14 лютого 2013 р. Справа № 13364/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді Сапіги В.П.,
суддів Хобор Р.Б., Яворського І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі Волинської області про стягнення заборгованості, -
24.12.2010 року позивач звернувся в суд першої інстанції з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі Волинської області в якій просить зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з січня 2006 року по листопад 2010 року і надалі проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи положення ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач є дитиною війни, а тому у відповідності до ст.6 даного Закону останньому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога не виплачувалась в повному обсязі.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі Волинської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 24.06.2010 року по 24.12.2010 року включно підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст.. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовити.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії.
Суд апеляційної інстанції вважає підставними заявлені позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні були здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
У відповідності до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі Волинської області провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії за період з 24.06.2010 року по 24.12.2010 року, та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.
Згідно ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі Волинської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі Волинської області залишити без задоволення, постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2011 року у справі № 2а-346/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
судді І.О.Яворський
Р.Б.Хобор