Справа № 1/0614/136/11
28 грудня 2012 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Тимошенка А.О.,
суддів - Тарасенка М.П. та Ярмоленка В.В.,
за участю:
секретаря - Єнько Т.А.,
прокурора - Гойдала О.Є.,
потерпілої - ОСОБА_1,
представника потерпілої - ОСОБА_2,
захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та
ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малинського районного суду Житомирської області кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, судимого:
- вироком Малинського районного суду Житомирської області від 12.02.2008 року за ч. 1 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, який вироком апеляційного суду Житомирської області від 20.05.2008 року в частині призначення покарання скасований та призначене покарання у виді 3 років позбавлення волі. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 22 квітня 2010 року звільнений умовно-достроково на 11 місяців;
та
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, несудимого;
за пунктом 12 частини 2 статті 115 КК України,-
встановив:
18 грудня 2010 року близько 11 години між підсудним ОСОБА_7 та ОСОБА_9, на ґрунті особистих неприязних відносин, в житловому будинку АДРЕСА_3, який належить ОСОБА_10, під час спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 виникла сварка, що переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_7 умисно наніс ОСОБА_9 декілька ударів кулаками в обличчя.
Цього ж дня, біля 15-ї години до вищевказаного будинку на власному автомобілі ВАЗ 21124 д.н.з. НОМЕР_1 під'їхав ОСОБА_8, який разом з усіма, окрім ОСОБА_11, продовжив вживати спиртні напої. Близько 16-ї години підсудні, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно нанесли ОСОБА_9 декілька ударів руками і ногами по голові та тулубу.
Під час нанесення ударів у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник спільний умисел на позбавлення життя ОСОБА_9
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 вирішили вивезти ОСОБА_9 в безлюдне місце за межі м. Малина на автомобілі ОСОБА_8, та вбити його за попередньою змовою групою осіб.
Продовжуючи свої узгоджені злочинні дії, ОСОБА_8 поклав ОСОБА_9, який перебував в безпорадному стані через перебування в стані сильного алкогольного сп'яніння та застосоване до нього фізичне насильство і не міг чинити опір підсудним, в багажник свого автомобіля та разом з ОСОБА_7 поїхав з м. Малина до с. Нянівка Малинського району. Близько 16 години 30 хвилин підсудні зупинились на лісовій дорозі між селами Нянівка та с. Іванівка Малинського району Житомирської області на відстані 1300 метрів від автодороги м. Малин-смт.Черняхів. На цьому місці, витягнувши з багажника автомобіля ОСОБА_9, ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7, з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_9 намагався ножем перерізати йому горло, однак розгубився і не зумів цього зробити, а тому обмежився нанесенням останньому ножем двох ударів в обличчя.
Після цього, ОСОБА_8 передав ніж ОСОБА_7, який, діючи спільно з ОСОБА_8 групою осіб, цим ножем перерізав ОСОБА_9 з обох боків шию. Внаслідок таких дій ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді двох колото-різаних ран шиї: з права - з пошкодженням внутрішньої яремної вени, зліва - з пошкодженням передньої яремної вени, від яких він помер. Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбили ОСОБА_9
Допитані в судовому засіданні підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого їм злочину не визнали.
ОСОБА_7 показав, що 18 грудня 2010 року о другій годині ночі після відпочинку в кафе «Каприз» він викликав таксиста ОСОБА_11 Разом поїхали в центр міста Малина де курили та пили каву. В цей час під'їхала машина. З неї вийшов знайомий йому ОСОБА_9, який поскаржився на ОСОБА_12 та попросив розібратись з ним за грошову винагороду. Погодившись, вони придбали горілку та разом вжили її. Потім поїхали з ОСОБА_9 до ОСОБА_12, який в цей час перебував в гостях у ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 та спав. ОСОБА_7 розбудив його, наніс декілька ударів по тілу і голові та попередив, щоб він не чіпав ОСОБА_9 Після цього, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 продовжили розпивати спиртні напої. ОСОБА_11 в цей час перебував в іншій кімнаті. ОСОБА_9 під час розмови в коридорі звинуватив ОСОБА_7, що той погано розібрався з ОСОБА_12 Образившись на ОСОБА_9, підсудний вдарив його по обличчю та розбив губу.
В цей час ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_8, якого він знав 6-7 років, та запропонував приїхати до нього. ОСОБА_7 в свою чергу запропонував приїхати до ОСОБА_10 та назвав її адресу. Підсудний ОСОБА_8, приїхавши до будинку ОСОБА_10, побачив ОСОБА_9 і зі словами: «о, і ти тут» почав наносити йому удари. Після цього ОСОБА_10 наказала всім йти з будинку. Вийшовши разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з будинку, ОСОБА_7 сів у автомобіль ОСОБА_8 на переднє пасажирське сидіння та заснув. Через деякий час його розбудив ОСОБА_8 і попросив сісти за кермо. В цей час вони були за межами м. Малина. ОСОБА_7 сів за кермо, але зрушити з місця не зміг. На його запитання де вони були та де ОСОБА_9, ОСОБА_8 відповів, що вбив ОСОБА_9 та попросив його взяти всю вину на себе. ОСОБА_7 погодився, оскільки ОСОБА_8 пообіцяв за це дати гроші. ОСОБА_8 знову сів за кермо і вони поїхали додому. По дорозі до м. Малина вони з'їхали в кювет та перевернулись. По дорозі ОСОБА_8 розповів всі обставини вчинення злочину, а саме, що він звернув з дороги в ліс до ферми. Дістав з багажника ОСОБА_9 та наніс йому удар. ОСОБА_9 впав на живіт. Потім взяв ніж та наніс ОСОБА_9 два удари в шию - один справа до вуха, другий зліва так само. Відтягнув ОСОБА_9 на край дороги, розвернувся та поїхав. Далі з матеріалів справи дізнався, що тіло ОСОБА_9 знайшли біля с. Нянівка.
Підвізши ОСОБА_7 до під'їзду його будинку, ОСОБА_8 показав ніж, яким вбив ОСОБА_9 Це був невеликий розкладний ніж з пластиковою ручкою, місцезнаходження якого на даний час йому невідомо.
Також ОСОБА_8 розповів, що у нього вже був конфлікт з ОСОБА_9 пов'язаний з поданням на нього заяви в міліцію. Після цієї розмови ОСОБА_7 з ним більше не бачився, але ОСОБА_8 декілька разів телефонував йому, цікавившись чи все спокійно.
23 грудня 2010 року ОСОБА_7 в міліції написав явку з повинною. В ній, а також при допитах описав все так, як домовився з ОСОБА_8, оскільки той пообіцяв грошову винагороду. Після того як ОСОБА_8 взяли під варту він тричі передавав ОСОБА_7 записки з проханням взяти всю вину на себе. В цих записках він викладав показання, які необхідно дати слідчому під час допиту.
Через деякий час все обміркував та вирішив, що не повинен відповідати за те, що не скоював. У зв'язку з цим почав давати в суді правдиві покази.
Підсудний ОСОБА_8 в свою чергу показав, що 18 грудня 2010 року приїхав з роботи з м. Києва, забрав ОСОБА_15 та з 14 години відпочивав з ним у себе вдома. ОСОБА_15 зателефонував до ОСОБА_7, якого ОСОБА_8 знає вже 5 років, і останній попросив, щоб ОСОБА_8 взяв горілку та приїхав до нього. Підсудний придбав горілку та поїхав на автомобілі до ОСОБА_7, який знаходився по АДРЕСА_3. В будинку був ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 Всі вони знаходились в стані алкогольного сп'яніння. Коли увійшов в будинок, то побачив, що ОСОБА_16 наносить удари руками та ногами ОСОБА_9, з яким підсудний познайомився в той час, як ОСОБА_9 подав на нього заяву в міліцію з приводу побиття та заволодіння телефоном. Бійка відбувалась в кімнаті. Вона виникла, як він зрозумів, з приводу грошей. Згодом вони заспокоїлись та всі разом випили горілки. Після чого пішов до машини та відкрив багажник. Бачив як ОСОБА_7 вивів ОСОБА_9 під руки, помістив у багажник та наказав їхати за місто в сторону паперової фабрики. Будь-яких питань з цього приводу не задавав, оскільки боявся агресії з боку ОСОБА_7 Останній також нічого не пояснював, крім того що ОСОБА_9 треба прогулятись.
В с. Нянівка Малинського району ОСОБА_8 звернув на лісову дорогу в напрямку с. Іванівка, на якій за наказом ОСОБА_7 в лісовому масиві зупинився та відкрив багажник. ОСОБА_8, відкривши багажник, сів у автомобіль. В момент, коли він розвертався, ОСОБА_7 розмовляв про щось з ОСОБА_9 на дорозі, а згодом в світлі фар побачив, що ОСОБА_9 вже лежав на животі поперек дороги головою до лісу. ОСОБА_7 сказав «Справу зроблено» та наказав їхати. Під час керування автомобілем ОСОБА_8 помітив, що зник ніж, який забули в машині пасажири. Це був складний ніж довжиною у складеному стані 5-6 сантиметрів. Такою ж була і довжина його леза. Здогадавшись, що ОСОБА_7 вбив ОСОБА_9, вирішив зробити так, щоб ОСОБА_7 відключився, а тому з'їхав в кювет. Однак автомобіль перевернувся і ОСОБА_8 втратив свідомість. Через деякий час їх автомобіль витягли на дорогу і вони поїхали по домівках. Після цього, з ОСОБА_7 не зустрічався, а лише декілька разів телефонував йому, запитуючи чи він не злий на нього.
Однак, суд до цих показань підсудних відноситься критично та вважає їх неправдивими і такими, що дані з метою уникнення ними кримінальної відповідальності. Ці показання спростовуються як первинними показаннями підсудного ОСОБА_7, які він давав на досудовому слідстві, так і доказами, дослідженими в їх сукупності під час судового слідства.
Зокрема, будучи допитаним на досудовому слідстві, ОСОБА_7 показав (Т.1, а.с. 83-88, 237-240), що він 18.12.2012 року разом з ОСОБА_9 приїхали в будинок до ОСОБА_10 з метою побиття ОСОБА_12 на прохання ОСОБА_9 За це останній пообіцяв йому віддячити. В будинку ОСОБА_9, розбудивши ОСОБА_12, вийшов з ним до ОСОБА_17, який нічого не пояснюючи наніс ОСОБА_12 2 удари в область живота, та при спробі втекти останнього, наніс ще два удари в плече. В подальшому він разом з ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 вживали спиртні напої, під час чого ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_7 1000 гривень за те, щоб він знову побив ОСОБА_12 Відмовившись, підсудний наніс ОСОБА_9 два удари в живіт та вухо. Потім продовжили розпивати горілку.
Близько 13 години ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_8 з пропозицією приїхати до нього та відпочити. ОСОБА_7 відмовився та в свою чергу запропонував приїхати до нього, назвавши адресу. ОСОБА_8 погодився та, придбавши горілку, приїхав до ОСОБА_7 Побачивши там ОСОБА_9, ОСОБА_8 зі словами «о, і ти тут» наніс йому в коридорі кулаком декілька ударів по тулубу та обличчю. В подальшому, під час спільного вживання горілки, ОСОБА_8 вказавши на ОСОБА_9, який спав, повідомив ОСОБА_16, що останній звернеться з заявою до міліції про його побиття, а тому треба щось вирішувати. Він запитав у ОСОБА_8 що потрібно вирішувати, на що той запропонував йому вивести ОСОБА_9 в ліс та «кончити» його, що було сприйнято ОСОБА_7, як намір вбити ОСОБА_9 Також ОСОБА_8 зазначив, що знає куди потрібно вести, на що ОСОБА_7 погодився. Потім ОСОБА_8 розбудив ОСОБА_9 і вони втрьох вийшли з будинку.
ОСОБА_7 сів в автомобіль на переднє пасажирське сидіння та бачив, як ОСОБА_8 відкрив багажник. Після чого заснув. Прокинувся від того, що його розбудив ОСОБА_8 Котра була година та місце куди вони приїхали йому не було відомо, але вийшовши з автомобіля, побачив, що вони стоять на не прочищеній дорозі. З правої та лівої сторони від них був ліс, а попереду на відстані близько 400 метрів знаходилась якась споруда. ОСОБА_8 відкрив багажник та дістав з підлокітника розкладний ніж. Підійшовши до багажника, ОСОБА_7 побачив, як ОСОБА_9, який спав в ньому, ОСОБА_8 витягнув за куртку і штани та кинув обличчям до низу перпендикулярно автомобілю. Тіло ОСОБА_9 лежало головою до лівої сторони автомобіля, а ноги до правої сторони автомобіля. ОСОБА_9 при цьому нічого не говорив і був нерухомим.
ОСОБА_8, взяв з автомобіля ніж, розклав його та нахилився над головою ОСОБА_9, а ОСОБА_7 в цей час знаходився біля його ніг. В подальшому ОСОБА_8, приклавши ніж до шиї, намагався її перерізати. Однак передав ніж ОСОБА_7, сказавши, що не може цього зробити. ОСОБА_7 взяв ніж та наказав ОСОБА_8 відійти. Після цього, нахилившись над ОСОБА_9, спочатку наніс удар на всю довжину леза ножа, якого тримав у правій руці, в шию в районі розташування кадика справа та потягнув на себе до вуха. Потім переклав ніж у ліву руку і таким же чином наніс другий удар в місце розташування кадика зліва та знову здійснив розріз в напрямку вуха. З утворених розрізів пішла кров, яка замастила йому обидві руки та ніж. При спробі викинути ніж ОСОБА_8 завадив йому, попросивши віддати його, що ОСОБА_7 і зробив, витерши ніж об сніг. В подальшому, ОСОБА_8 відтягнув тіло ОСОБА_9 до обочини, де і залишив лежачим на животі обличчям до землі. Далі, сівши в автомобіль, підсудні розвернулись та поїхали в м. Малин.
Крім того ОСОБА_7 наголосив, що саме ОСОБА_8 був ініціатором вбивства ОСОБА_9 та намагався сам перерізати йому горло.
Аналогічні покази він давав під час проведення відтворення обстановки та обставин події 23.12.2010 року (Т.1, а.с. 91-98), а саме, що 18.12.2012 року ОСОБА_8 під час вживання спиртних напоїв в будинку ОСОБА_10, після побиття ОСОБА_9, запропонував вивезти його у ліс та «кончити».
В подальшому ОСОБА_7 відтворив механізм перерізання горла ОСОБА_9 та положення у якому він знаходився.
Ці покази ОСОБА_7 про обставини вбивства ОСОБА_9 об'єктивно узгоджуються з даними висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 №1 від 29.01.2011 року (Т.2 а.с. 194-195), яким встановлено, що смерть останнього настала від зовнішньої кровотечі, яка виникла внаслідок двох відкритих ран шиї з пошкодженням кровоносних судин шиї. Смерть настала більш ніж за 4 доби до моменту дослідження трупа в морзі (10.01.2011 року). При судово-медичному дослідженні трупа виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців багряного кольору на верхній та нижній повіках правого ока, лівого ока, в лобній ділянці на правою бровною дугою, на переніссі та спинці носа, слизовій нижньої губи, слизовій верхньої губи, перелому кісток носа, які могли виникнути від дії твердих тупих предметів і мають ознаки легкого ступеню важкості з короткочасним розладом здоров'я, були спричинені пожиттєво і в прямому причинному зв'язку зі смертю не знаходяться.
Двох ранок обличчя, які мають ознаки легкого ступеню важкості з короткочасним розладом здоров'я, могли виникнути від дії ріжучих предметів, в прямому причинному зв'язку зі смертю не знаходяться, двох колото-різаних ран шиї зправа з пошкодженням внутрішньої яремної вени, зліва передньої яремної вени, які мають ознаки тяжкого ступеню важкості, що є небезпечними для життя, могли виникнути від дії колюче-ріжучих предметів, та перебувають в прямому причинному зв'язку із фактом настання смерті, потерпілому було нанесено не меншу семи ударів твердими тупими предметами та чотири удари колюче-ріжучими предметами (том), незадовго до настання смерті.
Смерть настала в короткий проміжок часу на протязі хвилин після отримання тілесних ушкоджень, а саме колото-різаних ран шиї з пошкодженням кровоносних судин.
Рани шиї могли виникнути від дії колюче-ріжучого предмету, який має лезо та обух з невираженими ребрами, ширина клинка якого на глибині занурення в шкірі складала в межах 26 мм. і могли виникнути від ударів ножем.
Потерпілий під час спричинення йому смертельних тілесних ушкоджень міг знаходитися в горизонтальному або близькому до нього положенню відносно до нападаючого.
Потерпілий не міг собі нанести обидва смертельні ушкодження.
Потерпілий після отримання ушкоджень міг здійснювати самостійні дії на протязі дуже короткого проміжку часу по мірі наростання крововтрати.
Тілесні ушкодження виявлені на тілі трупа не могли виникнути внаслідок падіння потерпілого з положення стоя на тверду поверхню. Ушкоджень, які могли б свідчити про можливу самооборону, опір на тілі трупа не виявлено. За обставин, коли були спричинені потерпілому тілесні ушкодження врятувати життя його при наданні своєчасної медичної допомоги було неможливо.
При судово-токсикологічному дослідженні трупа виявлено етиловий спирт в концентрації 2,69 ‰, що відносно до живої особи відповідало б сильному ступеню алкогольного сп'яніння. Тілесні ушкодження могли виникнути за обставин на які вказав ОСОБА_7 під час допиту як підозрюваного, обвинуваченого та в ході відтворення обстановки та обставин події за його участю. Висновком медико-криміналістичного дослідження ножа №28-МК від 21.02.2012 року встановлено, що ушкодження, яке виявлено на боковій поверхні шиї зліва, утворилось від удару, що мав напрямок зліва направо, дещо ззаду наперед та зверху вниз, дане ушкодження має глибину 5 см (довжина раневого каналу). Ушкодження, яке виявлене на боковій поверхні шиї справа утворилось від удару, що мав напрямок справа наліво та дещо ззаду наперед має глибину 4 см (довжина раневого каналу) (Т.3 а.с.64-65).
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 показав, що будучи присутнім при допиті ОСОБА_7, останній послідовно та детально вказав на манекені механізм та обставини нанесення ударів ОСОБА_9, які співпадають з висновками експертизи. Вважає, що такі показання може давати тільки особа, яка безпосередньо брала участь у нанесенні тілесних ушкоджень.
Саме тому суд приходить до висновку про правдивість первинних показів ОСОБА_7
Крім того, винність підсудних у вчиненні інкримінованого їм суспільно-небезпечного діяння доводиться наступними доказами:
Даними протоколу огляду місця події від 22.12.2010 року (Т.1, а.с. 8-22), з якого вбачається, що на ділянці місцевості, розташованої в лісовому масиві між с. Нянівка та с. Іванівка Малинського району Житомирської області, на відстані 1300 м. від автодороги сполученням м. Малин - смт. Черняхів на сніговому покритті на ділянці площею 13 х7,5 м. та частково під ним виявлені численні групи плям речовини бурого кольору різних форм з нечіткими краями. На правому узбіччі дороги частково в канаві виявлено труп особи чоловічої статі. На трупі виявлені тілесні пошкодження у вигляді колото-різаних ран по боковим поверхням шиї зліва та справа. Поверхневі рани на підборідді справа та в лобовій ділянці. В ротовій та носовій порожнині трупа маються згустки речовини темно-бурого кольору. На сніговому покритті, по лівому узбіччі на відстані 7 м. від трупа виявлено об'ємний слід автомобіля, який припорошено снігом. Ширина бігової доріжки близько 200 мм. з протектором шини автомобіля у вигляді ялинковоподібного малюнку. На лівому узбіччі дороги, на відстані 6,5 м. від трупа на сніговому покритті виявлено сліди автомобіля, а саме дві бігові доріжки шириною близько 200 мм., слідів малюнків не виявлено.
Під час проведення впізнання трупа (Т.1, 29, 30), було встановлено, що виявлений труп є трупом ОСОБА_9
Згідно акту судово-медичного дослідження № 138 від 22.12.2010 року (Т.1, а.с. 24-25) видно, що в результаті лабораторних досліджень по акту № 470 від 30.12.2010 року кров трупа ОСОБА_9 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти -А і анти -В. В крові виявлено етиловий спорт у концентрації 2,69 ‰, у сечі - 4,33‰. Нерівномірне кровонаповнення та малокрів'я внутрішніх органів, крововиливи в м'які тканини - без клітинної реакції, набряк головного мозку та легенів, дифузний кардіосклероз, дистрофія печінки та нирок. З правої бокової поверхні шиї виявлена наскрізна різана рана, яка утворилася від дотичної дії ріжучого краю гострого предмету, з лівої бокової поверхні шиї виявлена наскрізна колото-різана рана, яка утворилася від одноразової дії колюче-ріжучого предмету, який має обух з невираженими ребрами, ширина клинка якого на глибині занурення складала в межах 26 мм. з утворенням додаткового розрізу, що утворився при витяганні клинка з тіла з натиском на лезо. Судово - медичний діагноз: зовнішня кровотеча, відкриті колото - різані сліпі рани, пошкодження кровоносних судин, синці обличчя, рани голови, алкогольне сп'яніння.
З протоколу огляду трупа ОСОБА_9 вбачається (Т.1, а.с. 51), що на ньому виявлено тілесні ушкодження, синці багряного кольору на верхній та нижній повіках правого та лівого ока, в лобові ділянці під правою лобною дугою, на переніссі з переходом на спинку носа, на слизовій нижньої губи по середній лінії, на слизовій верхньої губи, патологічна рухливість кіток носа, Поверхневі рани з рівними краями дно яких - власна шкіра в лобній ділянці по середній лінії, на підборідді праворуч рана, по бокових поверхнях шиї - рани з рівними краями горизонтально розташовані. Дно ран - органи та судини шиї.
Показаннями свідка ОСОБА_12, який показав, що одного разу, коли він був у ОСОБА_10, до неї приїжджали ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Вони були у стані алкогольного сп'яніння. Під час розмови свідка з ОСОБА_7 останній його пихнув, запитуючи чому він сварився з ОСОБА_9 Після цього всі вживали горілку.
Під час досудового слідства ОСОБА_12 вказував, що від вжитої горілки він заснув. Вранці його розбудила ОСОБА_10 та розповіла, що коли він ліг спати, то між хлопцями відбулась бійка, однак хто приймав участь у бійці свідок не запитував.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_19 показала, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в її будинку виник конфлікт з приводу грошей, які останній обіцяв підсудному за побиття ОСОБА_12 Внаслідок цього конфлікту ОСОБА_7 розбив ОСОБА_9 губу.
Ці ж обставини підтвердив і свідок ОСОБА_11, показавши, що він привіз ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до будинку ОСОБА_10 Там між ними виник конфлікт під час якого підсудний побив ОСОБА_9
З оголошених в судовому засіданні показів свідка, які він давав на досудовому слідстві невдовзі після цих подій, а саме 27.12.2012 року, вбачається, що причиною конфлікту стало бажання ОСОБА_7 отримати винагороду за побиття ОСОБА_12
Ці показання логічно узгоджуються з первинними показами ОСОБА_7, які він давав на досудовому слідстві, та формують цілісну і послідовну картину тих подій, що відбувались 18.12.2010 року.
Під час очної ставки між підозрюваним ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_10 27.12.2010 року (Т.1, а.с. 214-216), остання повідомила, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виник конфлікт із - за грошей, оскільки ОСОБА_7 вимагав у ОСОБА_9 1000 грн. за те, що він уже побив ОСОБА_12 Бачила на нижній губі ОСОБА_9 ушкодження у вигляді припухлої губи.
В подальшому, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розмовляли в коридорі, після чого всі троє вийшли з будинку
Під час проведення очної ставки між ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_10 27.12.2010 року, остання повідомила, що 18.12.2010 року в обідню пору ОСОБА_8 приїжджав до її будинку, знаходячись в коридорі разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_9. (Т.2 а.с.1-2)
Показаннями потерпілої ОСОБА_1 про те, що між її сином ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в 2008 році виник конфлікт пов'язаний з ДТП, під час якого ОСОБА_8 побив його та забрав мобільний телефон. З цього приводу потерпіла зверталась з заявою до міліції, за результатами перевірки якої, 08 травня 2008 року була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.
Про те, що ініціатива вбити ОСОБА_9 виходила від ОСОБА_8 підтвердив ОСОБА_7 під час проведення очної ставки між ним та ОСОБА_8 22 лютого 2011 року (Т.3, а.с. 82-90), зазначивши, що коли ОСОБА_8 прийшов до будинку ОСОБА_10, то відразу почав наносити удари руками та ногами ОСОБА_9 в область голови та тулубу.
Обставину неприязних стосунків з ОСОБА_9 підтвердив і сам підсудний ОСОБА_8 під час його додаткового допиту як обвинуваченого 30.12.2010 року (Т.2 а.с.128).
Таким чином в судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що між підсудними та ОСОБА_9 виник конфлікт, під час якого останньому були завдані тілесні ушкодження, і у зв'язку з цим у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник умисел на вбивство ОСОБА_9 Цьому сприяли неприязні відносини ОСОБА_9 та ОСОБА_8, а тому останній і проявив ініціативу, запропонувавши ОСОБА_7 скоїти вбивство.
При огляді автомобіля ОСОБА_8 марки ВАЗ 2112 державний номер НОМЕР_1, що проводився 24.12.2010 року, на поверхні обшивки багажного відділення виявлено незначні нашарування темного кольору, зразки яких були відібрані на марлеві тампони (Т.1. а.с. 132-144).
Даними висновку судово-імунологічної експертизи №7/1-11 від 13.01.2011 року встановлено, що на двох фрагментах тканини синтетичного матеріалу (обшивки автомобіля), вилученого з автомобіля ОСОБА_8 ВАЗ 21124 д.н. НОМЕР_1 виявлено кров людини, походження якої можливе від особи (осіб), в крові якої (яких) міститься антиген Н ізосерологічної системи АВО, в тому числі і від ОСОБА_9 Походження крові від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виключається. (Т.2 а.с. 143-149).
З висновку судово-імунологічної експертизи №7/146-10 від 17.01.2011 року слідує, що група крові ОСОБА_9 -О (І) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВО. При цьому, на кофті та спортивних штанах, які належать ОСОБА_7 та були вилучені 24.12.2010 року за місцем його проживання, виявлено кров людини. При серологічному дослідженні на них виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО. Походження крові можливе від особи (осіб), в крові якої (яких) міститься вказаний антиген, в тому числі і від ОСОБА_9 Походження крові від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виключається. (Т.2 а.с. 35-40).
На матерчатій куртці ОСОБА_8, вилученої під час обшуку за місцем його проживання 24.12.2010 року, виявлено кров людини, походження якої можливе і від ОСОБА_9 Походження крові від підсудних виключається. Зазначене підтверджується висновком судово-імунологічної експертизи №7/2-11 від 13.01.2011 року (Т.2 а.с. 181-187). Причину появи на його одязі крові ОСОБА_9 підсудний ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснити не зміг.
Під час проведення судової імунологічної експертизи, висновок якої міститься в матеріалах справи №7/144-10 від 11.01.2011 року (т.2 а.с. 95-100), встановлено, що сліди бурого кольору виявлені та вилучені на марлевий тампон під час огляду місця події 22 грудня 2010 року є кров'ю людини, походження якої можливе від особи (осіб), в крові якої (яких) міститься антиген Н ізосерологічної системи АВО, в тому числі і від ОСОБА_9 При цьому, виключається її походження від ОСОБА_7, ОСОБА_8 Також походження крові на куртці із плащової тканини комбінованого темно-синього та чорного кольору, кофті білого кольору, штанах типу «джинс» та шапочці, вилучених під час огляду трупа можливе від особи (осіб), в крові якої (яких) міститься антиген Н ізосерологічної системи АВО, в тому числі і від ОСОБА_9 Походження крові від підсудних виключається. (т.2 а.с. 251-257, а.с.266-274).
Даними протоколу відтворення обстановки і обставин події з доданою до нього фототаблицею від 27.12.2010 року за участю ОСОБА_8 (Т.1, а.с. 191-201), під час якого підсудний добровільно розповів та показав місце вбивства ОСОБА_9, яке знаходиться між селами Нянівка та Іванівка Малинського району Житомирської області. ОСОБА_8 розповів, що на цьому місці він відкрив багажник автомобіля, щоб дістати ОСОБА_9, та вказав місце розташування трупа і його положення після того як він розвернув автомобіль.
Вивезення ОСОБА_9, який перебував в безпорадному стані та не чинив опору, в багажнику автомобіля в безлюдне місце за межі міста, а також переміщення його тіла на обочину дороги і залишення на цьому місці, розцінюється судом, як наявність умислу в обох підсудних на позбавлення ОСОБА_9 життя.
В період з 18.12.2010 по 22.12.2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відбулись дзвінки по мобільних терміналах (Т.3, а.с. 15-16):
- вихідний дзвінок з мобільного терміналу ОСОБА_8 на мобільний термінал ОСОБА_7 здійснювався 18.12.2010 року в 13.10, 13.16, 14.03, 14.16, 14.34 та з телефону ОСОБА_7 були зроблені дзвінки на телефон ОСОБА_8 18.12.2010 року в 14.09, 14.10, 14.11, 14.30.
Крім того, два смс-повідомлення були відправлені з мобільного терміналу ОСОБА_8 на мобільний термінал ОСОБА_7 19.12.2010 року в 12.32, 12.33.
20 грудня 2012 року в 00.10 хвилин здійснений вихідний дзвінок з мобільного терміналу ОСОБА_8 (АДРЕСА_4) та 11.18 (АДРЕСА_5) на мобільний термінал ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_15 засвідчив, що в грудні 2010 року до нього на таксі приїжджали підсудні та просили гроші на ремонт пошкодженого автомобіля. Про обставини пошкодження автомобіля вони не розповідали.
Наведені докази спростовують покази ОСОБА_8 про те, що після вбивства ОСОБА_9 вони не спілкувались і свідчать про те, що підсудні узгоджували свої дії та намагались приховати сліди вчиненого злочину.
При цьому обоє учасників не заперечували обставини того, що ОСОБА_8 вживав спиртні напої в будинку ОСОБА_10, ОСОБА_7 не примушував ОСОБА_8 вести потерпілого на лісову дорогу за с. Нянівка, а вбивство ОСОБА_9 здійснено ножем ОСОБА_8
- Матеріалами перевірки за заявою потерпілої ОСОБА_1, які зареєстровані в Журналі заяв та повідомлень про злочини 29 квітня 2008 року за № 785 (Т.5). З цих матеріалів вбачається, що 29 квітня 2008 року до Малинського МВ УМВС України в Житомирській області звернулась ОСОБА_1 з заявою в якій вказала, що просить притягнути до відповідальності осіб, які вчинили проти її сина ОСОБА_9 протиправні дії та забрали мобільний телефон. Під час проведення перевірки відбирались пояснення як від ОСОБА_9 так і від ОСОБА_8
В своїх поясненнях ОСОБА_9 показав, що 21 квітня 2008 року близько 7 години він знаходився в автомобілі біля будинку знайомого. В цей час до нього під'їхав автомобіль з якого вийшло троє хлопців. Вони сказали, що ОСОБА_9 винен в аварії, яка сталася за його участю в цей же день о 5 годині ранку. Потім один із хлопців на прізвисько ОСОБА_8 почав бити ОСОБА_9 кулаками в обличчя. ОСОБА_9 в цей час витягнув телефон та хотів зателефонувати, однак ОСОБА_8 забрав телефон та кудись поїхав.
ОСОБА_8 в поясненнях підтвердив, що він дійсно 21 квітня 2008 року спілкувався з ОСОБА_9 біля будинку № 3 по провулку Якіра в м. Малині Житомирської області з приводу участі останнього в дорожньо-транспортній пригоді. Однак він заперечив стосовно того, що наносив йому удари та заволодів його мобільним телефоном, пояснивши, що лише хотів завадити ОСОБА_9 завести автомобіль та втекти, оскільки він перебував у стані алкогольного сп'яніння.
При проведенні 29 квітня 2008 року судово-медичного дослідження ОСОБА_9 з'ясувалось, що у нього маються тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, які по своїй категорії відносяться до легкого ступеню важкості без короткочасного розладу здоров'я. Вони могли виникнути від дії твердих тупих предметів.
За результатами перевірки в порушенні кримінальної справи було відмовлено, але її матеріали свідчать про те, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 склались стійкі неприязні відносини. Крім того ці матеріали підтверджують і показання ОСОБА_7 в тій частині, що саме ОСОБА_8 запропонував вбити ОСОБА_9
- Трьома записками ОСОБА_8, які він адресував ОСОБА_7 (Т.4, а.с. 154). В цих записках ОСОБА_8 просить ОСОБА_7 одноособово визнати свою вину у вчиненому ними злочині, зазначаючи, що вдвох буде набагато гірше. За визнання ОСОБА_7 своєї вини він пропонує йому гроші та викладає свої показання, які він давав слідчому. Ці показання повністю збігаються з показаннями, які ОСОБА_8 давав на досудовому слідстві та дає під час судового слідства. Крім того ОСОБА_8 в цих записках зазначає, що слідчий допитується у нього де подівся ніж, на що він сказав слідчому, що відносно ножа нічого не знає. Просить ОСОБА_7 якнайшвидше прийняти рішення стосовно визнання вини та повідомляє, що в цьому допоможуть йому свідки. Свідок ОСОБА_12 скаже, що він спав, а ОСОБА_10 скаже, що нічого не було.
- Висновком експерта з судово-почеркознавчої експертизи № 1/528 від 20.08.2012 року (Т. 4, а.с. 146-152), який підтвердив, що вищевказані три записки виконані ОСОБА_8 Ознак виконання цих записок навмисно зміненим почерком, у незвичних умовах під впливом збиваючих факторів та у незвичайному стані не виявлено.
З акту судово-наркологічної експертизи Д-18 від 11 січня 2011 року ОСОБА_7 вбачається, що останній не виявляє психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю. Також згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №11-2011 року від 11.01.2011 року в минулому будь-якими психічними захворюваннями не страждав та не страждає ними в даний час. При цьому виявляє викривлення морально-етичних принципів за алкогольним типом (егоїзм), егоцентризм, емоційна холодність, брехливість, применшує власну алкоголізацію), але в той же час виявляє адекватність емоційних реакцій, збереженість вольової регуляції поведінки, пам'яті, послідовність суджень; порушень в сфері сприйняття не виявляє. В період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, будь-якими психічними захворюваннями не страждав та не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, який би міг позбавляти його здатності усвідомлювати свої вчинки та керувати ними. Перебував в стані звичайного алкогольного сп'яніння. Вчинки, які йому інкримінуються були колективними, продуманими, послідовними, цілеспрямованими, з урахуванням часу та з чіткою орієнтацією у місці перебування. (т.2 а.с.215-216)
Підсудний ОСОБА_8 згідно акту судово-наркологічної експертизи Д-117 від 15.02.2011 року має психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, однак синдромом залежності від алкоголю не страждає. В період часу, до якого відносяться інкриміновані йому вчинки будь-якими психічними захворюваннями не страждав та не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, який би позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Перебував в стані звичайного алкогольного сп'яніння, вчинки які йому інкримінують, були колективними, послідовними, продуманими, цілеспрямованими, з урахуванням часу та з чіткою орієнтацією у місці перебування. Намагається применшити власну провину та відвести собі другорядну роль.
Так, інкриміноване підсудним суспільно-небезпечне діяння - вбивство, вчинене за попередньою мовою групою осіб, згідно з ч.2 ст. 28 КК України має місце у випадках, коли його вчинено декількома особами, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про його вчинення.
За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, які хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу.
Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд визнає доведеною вину ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм злочину і кваліфікує їх дії за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України за ознаками вбивства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Призначаючи підсудним вид і міру покарання, суд, у відповідності до статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання, характер дій кожного з підсудних.
Злочин, який вчинили підсудні, передбачені п.12 ч. 2 ст. 115 КК України є особливо тяжким злочином.
ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується негативно. На його утриманні перебуває співмешканка, яка є інвалідом дитинства І групи та малолітня дитина.
Також суд враховує підвищену суспільну небезпечність підсудного ОСОБА_7, про що свідчать обставини вчинення ним попередніх злочинів, викладені у вироках, що набрали законної сили.
Обставиною, що відповідно до статті 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_7 є з'явлення його зі зізнанням.
Обставинами, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують його покарання суд визнає рецидив злочинів, вчинення злочину щодо особи, що перебуває в безпорадному стані, та його скоєння в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи те, що в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 вчинив новий злочин, який є особливо тяжким, суд прийшов до висновку що при призначенні підсудному остаточного покарання за сукупністю вироків воно має бути більшим максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Як особа, ОСОБА_8 за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Обставин, які пом'якшують його покарання, передбачених ст.66 КК України судом не встановлено.
Обтяжує його покарання вчинення злочину щодо особи, що перебуває в безпорадному стані та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Потерпілою у справі заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої злочином. Просить стягнути з підсудних матеріальну шкоду у розмірі 15 593 гривень та моральну шкоду у розмірі 500 000 гривень.
Вирішуючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди суд керується ст. 1166, 1201 ЦК України.
Згідно з цими статтями майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
Відповідно до абзацу 13 статті 2 ЗУ „Про поховання та похоронну справу" поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
Згідно наданих доказів потерпілою ОСОБА_1 було затрачено на спорудження надгробного пам'ятника 8650 гривень та на поховальний обряд 1150 гривень. Вартість продуктів харчування суд та поминальних обідів суд не враховує, оскільки вони не відносяться до поховальних заходів та обрядових дій. Таким чином суд рахує, що потерпілій ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню матеріальна шкода в розмірі 9800 гривень.
Вирішуючи позов в частині стягнення моральної шкоди суд керується статтями 23, 1167, 1168 ЦК України. Згідно з цими статтями особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Оцінюючи завдану потерпілим моральну шкоду, суд також враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" і бере до уваги характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала потерпіла, їх глибину, характер немайнових втрат та враховує інші обставини. Зокрема, тяжкість вимушених змін у житті потерпілої, пов'язаної з непоправною втратою сина внаслідок насильницького і зухвалого позбавлення його життя підсудними.
Враховуючи всі вищевказані обставини та виходячи з засад розумності і справедливості суд вважає, що визначений потерпілою розмір моральної шкоди є завищеним і вважає, що співмірним розміром моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілої, буде сума 150 000 гривень.
Оскільки, під час судового слідства було встановлено, що саме спільними діями підсудних ОСОБА_1 заподіяна матеріальна та моральна шкода, то суд стягує її з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь потерпілої в солідарному порядку.
Також суд стягує з підсудних витрати на проведення експертиз в розмірі 6847 гривень 44 копійки.
Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 81 КПК України.
Керуючись ст. ст. 323, 324, 327 Кримінально-процесуального кодексу України,-
засудив:
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі;
Відповідно до ч. 1 ст. 71 та ч. 4 ст. 81 КК України, до покарання призначеного за цим вироком, суд повністю приєднує невідбуту частину покарання за вироком апеляційного суду Житомирської області від 20 травня 2008 року та призначає ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді п'ятнадцяти років одинадцяти місяців позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання засудженому обчислювати з моменту його затримання - з 23.12.2010 року.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_7 - взяття під варту.
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні у вчиненні злочину передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі;
Початок строку відбуття покарання засудженому обчислювати з моменту його затримання - з 24.12.2010 року.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_8 - взяття під варту.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 9800 гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 гривень, а всього 159 800 гривень.
В решті позову відмовити за безпідставністю.
Речові докази:
- змив з нашаруванням речовини бурого кольору, пляшку ємністю 0,5 л, шапочку, зліпок протектора шини, кросівки, майку, футболку, підштаники, джинси, труси, куртку чорного кольору, спортивну куртку, кофту білого кольору куртка синьо-чорного кольору, спортивні штани темного кольору, підштаники чорного кольору, гольф чорного кольору, кофту чорного кольору, светр зеленого кольору, матерчату куртку чорного кольору, шарф та ніж, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів - знищити;
- свідоцтво про реєстрацію автомобіля ВАЗ 2112 д.н.з. НОМЕР_1 - залишити при справі;
- ключі, брелок, свисток, ремінець із шкірозамінника та тюбик з бальзамом - залишити потерпілій ОСОБА_1;
- автомобіль ВАЗ 21124 д.н.з. НОМЕР_1, що належить підсудному ОСОБА_8 та визнаний знаряддям злочину - конфіскувати.
Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області витрати за проведення судових експертиз в розмірі 6847 гривень 44 копійки - по 3423 гривні 72 копійки з кожного.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженими в той же термін з моменту отримання ними копії вироку.
Суддя: А. О. Тимошенко