07 лютого 2013 р. Справа № 9104/108842/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Глушка І.В.,
суддів Большакової О.О., Макарика В.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.04.2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міського управління праці і соціального захисту населення про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
02.02.2011 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача. У позовній заяві просить визнати дії відповідача щодо невиплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними та зобов'язати його нарахувати та виплатити оспорювану допомогу за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.04.2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд виходив з того, що дії відповідача відповідали чинним на момент їх вчинення нормативно-правовим актам, які визначали порядок нарахування та розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи її такою, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а постанову суду без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є матір'ю малолітньої дитини, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження та здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а отже має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Щодо позовних вимог про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2010 рік, то колегія суддів приходить до переконання, що такі не підлягають задоволенню, оскільки статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років в наступних розмірах: з 01 січня - 526 грн., з 01 квітня - 538 грн., з 01 липня - 540 грн., а згідно пункту 23 цього Закону, підпункт 8 пункту 8 з розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року - 50%, з 01 січня 2009 року - 75%, з 01 січня 2010 року - 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».
Саме тому, у 2010 році, нарахування та виплата вказаної допомоги здійснювались відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та положень Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності», якими визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн., і дане положення рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року не було визнано неконституційним.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 160, ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.04.2011 року по справі № 2а-3484/11 - без змін;
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді О.О.Большакова
В.Я. Макарик