ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-50/17045-2012 12.02.13
За позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 24990 грн
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Лигін В.В.(дов. від 16.05.2011)
Від відповідача: Савісько В.В.(дов. від 13.02.2012)
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на підставі Договору добровільного страхування транспортних засобів № КІТ 11829 від 25.09.2009 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Хонда Сівік», д.н. ВІ 4139 ВА, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ 21099», д.н. ВІ 2372 АВ, яким скоєно ДТП, застрахована відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/5959594), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.11.2012 порушено провадження у справі №5011-50/17045-2012 та призначено до розгляду на 20.12.2012.
Представник відповідача в судове засідання 20.12.2012 не з'явився, але через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.
В судове засідання 20.12.2012 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.
Розгляд справи відкладено на 10.01.2013.
Представник позивача в судове засідання 10.01.2013 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судове засідання 10.01.2013 прибув представник відповідача та дав пояснення по справі.
Розгляд справи відкладено на 29.01.2013.
В судове засідання 29.01.2013 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.
Представник позивача подав заяву про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Суд задовольнив дане клопотання та продовжив строк розгляду справи №5011-50/17045-2012 на 15 днів - до 13.02.2013.
Розгляд справи було відкладено на 12.02.2013.
В судове засідання 12.02.2013 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.
Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні повністю з тих підстав, що у постановах Шевченківського районного суду відсутня інформація про ступінь вини кожного учасника ДТП.
Представник позивача просив його позовні вимоги задовольнити повністю.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
25.09.2009 між Левченко Володимиром Миколайовичем та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (попередня назва - відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна"), був укладений Договір страхування транспортних засобів № КІТ 11829, предметом якого є страхування автомобіля "Honda Civic" державний реєстраційний номер ВІ4139ВА.
Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання страхових подій, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).
03.03.2010 в н/п Комсомольськ, Полтавська область, вул. Строни, 18 трапилась дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля "Honda Civic", д/н ВІ4139ВА, під керуванням Левченко Володимира Миколайовича та автомобіля "ВАЗ-21099", д/н ВІ2372АВ, під керуванням Пулова Михайла Дмитровича.
02.04.2010 постановою Комсомольського міського суду Полтавської області Пулова М.Д. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.
В подальшому, до ПрАТ СК "ПЗУ Україна" (надалі за текстом - позивач) звернувся Страхувальник із Заявою про пошкодження транспортного засобу в зв'язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування № КІТ 11829.
Позивач на підставі Страхових актів та розрахунків суми страхового відшкодування до них, виходячи із видаткової накладної від 22.06.2010 та акту здачі-прийняття робіт, враховуючи ремонтну калькуляцію № 0030300016 від 02.04.2010, здійснив виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника, в розмірі 50 816,57 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 5735 від 06.05.2010 № 8450 від 27.07.2010.
Отже, фактичні витрати страхової компанії, пов'язані з цим страховим випадком складають 50 816,57 грн.
Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за Договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним Договором одна сторона за Договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.
Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль "Honda Civic" державний реєстраційний номер ВІ4139ВА, а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Судом встановлено, що Постановами Комсомольського міського суду Полтавської області, встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху як Левченко Володимиром Миколайовичем так і Пуловим Михайлом Дмитровичем, а тому шкода, заподіяна в результаті ДТП, що сталося 03.03.2010 в н/п Комсомольськ, Полтавська область на вул. Строни, 18 відшкодовується як Левченко Володимиром Миколайовичем так і Пуловим Михайлом Дмитровичем.
Постановою Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди""…шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності)… при наявності вини обох володільців -розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного…".
Згідно з п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодування шкоди "вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (ст. 1188 Цивільного кодексу України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини.
Розглянувши позовну заяву та матеріали справи господарський суд дійшов до висновку, що з постанов Комсомольського міського суду Полтавської області не вбачається встановлення ступеня вини (частка, процентне відношення) кожного з учасників ДТП, а відтак, позовні вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн. з відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з ст. 38.2.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
3. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Л.Д. Головатюк
Дата підписання повного тексту рішення - 18.02.2013