Справа № 2018/13385/2012
н/п 2/640/302/13
01 лютого 2013 року Київський районний суд м.Харкова у складі: головуючої судді Шмадченко С.І., за участю секретарів Балахонової І.І., Галушко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виробничо-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю "Солли" про стягнення грошової суми, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Виробничо-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю "Солли", яку в ході судового розгляду уточнила та просила стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію у сумі 38460 грн. за незаконне руйнування її власності гаражів № НОМЕР_1, НОМЕР_2, які були розташовані на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що між нею, як володільцем гаражів та виробничо-комерційним Товариством з обмеженою відповідальністю «Солли» (надалі ВК ТОВ «Солли») 02 червня 1998 року було укладено договір ¹167-168 на обслуговування її гаражів за НОМЕР_1-НОМЕР_2, які розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1.
Відповідно до пункту 10 Договору, він укладений на невизначений термін, та вступає в силу з моменту його підписання сторонами, тобто з 02.06.1998р.
Відповідно до п.4 Договору, нею кожного місяця до 15-го числа сплачувалися «послуги» ВК ТОВ «Солли», у cyмi від 20,00 грн./місяць до 130,00грн./місяць, на розрахунковий рахунок відповідача за «обслуговування» її гаражів.
Однак, в березні 2012 року вона отримала від ВК ТОВ «Солли» листа у якому повідомлялось, що згідно вимог законодавства України та державних контролюючих органів, Товариством «Солли» прийнято рішення про подальше використання земельної ділянки, на якій розташовані гаражі НОМЕР_1-НОМЕР_2, та вони підлягають зносу для забудови паркування автотранспорту, у зв'язку з чим повідомляють її про розірвання договору № 167-168 та надали їй строк до 31 липня 2012 року для звільнення її гаражів.
На сьогоднішній день строк користування земельною ділянкою не сплив, заяви щодо відмови від користування земельною ділянкою не надавалася, земельна ділянка була використана для забудови. Тобто даний договір є дійсним, підстав для розірвання та припинення договору у відповідача відсутні.
Відповідач не має право самостійно без її згоди, як власника майна (гаражу) здійснювати знос гаражу, який належить їй на праві власності.
Тобто віповідач своїми незаконними діями, хоче позбавити її права власності на гаражі НОМЕР_1-НОМЕР_2, які було збудовано нею за власні кошти.
Вказані дії відповідача є незаконними, порушують права та законні інтереси власників майна, які передбачені діючим законодавством України.
Договором ¹167-168 на обслуговування гаражу від 02.06.1998 року не передбачено право на односторонню відмову від умов договору нi у Виконавця нi у Замовника. Тобто такі дії з боку відповідача є незаконними.
Позивачка зазначає, що нею зроблено незалежну оцінку гаражів НОМЕР_1,НОМЕР_2 і відповідно до звіту ТОВ «Харківської інвестиційної агенції нерухомості» вартість її гаражів станом на 04.05.2012 р. складає 38460 грн., які вона просить стягнути з відповідача на її користь.
В судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_2, ОСОБА_3 позовні вимоги позивачки підтримали, просили задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав письмові заперечення у яких зазначив, що договір НОМЕР_1-НОМЕР_2 від 02.06.1998 про обслуговування гаражів не передбачав можливості у позивачки виникнення права власності. ВК ТОВ «Солли» прийняло лише на себе зобов'язання з поточного обслуговування гаражу, слідкувати за ремонтом під'їзних шляхів тощо, та організовувати пропускний режим.
Станом на час укладання договору ВК ТОВ «Солли» не було власником земельної ділянки, на якій розташований гараж. У позивачки також ніколи не існувало права на використання земельної ділянки, а також право власності на гаражі не реєструвалося.
Підприємство законно реалізовувало свое право власності на земельну ділянку, на якій незаконно та самочинно були побудовані гаражі позивачки. ВК ТОВ «Солли» пропонувало позивачці самостійно прибрати свої гаражі та вивезти все майно, будівельні конструкції та матеріали, з яких вонискладалися, попередивши про це за 6 місяців, а відтак не порушувало права позивачки. (а.с.51)
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
02.06.1998 р. між ОСОБА_1 та Виробничо-комерційним підприємством „Солли" укладено договір № 167-168 про обслуговування гаражів № НОМЕР_1,НОМЕР_2, згідно якого, ОСОБА_1 доручила ВК ТОВ "Солли" поточне експлуатаційне обслуговування гаражів (а.с. 8).
З наданого суду копії державного акту від 21.07.2006 р. вбачається, що земельна ділянка площею 2,7606 га за адресою: АДРЕСА_1, на праві власності належить виробничо-комерційному товариству з обмеженою відповідальністю "Солли" з цільовим призначенням для обслуговування торгівельного комплексу з автостоянкою. Державний акт містить адресу за межами населенного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області (а.с. 54).
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Листом від 05.03.2012 б/н ВК ТОВ „Солли" повідомило ОСОБА_1 що гаражі №№ НОМЕР_1,НОМЕР_2, які нею експлуатуються, знаходяться на належній товариству земельній ділянці; що власники земельних ділянок на власний розсуд господарюють на них; та інформує, що на виконання вимог законодавства України та державних контролюючих органів, товариством "Солли" прийнято рішення про подальше використання земельної ділянки, на якій розташовані гаражі для забудови відповідно до її цільового призначення (паркування автотранспорту). У зв'язку з цим всі гаражі, що знаходяться на належній підприємству земельній ділянці підлягають зносу. Отже, повідомляють ОСОБА_1 про розірвання договору експлуатації гаражів та надають строк до 31.07.2012 звільнити надані у користуванні гаражі. Просять повідомити письмово ВК ТОВ "Солли", якщо маються мотивовані заперечення проти демонтажу гаражів №№ НОМЕР_1,НОМЕР_2, що експлуатуються, про існування та зміст таких заперечень протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання цього листа (а.с. 9).
Відповідно до ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, своєчасно сплачувати земельний податок, своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан в використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.
Згідно ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У своїх запереченнях на позов відповідач посилався на те, що у позивачки не існувало права на використання земельної ділянки, а також право власності на гаражі не реєструвалося. Побудовані гаражі НОМЕР_1, НОМЕР_2 являлися самочинними.
В судовому засіданні ні позивачка, ні її представники не надали доказів тих обставин, що позивач в установленому законом порядку набула права власності на самовільно побудоване нерухоме майно - гаражі НОМЕР_1, НОМЕР_2, розташованих на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.
Право на компенсацію витрат на самовільне будівництво від відповідача позивачка може отримати лише в разі визнання права власності та таке майно за відповідачем. При знесені самовільних споруд забудовники не отримують право на компенсацію своїх витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено вище, відповідач, будучи власником земельної ділянки, завчасно повідомив позивачку про розірвання договору. З наданого суду позивачкою листа від 14.03.2012 не міститься заперечень щодо розірвання вказаного вище договору, а йдеться лише про грошову компенсацію за гаражі. (а.с.10)
Суд вважає, що відповідач, як власник земельної ділянки, на якій знаходилися гаражі позивачки, реалізував своє право власності на земельну ділянку.
З огляду на викладене, розглядаючи справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації у сумі 38460 грн. за незаконне руйнування гаражів № НОМЕР_1, НОМЕР_2,.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_1 про стягнення з Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Солли» грошової компенсації у сумі 38460 грн. відмовити.
Рішення може бути оскаржене в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд протягом 10днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя