12 лютого 2013 р. Справа № 56546/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого: Довгополова О.М.,
суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 04 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про нарахування недоплаченої соціальної державної допомоги як дитині війни , -
04 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за 2009 рік та 10 місяців 2010 року та до дати набрання законної сили рішення суду. При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 04 квітня 2011 року позов задоволено: визнано неправомірними дії відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 30 жовтня 2010 року відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки до пенсії за період з 01 січня 2009 року по 30 жовтня 2010 року відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" із розрахунку встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням фактично отриманих сум надбавки.
Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, відмовивши в задоволенні позову.
Постанова в частині відмови в позові не оскаржена, тому відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядку не розглядається.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів приходить до висновку про залишення позовних вимог без розгляду за період з 01 січня 2009 року по 03 травня 2010 року.
Неврахування наведеного є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про державний бюджет на 2010 рік Кабінету Міністрів України було надано право 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, нарахування та виплата 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог за період з 04 травня 2010 року по 30 жовтня 2010 року.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити конкретні суми спірних виплат задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому захист такого порушеного права полягає у зобов'язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна виплата є надбавкою до пенсії, а не підвищенням пенсії, як про це зазначено у статті 6 Закону № 2195.
Керуючись статтями 99, 100, 183-2, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова задовольнити частково, постанову Залізничного районного суду м. Львова від 04 квітня 2011 року у справі № 2-а-294/11 - скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 01 січня 2009 року по 03 травня 2010 року залишити без розгляду. В решті прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 04 травня 2010 року по 30 жовтня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
В задоволення решти позовних вимог відмовити.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: Р.Й. Коваль
В.В. Святецький