціальний дозвіл (а.с.72-76).
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 370 від 03.09.2010р. анульовано виданий позивачу спеціальний дозвіл № 2442 від 19.04.2001р.; причинами анулювання вказані припинення робіт, передбачених дозволом, більше як на два роки, відсутності у надрокористувача під час проведення робіт ліцензії на відповідний вид господарської діяльності або укладеного договору із спеціалізованим підприємством, яке має ліцензію на відповідний вид господарської діяльності; порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та раціональне використання надр (а.с.62-67).
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт припинення ВАТ «Лопушнянський кар'єр» робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, що є підставою для анулювання спеціального дозволу на користування надрами.
Покликання позивача на те, що розробка кар'єру припинилась в зв'язку із спадом виробництва в цукровій галузі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки анулювання ліцензії за наведеною підставою не поставлено у залежність від будь-яких причин.
Окрім цього, згідно результатів перевірки виявлені зі сторони позивача інші істотні порушення, а саме: відсутність ліцензії на вид господарської діяльності з видобування корисних копалин, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин; відсутність погодження проекту розробки родовища в Держуправлінні екоресурсів в Івано-Франківській обл.; відсутність перезатвердження запасів сировини родовища з врахуванням використання для різних потреб; невикористання розкривних порід, запаси яких оцінені в якості вапняків для виробництва дорожнього щебеню, суглинок і глина для цегельно-черепичного виробництва.
Вказані порушення охоплюються положенням вищезазначеного Порядку стосовно неодноразового порушення надрокористувачем умов дозволу, угоди про умови користування ділянкою надр та законодавства про охорону навколишнього природного середовища, незабезпечення раціонального використання надр, що також є підставою для анулювання спеціального дозволу.
Додатково судом першої інстанції враховано й ту обставину, що позивач тривалий час (в тому числі й на момент перевірки) не виконував припис Карпатської ТІ ДГК за результатами перевірки в 2008 році. Вказаним приписом було зобов'язано ВАТ «Лопушнянський кар'єр» усунути порушення, зокрема виготовити ліцензію на вид господарської діяльності з видобування корисних копалин, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин; перезатвердити запаси сировини родовища з врахуванням використання для різних потреб.
При цьому, заяву на виготовлення ліцензії на вид господарського діяльності з видобування корисних копалин позивачем подано до Державної геологічної служби лише 11.10.2010р., хоча зобов'язання її виготовити було встановлено вищезгаданим приписом Карпатської ТІ ДГК 17.04.2008р.
Договір на створення науково-технічної продукції для проведення перезатвердження запасів сировини родовища укладено ВАТ «Лопушнянський кар'єр» лише 10.05.2010р., тобто після винесення припису Карпатської ТІ ДГК та проведення перевірки від 27.04.2010р.
Також усунення вказаних недоліків на час розгляду справи в суді не спростовує вищеперераховані порушення і не може слугувати підставою для скасування спірного наказу.
Окрім цього, покликання на внесення 19.10.2010р. змін до Закону України «Про Державну геологічну службу України», відповідно до яких відмінено ліцензування такого виду діяльності як пошук (розвідка) корисних копалин, видобуток корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин, не можуть прийматися до уваги, такі вимоги законодавства щодо ліцензування були чинними на момент проведення перевірки та прийняття спірного наказу.
За умов невиконання припису Карпатської ТІ ДГК позивач фактично не міг використовувати надра, для визначених цілей; факт сплати податків та обов'язкових зборів вказує лише про здійснення господарської діяльності зі сторони ВАТ «Лопушнянський кар'єр», однак не підтверджує проведення робіт, що передбачені спеціальним дозволом щодо видобування глини, суглинків та вапняків.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про доведеність матеріалами справи порушення позивачем вимог законодавства про надра, які полягали у припиненні робіт, передбачених дозволом, більше як на два роки; відсутності у надрокористувача під час проведення робіт ліцензії на відповідний вид господарської діяльності або укладеного договору із спеціалізованим підприємством, яке має ліцензію на відповідний вид господарської діяльності; порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та раціональне використання надр.
Разом з тим, рішення про анулювання спеціального дозволу на користування надрами прийнято відповідачем без дотримання порядку, встановленого законом.
Відповідно до ст.26 Кодексу України про надра (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право користування надрами припиняється у разі:
1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;
2) закінчення встановленого строку користування надрами;
3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;
4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;
5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;
6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;
7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.
Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, - самостійно або у судовому порядку. Відповідач має право у випадках, передбачених п.п.1, 2, 3 та 7 ч.1 ст.26 цього Кодексу, самостійно припиняти право користування надрами.
У випадках, передбачених п.п.4, 5, 6 цієї статті, за умови незгоди користувачів, це право припиняється у судовому порядку. Об'єднуючою ознакою цих випадків є неналежне використання права, зокрема, невикористання надр суб'єктом господарської діяльності протягом двох років з початку дії спеціального дозволу.
Згідно з ч.3 ст.26 наведеного Кодексу законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.
Відповідно до ст.16 цього Кодексу спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Мінприроди, як правило, на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вони надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами.
Таким органом, згідно з Положенням про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженим Указом Президента України № 1842/2005 від 27.12.2005р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є Мінприроди. Відповідно до покладених на нього завдань воно видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування ділянками надр.
Статтею 19 зазначеного Кодексу встановлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Порядком надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами, затв. постановою КМ України № 596 від 23.06.2010р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначена процедура надання таких дозволів у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Пунктом 25 цього Порядку однією з підстав анулювання дозволу визначено припинення робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, а у разі, коли дозвіл надано на користування нафтогазоносними надрами, - більш як на 180 днів.
Згідно з ч.3 ст.26 наведеного Кодексу вказаний нормативний акт може визначати додаткові підстави для припинення користування надрами, але він не може змінювати встановлене Кодексом правило, відповідно до якого, у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами за неналежне користування ними припинення такого права здійснюється у судовому порядку.
У зв'язку з тим, що відповідачем не представлено доказів отримання згоди позивача як користувача надрами на припинення такого права, підстави припинення права користування надрами охоплюються п.6 ст.26 Кодексу України про надра, тому спірний спеціальний дозвіл на користування надрами міг бути анульований лише в судовому порядку.
Оскільки наведені приписи Кодексу України про надра не дотримані відповідачем, тому спірний наказ відповідача не ґрунтується на вимогах закону.
Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, слід визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 370 від 03.09.2010р. в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 2442 від 19.04.2001р., виданого ВАТ «Лопушнянський кар'єр» на видобування Підвисоцького родовища.
При цьому у порядку ст.94 КАС України також підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
В частині заявленого відповідачем клопотання про заміну сторони її правонаступником колегія суддів виходить з того, що доказів ліквідації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України не представлено, згідно наданих документів слідує, що на даний час триває процес його реорганізації.
Окрім цього, за змістом ч.2 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», ст.59 Господарського кодексу України, ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цих Кодексів.
З наведених міркувань колегія суддів приходить до висновку про безпідставність заявленого клопотання, через що в його задоволенні слід відмовити.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Лопушнянський кар'єр» задоволити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Відкритого акціонерного товариства «Лопушнянський кар'єр» задоволити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 370 від 03.09.2010р. в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 2442 від 19.04.2001р., виданого Відкритому акціонерному товариству «Лопушнянський кар'єр» на видобування Підвисоцького родовища.
Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства «Лопушнянський кар'єр» судові витрати в розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: Н.В.Савицька
І.І.Запотічний