ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-51/17935-2012 06.02.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг»
до Фізичної особи-підприємця Волгіної Тетяни Леонідівни
про стягнення 29 547, 71 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Ортіков А.
від відповідача: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» звернулось до Господарського суду міста Києві з позовом до Фізичної особи-підприємця Волгіної Тетяни Леонідівни про стягнення заборгованості у розмірі 29 547, 71 грн. за договором поставки № 0-18/12 від 23.08.2012 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-51/17935-2012 та призначено дану справу до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
22.12.2013 р. позивач через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 29 519, 82 грн. - основної заборгованості та штраф у розмірі 14 271, 17 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
При цьому, суд відзначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Разом з тим, позивачем заявлено нову вимогу про стягнення штрафу розмірі 14 271, 17 грн., що нормами ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу у прийнятті до розгляду заяви в цій частині та, відповідно, у її задоволені
Крім того, суд відзначає, що у своїй заяві позивачем фактично зменшено заявлену до стягнення суму боргу до 29 519, 82 грн.
Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Враховуючи що заява позивача в частині зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає її до розгляду.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням поданої заяви в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 04050, м. Київ, вул. вул. Пугачова, 6/29, кв. 10 та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від відповідача не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 06.02.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
23.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» та Фізичною особою-підприємцем Волгіною Тетяною Леонідівною укладено договір поставки № 0-18/12, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти товар та сплатити його вартість, встановлену договором.
Відповідно до п. 6.2. договору оплата залишкової вартості товару здійснюється не пізніше 7 календарних днів з дати передачі товару.
Договір, відповідно до п.п. 9.1., 9.2. набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання. У випадку якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору кожна із сторін не виявила бажання припинити його дію, договір вважається продовженим автоматично на один рік.
Як стверджує позивач, ним на виконання договору № 0-18/12 від 23.08.2012 р. було поставлено Фізичній особі-підприємцю Волгіній Тетяні Леонідівні товар на суму 28 542, 97 грн. на підставі видаткових накладних № Б00000768 від 27.08.2012 р., № Б00000769 від 27.08.2012 р., № У00002165 від 08.10.2012 р. та № У00002166 від 09.10.2012 р.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає що відповідачем порушено умови договору № 0-18/12 від 23.08.2012 р. щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 29 547, 71 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Позивач зазначає, що поставка товару за договором № 0-18/12 від 23.08.2012 р. здійснювалась на підставі видаткових накладних № Б00000768 від 27.08.2012 р., № Б00000769 від 27.08.2012 р., № У00002165 від 08.10.2012 р. та № У00002166 від 09.10.2012 р.
Разом з тим суд відзначає, що документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинні документи, що є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Нормами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також встановлено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Тобто, видаткові накладні, які посвідчують здійснення поставки товару є первинними документами, до оформлення яких застосовуються положення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, накладні № У00002165 від 08.10.2012 р. та № У00002166 від 09.10.2012 р., на які посилається позивач в обґрунтування своїх тверджень про здійснення ним поставки товару за договором № 0-18/12 від 23.08.2012 р. містять підпис невстановленої особи без зазначення її прізвища та ініціалів.
При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що в матеріалах справи відсутні докази уповноваження Фізичною собою-підприємцем Волгіною Тетяною Леонідівною певної особи на отримання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг».
За таких обставин, суд не приймає як належні та допустимі докази на підтвердження поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» товару за договором № 0-18/12 від 23.08.2012 р. на підставі накладних № У00002165 від 08.10.2012 р. та № У00002166 від 09.10.2012 р.
Тож, з урахуванням вищевикладеного, суд відзначає, що матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем поставки за договором № 0-18/12 від 23.08.2012 р. на загальну суму 7 432, 84 грн.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем доказів оплати отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» товару суду не надано.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а відтак - вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 7 432, 84 грн.
При цьому, в іншій частині суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» у задоволенні позову з огляду на недоведеність позивачем передачі відповідачу товару на суму 21 110, 13 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Волгіної Тетяни Леонідівни (04050, м. Київ, вул. Пугачова, 6/29, кв. 10, код 2321900123), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, код ЄДРПОУ 33634137) заборгованість у розмірі 7 432, 84 (сім тисяч чотириста тридцять дві грн. 84 коп.) грн. та 404, 88 (чотириста чотири грн. 88 коп.) грн. - судового збору.
3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.02.2013 р.
Суддя Пригунова А.Б.