33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"29" листопада 2006 р. Справа № 15/313
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Либідь»
До відповідача: Виконком Рівненської міської ради
про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно
СУДДЯ КОЛОМИС В.В.
Секретар судового засідання Михалевська Л.В.
Представники:
від позивача - Тимочко В.А.(довіреність № 97 від 20.06.06 р.)
Романчук І.І. (довіреність № 158 від 29.11.06 р.)
від відповідача -Барциковська Т.В. (довіреність у справі)
Стаття 20 ГПК України роз'яснена.
СУТЬ СПОРУ: Позивач -ТОВ фірма “Либідь», м.Рівне просить суд визнати за ним право власності на приміщення торгових кіосків, що у Висновку судово-технічного дослідження від 30.10.2006 р. позначені літерою “А-1», з вхідними ганками, позначеними літерою “а», загальною площею 50,3 м2, та приміщення торгових кіосків, позначених літерою “Б-1» з вхідними ганками -літерою “б», загальною площею 62,2 м2.
Відповідач позов не визнає, оскільки на його думку, в матеріалах справи відсутня інформація з управління містобудування та архітектури на відповідність вищезазначених об'єктів будівельним нормам і правилам. Крім того, вважає, що майно, на яке позивач просить визнати за ним право власності, являється торговими кіосками яке, відповідно, не є нерухомим майном, а тому на них не може бути визнано право власності взагалі.
При цьому, відповідач подав клопотання про залучення до участі в справі -КП “Рівненське МБТІ».
З огляду на предмет спору, фактичні докази у справі та зважаючи, що КП "Рівненське МБТІ" є тільки реєструючим органом, який, відповідно, здійснює державну реєстрацію права власності на підставі правовстановлюючих документів, суд такої необхідності не вбачає.
Крім того, відповідачем у поданому клопотанні не вказано в якості кого, слід залучити КП "Рівненське МБТІ" до участі в справі.
Враховуючи це, спір підлягає вирішенню по суті.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
При цьому суд встановив та врахував таке.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 30.05.1996 р. за № 139, колективному підприємству фірмі “Либідь», правонаступником якого є позивач, у постійне користування для будівництва і обслуговування об'єктів підприємства надано 1,97 га землі в межах, згідно плану землекористування (а.с.7-10).
При цьому до її складу, як вбачається, входить і земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м.Рівне, вул., Шевченка,9.
Розглядом матеріалів справи судом встановлено, що позивачем з метою ефективного використання земельної ділянки та здійснення на ній господарської діяльності були побудовані торгові приміщення, а саме, вісім приміщень торгових кіосків “А-1» з вхідними ганками “а» площею 50,3 м кв., та вісім приміщень торгових кіосків “Б-1» з вхідними ганками “б» площею 62,2 м кв, а всього,- загальною площею 112,5 м кв.
Зазначене підтверджується наявним в матеріалах справи висновком судово-технічного дослідження від 30.10.06 р. (а.с. 11 -22).
Вищезазначене будівництво, як встановлено експертом і, відповідно, підтверджено господарським судом є самочинним будівництвом, оскільки будівництво торгових приміщень здійснювалось позивачем без належного дозволу (п.1 ст.376 ЦК України).
Відповідно до п.5 ст.376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
В даному випадку право інших осіб -суміжних землекористувачів ніяким чином не порушується, оскільки приміщення торгівельних кіосків збудовані ТОВ фірмою “Либідь» в межах ділянки, що перебуває у її постійному користуванні.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, серед інших способів захисту права є визначення такого права.
Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що на даний час в зв'язку з обставинами, що склалися, позивач фактично позбавлений права вільно розпоряджатися належним йому майном, що в свою чергу є порушенням гарантованих Конституцією України, ст.4 Закону України “Про власність», ст.319 ЦК України прав, суд вбачає за необхідне усунути допущені порушення і захистити право.
При цьому, посилання відповідача на те, що торгові кіоски, згідно Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, не відносяться до нерухомого майна, оскільки одноповерхова споруда площею до 30 м кв, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, - кіоск, одноповерховий павільйон, тощо є стаціонарною малою архітектурною формою, відтак на спірне майно, яке на його думку не є нерухомим, не може бути визнано право власності, не заслуговують на увагу.
Як вбачається з висновку судово-технічного дослідження від 30.10.06 р. будівлі: торгівельні кіоски “А-1» та “Б-1» з вхідними ганками “а» та “б», що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Шевченка,9 відповідають будівельним нормам для такого типу будівель.
Згідно з “Державним класифікатором будівель та споруд» ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. за № 507, будівлі -це будівельні системи, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій і утворюють різні приміщення для проживання або перебування людей, розміщення, устаткування, тварин, рослин, а також предметів.
При цьому, будівлі: торгівельні кіоски "А-1" та "Б-1" з вхідними ганками "а" та "б", що знаходяться за адресою: м.Рівне, вул.Шевченка,9 відповідають будівельним нормам для такого типу будівель.
Відповідно до стст.33, 34 ГПК України кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Натомість, доводи, якими відповідач оспорював позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем в зв'язку з зверненням до суду за захистом порушеного права за його згодою лишаються за ним.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задоволити.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю -“Фірма Либідь», право власності на приміщення торгових кіосків, що у Висновку судово-технічного дослідження від 30.10.2006 р. позначені літерою “А-1» з вхідними ганками позначеними літерою “а», загальною площею 50,3 м2, та приміщення торгових кіосків позначених літерою “Б-1» з вхідними ганками позначеними літерою “б», загальною площею 62,2 м2.
Суддя Коломис В. В.
Рішення підписано "04" грудня 2006 р.