11 лютого 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого Василевича В.С.
Суддів: Буцяка З.І., Шеремет А.М.
при секретарі Коробчук А.М.
з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2
представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
та ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду від 7 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсними заповіт, свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності на нерухоме майно і визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно,
Рішенням Сарненського районного суду від 7 грудня 2012 року в задоволенні позову у даній справі відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі доводять про незаконність та необгрунтованість рішення через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Суд безпідставно відхилив надану ними довідку Карпилівської сільської ради про склад колгоспного двору, необґрунтовано послався ст.126 ЦК УРСР, якою визначалась втрата права на майно колгоспного двору при вибутті із нього.
Складений 18 липня 1995 року ОСОБА_6 на користь відповідача заповіт не відповідає за формою і змістом вимогам закону, тому є нікчемним.
По наведених підставах просять рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 доводить, що суд ухвалив законне та обгрунтоване рішення, тому просить про залишення його без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з»явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної
скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Як видно з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу заповіту ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 (внука), посвідченого Карпилівською сільською радою 18 липня 1995 року, предметом якого є будинок з надвірними будівлями.
Згідно із довідкою Карпилівської сільської ради від 8 грудня 2009 року господарство ОСОБА_6 станом на 1 січня 1991- 1995 років є колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_7 ( а.с.-20).
Цей будинок в порядку спадкування за заповітом перейшов у власність відповідача.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції правильно виходив з положень ст. 126 ЦК УРСР та роз»яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»
Відповідно до встановлених ст.10, ст.60 ЦПК України засад змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Позивачі не довели свого членства у колгоспному дворі до 1991 року, тобто до ухвалення Закону України «Про власність».
Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують підстав для його скасування немає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Сарненського районного суду від 7 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий Василевич В.С.
Судді Буцяк З.І.
Шеремет А.М.