31 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/13293/12 м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіВласенка Д.О.
при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В.
за участю:
позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 Коцюби І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ФОП ОСОБА_3 05 листопада 2012 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000521711 від 03 серпня 2012 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в Довідці викладені необґрунтовані дані та суб'єктивні нічим не підтверджені припущення, чим порушено вимоги п.4 і п.7 розділу І та пп.3.2.2 п.3.2 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1003, зареєстрованого в Мінюсті України 19.01.2011 за №70/18808. Як зазначив позивач, за результатами проведеної в нього документальної планової виїзної перевірки складено саме Довідку, про що зазначено на її титульному аркуші, однак вказана Довідка містить виклад інформації про нібито вчинені порушення, що протирічить ст.86 Податкового кодексу України і п.4 розділу І вказаного Порядку. Також у самому податковому повідомленні-рішенні вказано, що воно винесено не відносно ФОП ОСОБА_3, а відносно ОСОБА_3
Позивач зазначає, що він не включав до складу витрат витрати на погашення кредиту (основної суми кредиту), а включав лише витрати на сплату процентів за користування таким кредитом; по-друге, згадуваний керівництвом ДПС України Закон від 07.07.2011 №3609-VI, яким виключено витрати на сплату процентів за кредитом (п.138.10.5) із складу витрат операційної діяльності та включено до складу інших витрат, набрав чинності лише з 06.08.2011, тоді як позивач здійснював включення сплачених за користування кредитом процентів до складу витрат в податковій звітності за II і III квартали 2011 року, причому в звітність за III квартали 2011 року ним включені лише проценти в сумі 34494,13 грн., нараховані банком і сплачені позивачем в липні 2011 року, тобто до набрання чинності вказаним Законом. Починаючи з дати набрання чинності Законом №3609-УІ, він не включав до складу витрат витрати на сплату процентів за кредитом.
Позивач вважає, що правомірно відніс до складу витрат в період з IV кварталу 2009 року по І квартал 2011 року суми амортизаційних відрахувань, оскільки вони нараховувались на витрати, понесені на придбання вантажних транспортних засобів, які використовуються у власній господарській діяльності для надання послуг вантажних перевезень.
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на їх задоволенні наполягали, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. У своїх письмових запереченнях зазначила, що за умови доведеності факту дійсності порушення суб'єктом господарювання вимог закону, навіть наявність виключно формальних недоліків при оформленні матеріальних висновків перевірки, що не потягли за собою прийняття неправомірного по суті податкового повідомлення-рішення, не можуть бути виключною підставою для визнання недійсним такого податкового повідомлення-рішення. Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби під час, проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб значений чинним законодавством.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи вбачається, що Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 16 березня 2012 року складено Довідку «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2011» /а.с. 16-43/.
У висновку вищевказаної Довідки зазначено, що перевіркою встановлено порушення:
абз.5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України в частині неналежного обліку доходів та витрат;
ст.13 розділу IV Декрету № 13-92, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 100 272,61 грн., в тому числі: IV кв. 2009 року - 2398,94 грн.; 2010 рік - 8965,42 грн.; 2011 рік - 88908,25 грн.
Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено на підставі акту перевірки № 1061/17-3/НОМЕР_2 від 16 березня 2012 року податкове повідомлення-рішення № 000051711 від 03 квітня 2012 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем + 100272,61 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22227,06 грн. /а.с. 44/.
Не погодившись з викладеними в Довідці обставинами і висновками перевіряючих ФОП ОСОБА_3 звернувся в Державну податкову службу у Дніпропетровській області зі скаргою від 14.05.2012 вих. №14/1, в якій виклав прохання про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення повністю /а.с. 45-53/.
У відповідь на вказану скаргу, 20.07.2012 позивач отримав рішення ДПС у Дніпропетровській області від 16.07.2012 №16555/10/10-014 про результати розгляду скарги, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 03.04.2012 №0000151711 в частині 11112,53 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції та в цій частині задоволено скаргу, в іншій частині скаргу залишено без задоволення /а.с. 55-58/.
Позивач звернувся в Державну податкову службу України з повторною скаргою від 26.07.2012 вих. №2607, в якій виклав прохання про скасування вищевказаного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення повністю і рішення ДПС у Дніпропетровській області в частині, якій не задоволено первинну скаргу /а.с. 59-67/.
Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 1061/17-3/НОМЕР_2 від 16 березня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000521711 від 03 серпня 2012 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 111387,14 грн., з яких: за основним платежем + 100272,61 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11114,53 грн. /а.с. 68/.
ФОП ОСОБА_3 з ПАТ КБ «ПриватБанк» уклав кредитний договір №175-М від 26.04.2011 /а.с. 79-86/, а також додаткову угоду до нього №1 від 26.04.2011 /а.с. 89/.
Судом встановлено, що в преамбулі вказаного кредитного договору, в редакції викладеній в додатковій угоді №1 від 26.04.2011, вказано наступне: «Физическое лицо -предприниматель ОСОБА_3, именуемый в дальнейшем «Заемщик», действующий на основании Свидетельства о государственной регистрации физического лица-предпринимателя №549022 серия В01 от 01.03.2006г., паспорт НОМЕР_1, выдан 23.04.1997г. Бабушкинским РО ДГУ УМВД Украины в Днепропетровской области, который проживает по адресу: 49000, АДРЕСА_1, ИНННОМЕР_2, с другой стороны...».
В ст.А.2 зазначеного кредитного договору, в редакції викладеній в додатковій угоді №1 від 26.04.2011р., вказано наступне: «Сумма кредита 2 157 832,30 гривен (два миллиона сто пятьдесят тысяч восемьсот тридцать две гривны, 30 копеек) с учетом 1 921 686,00 (один миллион девятьсот двадцать одна тысяча шестьсот восемьдесят шесть гривен) целевая сумма кредита, 132 440,00 гривен (сто тридцать две тысячи четыреста сорок гривен) на оплату страховых платежей в случаях и в порядке предусмотренных п.п.2.1.6, 2.2.10 настоящего договора, 5%+1000 гривен на оплату судебных расходов предусмотренных п.п.2.2.13, 2.3.12, 6.6 настоящего договора, а также 34 грн. за каждый договор залога для уплаты за регистрацию предмета залога в Государственном реестре обременений движимого имущества путем перечисления по реквизитам п.2.1.2.
Кредит предоставляется на следующие цели: реструктуризация кредитных договоров:
- № DL/97 от 23.05.2007 года (цель: приобретение основных средств);
- № 107303 от 30.05.2008 года (цель: приобретение сиделышго тягача Магирус 440, 2000 года выпуска);
- № 107233 от 18.03.2008 года (цель: приобретение сидельного тягача РАГ 95ХГ, 2001 года выпуска)».
Як передбачено в ст.А.6 кредитного договору №175-М від 26.04.2011, за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, ФОП ОСОБА_3 зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 22 % річних.
Судом встановлено, що позивач не включав до складу витрат витрати на погашення кредиту (основної суми кредиту), а включав лише витрати на сплату процентів за користування таким кредитом до складу витрат в податковій звітності за II і III квартали 2011 року, причому в звітність за III квартали 2011 рік ФОП ОСОБА_3 включені лише проценти в сумі 34494,13 грн., нараховані банком і сплачені позивачем в липні 2011 року.
Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Зі змісту пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України вбачається, що органи державної податкової служби мають право проводити документальну перевірку: документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Згідно з пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.
Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно вимог п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем, в порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, було складено Довідку «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2011», оскільки довідка - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.
Проте, суд вважає, що за умови доведеності факту дійсності порушення суб'єктом господарювання вимог закону, навіть наявність виключно формальних недоліків при оформленні матеріальних висновків перевірки, що не потягли за собою прийняття неправомірного по суті податкового повідомлення-рішення, не можуть бути виключною підставою для визнання недійсним такого податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене, суд проаналізувавши сутність виявлених Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби порушень, прийшов до наступних висновків.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Так, у ч. 2-3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, який втратив чинність на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» № 4014-VI від 04.11.2011, проте, його норми підлягають застосуванню оскільки були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, визначено наступне.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно з пп 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, який втратив чинність на підставі Податкового Кодексу України, проте, його норми підлягають застосуванню оскільки були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат відносяться будь - які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями ( у тому числі за будь - якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Отже, суд приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою вартості основних засобів та послуг, належать до валових витрат, оскільки вони пов'язані з його господарською діяльністю. Суму відсотків за користування кредитом підприємець до 04.11.2011 мав право віднести на валові витрати, якщо його отримано для здійснення господарської діяльності.
Згідно із п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Відповідно ж до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно із пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
При цьому, пп. 139.1.4 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що до складу витрат не включаються витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до пп. 135.5.6 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 141.1 ст.141 Податкового кодексу України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат суму сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування кредитом. При цьому, витрати на погашення зазначеного кредиту не включаються до складу витрат фізичної особи-підприємця, незалежно від того, що даний кредит отримувався на здійснення підприємницької діяльності.
Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи спірні правовідносини, суд вважає, що валові витрати мають характер реальних витрат платника податку та повинні враховуватися в тому ж податковому звітному періоді, що й доходи, з отриманням яких ці витрати безпосередньо пов'язані, отже, позивачем було правомірно включено до валових витрат нараховані амортизаційні відрахування.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000521711 від 03 серпня 2012 року.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000521711 від 03 серпня 2012 року, винесене Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 1061/17-3/НОМЕР_2 від 16 березня 2012 року відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2), щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 111387,14 грн. (сто одинадцять тисяч триста вісімдесят сім гривень 14 копійок), з яких: за основним платежем + 100272,61 грн. (сто тисяч двісті сімдесят дві гривні 61 копійка), за штрафними (фінансовими) санкціями 11114,53 грн. (одинадцять тисяч сто чотирнадцять гривень 53 копійки).
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) судові витрати у сумі 1113,87 грн. (одна тисяча сто тринадцять гривень 87 копійок).
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 05 лютого 2013 року.
Суддя Д.О. Власенко