05 лютого 2013 р. № 9104/31388/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Старунського Д.М.
за участі секретаря судових засідань: Лемцьо І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Форест» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
18 жовтня 2011 року позивач - ТзОВ «Форест» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Калуської ОДПІ в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Калуської ОДПІ №№ 0000862310, 0000872310 від 10.10.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в акті перевірки на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами податкового обліку господарських операцій з ТзОВ «Холдинг «Інвестиційна компанія Прикарпаття», оскільки вважає, що правочин укладений між даними господарюючими суб'єктами є нікчемним, так як у контрагента позивача відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності, транспортні засоби, трудові ресурси, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального здійснення відповідних господарських операцій. Позивач вважає, що дані висновки податкового органу є безпідставними та не підтверджені жодними доказами. Господарські операції позивача з його контрагентом мають реальний характер, що підтверджується усіма характерними для цих операцій первинними документами, зокрема податковими та видатковими накладними, випискою з рахунку про оплату придбаних ТМЦ та первинними документами, що підтверджуються використання позивачем придбаного товару в оподатковуваних операціях в межах його господарської діяльності. Позивач вважає безпідставними висновки податкового органу про те, що у його контрагента відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, оскільки такі базуються виключно на припущеннях та зроблені без надання належної оцінки усім обставинам справи.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 року позов задоволено: визнано нечинним та скасовано податкові повідомлення-рішення Калуської ОДПІ №№ 0000862310, 0000872310 від 10.10.2011 року.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Калуська ОДПІ оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що дана постанова ухвалена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що під час проведення податкової перевірки відповідачем було встановлено, що на формування позивачем валових витрат та податкового кредиту в період з червня по грудень 2009 року мали вплив господарські операції з ТзОВ «Холдинг «Інвестиційна компанія Прикарпаття». Суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що під час перевірки реальності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом було встановлено, що у останнього відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а саме основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби тощо, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарських операцій, що підтверджується актом перевірки даного підприємства № 2138/23-1/35517389 від 18.04.2011 року. Позивачем під час проведення перевірки на вимогу податкового органу не представлено жодного документа, який б підтверджував факт руху (транспортування) придбаного товару від продавця до покупця, зокрема товарно-транспортних накладних. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної оцінки поясненням засновника та директора ТзОВ «Холдинг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» ОСОБА_2 наданих ст. о/у ВВЗБГЕ ГВПМ ДПІ в м. Івано-Франківську 01.11.2010 року, в яких він зазначив, що жодних фінансово-господарських операцій від імені даного товариства не здійснював, жодних бухгалтерських документів та договорів не підписував і нікого на це не уповноважував. Таким чином, як вважає апелянт податкові накладні всупереч Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядок її заповнення» підписані не уповноваженою особою, а тому позивачем протиправно на їх підставі сформовано податковий кредит з ПДВ. Також, апелянт вказує на те, що видаткові накладні про оприбуткування ТМЦ не відповідають вимогам первинного документа, оскільки в них відсутні усі реквізити, що визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме прізвище особи, яка отримувала ТМЦ, у зв'язку з чим вони не можуть братися до уваги на підтвердження реальності господарських операцій.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 21.09.2011 року по 26.09.2011 року службовими особами Коломийської ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Форест» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Холдинг «Інвестиційна компанія Прикарпаття», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року, результати якої оформлені актом № 1880/231/31509856 від 26.09.2011 року (а.с. 8-25 Т.1).
Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Форест» вимог податкового законодавства, зокрема:
п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого завищено валові витрати на суму 1 476 440 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 369 110 грн, в тому числі за II квартал 2009 року в сумі 82 031 грн, за III квартал 2009 року в сумі 89162 грн, за IV квартал 2009 року в сумі 197917 грн;
пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 295 288 грн, в тому числі за червень 2009 року в сумі 65 625 грн, липень 2009 року в сумі 29 663 грн, вересень 2009 року в сумі 60 340 грн, грудень 2009 року в сумі 34 909,33 грн.
Крім того, податковим органом вказано на порушення позивачем ч.ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України, оскільки правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовили сторони в ньому, у зв'язку з тим, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТзОВ «Форест» та ТзОВ «Холдинг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» у період з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року на загальну суму 1 771 727 грн.
До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що під час перевірки реальності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом було встановлено, що у останнього відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а саме основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби тощо, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарських операцій. ТзОВ «Форест» під час проведення перевірки на вимогу податкового органу не представлено жодного документа, який б підтверджував факт руху (транспортування) придбаного товару від продавця до покупця, зокрема товарно-транспортних накладних. При цьому, податковий орган вказав на те, що представлені позивачем до перевірки прихідні накладні не мають юридичної сили та доказовості, оскільки не відповідають вимогам первинного документа, визначеним ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме в них відсутні прізвища осіб, які отримували ТМЦ, у зв'язку з чим вони не можуть братися до уваги на підтвердження реальності господарських операцій. Крім того, про відсутність реальності господарських операцій свідчать також надані ст. о/у ВВЗБГЕ ГВПМ ДПІ в м. Івано-Франківську пояснення засновника ТзОВ «Холдинг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» ОСОБА_2 від 01.11.2010 року, в яких він зазначив, що жодних фінансово-господарських операцій від імені даного підприємства не здійснював, жодних бухгалтерських документів та договорів не підписував і нікого на це не уповноважував. Наведене свідчить про те, що податкові накладні всупереч Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядок її заповнення» підписані не уповноваженою особою, а тому у ТзОВ «Форест» не було правових підстав для формування податкового кредиту з ПДВ на підставі цих податкових накладних.
На підставі вказаних вище висновків викладених в акті перевірки, Калуською ОДПІ 10.10.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення:
№ 0000862310 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 369 110 грн в тому числі 295 288 грн - за основним платежем та 73 822 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0000872310 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 461 387,5 грн в тому числі 369 110 грн - за основним платежем та 92 277,5 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що висновки податкового органу про не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з ТзОВ «Холдинг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені жодними доказами, оскільки з досліджених судом матеріалів справи встановлено, що реальність даних господарських операцій підтверджується усіма належним чином оформленими первинними документами, а саме: договором, накладними, податковими накладними, випискою по рахунку, актом звірки взаємних розрахунків. Про те, що укладений між даними суб'єктами договір реально виконувався свідчить і те, що після обробки, пиломатеріали придбані у ТзОВ «Холдинг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» позивач реалізував ТзОВ «Опторесурс», що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи відповідними первинними документами. На момент укладення договору та його виконання, відомості про контрагента позивача були внесені до ЄДРЮОФОП, який був зареєстрований платником ПДВ та мав відповідне свідоцтво, а тому відповідно мав право виписувати податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ. Крім того, суд першої інстанції вказав на безпідставність висновків відповідача про нікчемність правочину, оскільки у відповідності до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність умислу на вчинення такого правочину та відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Однак таких обставин відповідачем не доведено та судом не встановлено, а тому посилання відповідача на нікчемність правочину, як на підставу для збільшення податкових зобов'язань є безпідставними. На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому їх слід визнати нечинними та скасувати.
Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - далі Закон N 334/94-ВР.
Так, пунктом 5.1 Закону N 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.
Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків. Згідно з цим пунктом, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу наведених вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат до валових є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатньою, однак не безумовною підставою для визначення податкового кредиту. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Наведені висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постановах цього Суду від 24.03.2009 року справа № 21-1616во08, від 01.09.2009 року справа № 21-1258во09.
Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що 01.06.2009 року між ТзОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» (Продавець) та ТзОВ «Форест» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу пиломатеріалів № 02/06 (а.с. 70-71).
На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору та придбання у вказаного контрагента ТМЦ, позивачем до матеріалів справи долучено прихідні та податкові накладні за червень - грудень 2009 року, згідно яких позивачем придбано та оприбутковано пиломатеріали на загальну суму 1 771 728 грн, в тому числі ПДВ 295 288 грн.
Сплачені кошти за придбаний у ТзОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» товар без ПДВ, позивачем віднесено до валових витрат у відповідних звітних періодах а саме: в ІІ кварталі 2009 року в сумі 328 125 грн, в ІІІ кварталі 2009 року в сумі 356 648 грн та IV кварталі 2009 року 791 667 грн.
На підставі виписаних ТзОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ: за червень 2009 року на суму 65 625 грн, за липень 2009 року на суму 29 663 грн, за вересень 2009 року на суму 41 666,61 грн, за жовтень 2009 року на суму 63 084 грн, за листопад 2009 року на суму 60 340 грн, за грудень 2009 року на суму 34 909,33 грн.
Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та використання придбаних ТМЦ в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, позивачем до матеріалів справи долучено договір та інші первинні документи про реалізацію придбаних товарів ТзОВ «Опторесурс» (а.с. 121-238 Т.1).
Суд апеляційної інстанції оцінивши в сукупності зібрані у справі докази вважає, що надані позивачем прихідні накладні не мають юридичної сили та доказовості і не підтверджують реальність господарських операцій, оскільки такі не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), так як у них відсутні такі обов'язкові реквізити, як місце їх складання та прізвище особи, яка прийняла товар, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції та встановити місце її здійснення. При цьому, в процесі судового розгляду позивачем не представлено жодного документа, який б підтверджував повноваження особи, яка поставила підпис у прихідних накладних, отримувати ТМЦ.
Крім того, як вбачається із реквізитів згаданих вище договору, видаткових та податкових накладних такі від імені ТзОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» підписувалися його директором - ОСОБА_2. Однак, в процесі апеляційного судового розгляду відповідачем долучено до матеріалів справи копію пояснень ОСОБА_2 від 18.11.2011 року та протоколу допиту від 19.03.2012 року відібраних начальником оперативно-розшукового відділення ВПМ Коломийської ОДПІ. В даних поясненнях ОСОБА_2 вказав, що ТзОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» він зареєстрував за винагороду в 2000 грн. Жодних фінансово-господарських операцій від імені даного товариства не здійснював, жодних бухгалтерських документів, договорів не підписував, не укладав та нікого не уповноважував.
Також відповідачем суду апеляційної інстанції надано копію протоколу очної ставки від 25.04.2012 року проведеної між ОСОБА_3 (директором ТзОВ «Форест») та ОСОБА_4 (директором ТзОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття»). Під час очної ставки на запитання чи знайомі учасники очної ставки між собою ОСОБА_2 повідомив, що з ОСОБА_3 він вже зустрічався декілька разів, однак до моменту проведення очної ставки йому не було відомо прізвище ім'я по-батькові цієї особи. Як він зазначив влітку 2011 року в офісному приміщенні за адресою м. Коломия по вул. Мазепи в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_5, на прохання останнього ним зареєстровано товариство, він підписував договори, накладні та податкові накладні, на деяких з яких вже були проставлені підписи та печатки.
Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 13.03.2012 року та протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_6 від 14.05.2012 року, дана особа повідомила, що він протягом періоду з січня 2002 року по грудень 2011 року був зареєстрований як ФОП та здійснював транспортні перевезення для ТзОВ «Форест». При цьому, він зазначив, що ТзОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» йому не відоме та пиломатеріали від цього товариства він особисто не приймав. Однак, він міг підписувати видаткові накладні про отримання половника та пиломатеріалів від цього товариства виключно за проханням директора ОСОБА_3, який на той час був відсутній на території товариства «Форест» та запевняв, що ТМЦ ним отримані особисто. Без вагань та без перевірки, чи в дійсності лісопродукція знаходиться на території товариства, він заходив у кабінет директора у якого на столі лежали видаткові накладні, які ним підписувалися не читаючи та не вникаючи в їхню суть.
Крім того, відповідачем до матеріалів справи долучено копію висновку експерта № 1- 332281 від 07.05.2012 року згідно якого підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Директор ТзОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» договору № 02/06 від 01.06.2009 року виконано не ОСОБА_2, а іншою особою, а тому не можна вважати, що цей договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Таким чином, не можуть братися до уваги видаткові та податкові накладені, які виписані на підставі договору, який ОСОБА_2 не підписувався.
Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.
Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.
За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Таким чином, у ході розгляду справи судом апеляційної інстанцій встановлено, що ТзОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття», податкові накладні яких стали підставою для формування ТзОВ «Форест» податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні та інші первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та валових витрат з податку на прибуток є безпідставним.
Наведені вище висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України викладеною зокрема у постанові № 21-421а11 від 05.03.2012 року, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування.
При цьому, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст. 195 КАС України досліджуючи вказані вище докази, які не досліджувалися в суді першої інстанції, вважає обґрунтованим їх не подання до суду першої інстанції, так як відповідачем вони здобуті після постановлення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що факт оплати придбаного товару та сплати сум ПДВ в ціні цього товару підтверджується випискою по рахунку та актом взаємних розрахунків, оскільки у відповідності до ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу коштів здійснюється на підставі розрахункового документа. Про те, позивачем суду не надано жодного із визначених в цій статті розрахункових документів, які прийняті до виконання банком, а надані ним документи жодним чином не підтверджують факт оплати придбаного товару оскільки сформовані ним самостійно, а не банківською установою.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наявну в матеріалах справи копію акту перевірки ТзОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» № 2138/23-1/35517389 від 18.04.2011 року, згідно якого дане товариство для здійснення господарської діяльності не володіє власними офісними та виробничими приміщеннями, земельними ділянками, транспортними засобами, а загальна чисельність працюючих становить 1 особа.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками податкового органу про те, що позивачем не підтверджено належними первинними документами реальність господарських операцій з ТзОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття», а тому у нього не було правових підстав для формування на підставі цих господарських операцій валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з ПДВ.
Таким чином, рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового.
З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області - задовольнити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Форест» - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.Б. Заверуха
Д.М. Старунський
Постанова у повному обсязі складена та підписана 08.02.2013 року.