13 лютого 2013 року справа № 5020-798/2012
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-798/2012:
за позовом Державного підприємства „Придніпровська залізниця"
(49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108)
в особі відокремленого структурного підрозділу „Кримська дирекція
залізничних перевезень"
(95006, м. Сімферополь, вул. Павленка, 34)
до Акціонерного товариства "Стівідорна компанія „Авліта"
(99016, м. Севастополь, вул. Приморська, 2-г)
про стягнення 39 482,16 грн.,
за участю представників:
позивача - Косінова М.В., довіреність № 42 від 01.01.2013;
відповідача - Фрідмана В.О., довіреність № 4 від 15.01.2013.
Суть спору: 16.07.2012 Державне підприємство „Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу „Кримська дирекція залізничних перевезень" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до Акціонерного товариства "Стівідорна компанія „Авліта" (далі - відповідач) про стягнення збору за зберігання вантажів у розмірі 39 482,16 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами у справі укладено договір № ПР/М-10-4/274-1563НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії (далі - Договір), в січні 2012 року на адресу АТ "Стівідорна компанія "Авліта" надходив вантаж - кукурудза, однак 22.01.2012 у зв'язку з неможливістю приймання вантажу вантажовласником і відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення, відповідно до пунктів 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, позивачем були видані накази про затримку вагонів, оформлені акти про затримку вагонів, передані повідомлення про затримку вагонів на адресу АТ "Стівідорна компанія "Авліта".
Керуючись статтею 46 Статуту залізниць України, пунктом 8 Правил зберігання вантажів, пунктом 13 Договору, позивач просить суд стягнути на його користь 39482,16 грн.
Ухвалою суду від 17.07.2012 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження по справі. В порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи. Розгляд справи призначено на 07.08.2012.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 07.08.2012 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 5020-752/2012 за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця в особі Відокремленого структурного підрозділу "Кримська дирекція залізничних перевезень" до Приватного акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта про стягнення 31165,44 грн за користування вагонами з підстав невиконання умов договору №ПР/М-10-4/274-1563НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Закритого акціонерного товариства АТ СК "Авліта", яка примикає до станції Мекензієви Гори Придніпровської залізниці.
Ухвалою суду від 22.01.2013 провадження у справі поновлено, черговий розгляд справи призначений на 31.01.2013.
Згідно зі статтею 77 ГПК України у судовому засіданні 31.01.2013 судом оголошено перерву до 13.02.2013.
Присутній у судовому засіданні 13.02.2013 представник відповідача із доводами позовних вимог не погодився, надав відзив на позов, в якому зокрема зазначив, що позивачем при оформленні документів про затримку вагонів на підходах до станції призначення порушені умови пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113.
На підставі статті 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника відповідача, дослідивши надані докази, суд -
05.08.2010 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі - Залізниця) та закритим акціонерним товариством "Стівідорна компанія "Авліта" (далі - Власник колії), було укладено договір № ПР/М-10-4/274-1563НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії закритого акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта", яка примикає до станції Мекензієві гори Придніпровської залізниці (далі - Договір).
До Договору додатковою угодою № 1 від 14.07.2011 та протоколами узгодження розбіжностей від 16.09.2011 та 07.10.2011 вносилися зміни та доповнення, зокрема у преамбулі та тексті Договору закрите акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта" замінено приватним акціонерним товариством "Стівідорна компанія "Авліта" у зв'язку із перейменуванням (арк.с.40-46).
Відповідно пункту 13 Договору, власник колії сплачує залізниці:
- плату за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у Тарифному керівництві № 1;
- збір за подачу та збирання вагонів по таблиці № 1 і таблиці № 2 Тарифного керівництва № 1;
- збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки - згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за маневрову роботу, додаткові роботи та послуги, що виконує Залізниця для Власника колії - згідно з діючими нормативними документами;
- за вагони, що з вини власника не вивантажені до середньодобової переробної спроможності, встановленої пунктом 10 цього договору і простоюють на станції Мекензієві Гори та на підходах до неї нараховується плата за користування вагонами з оформленням актів форми ГУ-23, ГУ-23а.
Також між сторонами у справі було укладено договір № ПР/4ТХ-06-708-НЮ-179 від 27.03.2006 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (арк.с.34-38).
Позивач посилається на той факт, що в січні 2012 року на адресу акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" надходив вантаж-кукурудза, з 22.01.2012, у зв'язку з неможливістю приймання вантажу вантажовласником і відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення та відповідно до пунктів 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, державним підприємством "Придніпровська залізниця" були видані накази про затримку вагонів № 18, 11.
Крім того, позивач посилається на оформлення, відповідно до пункту 10 Правил користування вагонами та контейнерами, станціями затримки - "Острякове" актів про затримку вагонів форми ГУ-23, а станцією призначення - "Мекензієві Гори" передані повідомлення про затримку вагонів на адресу відповідача.
Як зазначає позивач, затримка вагонів на підходах до станції "Мекензієві Гори" виникла не з вини залізниці, а з вини акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта", у зв'язку з відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення та зайнятості фронтів вивантаження одержувача акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта". Отже, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтями 33, 34, 35 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут), одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Статтею 129 Статуту встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Згідно із пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді.
Відповідно пунктам 6, 8-9 Правил користування вагонами і контейнерами, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2012 та 23.01.2012 у зв'язку із неможливістю приймання вантажу вантажовласником і відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення державного підприємства "Придніпровська залізниця" були складені акти загальної форми № 7 та № 10, видані накази про затримку вагонів № 18, 11 (арк.с.11, 14, 16, 19).
Проте, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про правомірність затримання вагонів.
Судом встановлено, що 22.01.2012 та 23.01.2012 відповідач звертався до керівника станції Мекензієві гори із листами, у яких повідомлялось, що вигрузку зерна не припинено та просив надати затримані состави (арк.с.89-90). Проте, відповідь на вказані листи на адресу АТ "Стівідорна компанія "Авліта" не надійшла.
Зазначені листи дають підстави вважати, що відповідач був готовий прийняти вагони до вигрузки. Крім того, незрозуміло яким чином позивачем зроблено висновок щодо неприймання вагонів відповідачем.
Суд вважає, що у процесі виготовлення наказів № 11 та № 18 про затримання вагонів було порушено порядок приймання та оформлення відповідних рішень.
Так, відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Отже, саме такий акт є підставою для видачі наказу про затримання вагонів.
Проте, як зазначено відповідачем, ні по одному із затриманих вагонів такі акти станцією "Мекензієви гори" не складалися і на підпис представникам АТ "СК "Авліта" не пропонувалися, чим були порушені його права, як вантажовласника.
Згідно з пунктом 10 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.1999, станція призначення інформує вантажовласника про затримання вагонів з його вини, шляхом передачі йому копії Повідомлення про затримання вагонів не пізніше двох годин, після його отримання.
Але підпис представника АТ "СК "Авліта" - Феоктистова, на повідомленні виданому на підставі наказу № 11 від 22.01.2012 відсутній, що свідчить про порушення порядку повідомлення про затримання вагонів.
Крім того, згідно пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Проте, у наказах № 11 та № 18 про затримання вагонів немає підпису ані керівника Кримської дирекції залізничних перевезень, ані підпису іншої уповноваженої особи. Таким чином, можна зробити висновок, що особи, яка уповноважена підписувати відповідний наказ взагалі не було відомо про затримання вагонів вантажовласника.
Виходячи з вищевикладеного вбачається, що акти загальної форми № 7 та № 10 та видані накази про затримку вагонів № 11, 18 не відповідають встановленій формі, отже не можуть бути прийняти як докази, що свідчать про неприймання вагонів вантажовласником або інших підстав, які свідчать про затримку вагонів з вини відповідача.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено порушення його прав, а відтак і наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення з акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" збору за зберігання вантажів у розмірі 39 482,16 грн.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом залишено за позивачем.
Керуючись ст. 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 18.02.2013.
Суддя І.А. Харченко
Розсилка рекомендованою кореспонденцією з повідомленням:
1. ДП „Придніпровська залізниця"
(49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108)
2. Відокремлений структурний підрозділ „Кримська дирекція залізничних перевезень" (95006, м. Сімферополь, вул. Павленка, 34)
3. АТ "Стівідорна компанія „Авліта"
(99016, м. Севастополь, вул. Приморська, 2-г)