Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/600/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Куценко О.В.
Спори про відшкодування шкоди Доповідач Головань А. М.
Іменем України
12.02.2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області складі:
Головуючого Голованя А.М.
Суддів Черниш Т.В.
Кривохижі В.І.
При секретарі Дімановій Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про солідарне стягнення витрат на утримання спільного майна подружжя і
У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з зазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що є співвласником нежитлового приміщення, розташованого на АДРЕСА_1, йому та відповідачу ОСОБА_5 належить по ? частки цього майна.
У 2002 та 2007 роках ним за згодою ОСОБА_5 було здійснено ремонт зазначеного приміщення.
Оскільки у ОСОБА_5 були відсутні гроші, то він витратив на ремонт власні в розмірі 80 277 грн.
Посилаючись на те, що ? частка нежитлового приміщення належить ОСОБА_5 та ОСОБА_3 як подружжю на праві спільної сумісної власності, він має право вимагати у відповідачів повернення половини витрачених ним на його ремонт коштів.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачів на користь позивача по 20 059,25 грн. з кожного, вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7, ОСОБА_5, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За правилами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалене у справі судове рішення не відповідає вищезгаданим вимогам закону.
Вирішуючи спір, суд зазначив, що, оскільки згідно положень статей 322, 357, 360, 368 ЦК України, співвласники нежитлового приміщення зобов'язані відшкодувати понесені іншим співвласником витрати на його ремонт, то ці кошті необхідно стягнути в рівних частках із кожного з подружжя.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України та ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) норми цього Кодексу застосовуються до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебуваючи у шлюбі, відповідно договорів купівлі - продажу від 6.09.2001 року та 11.03.2002 року, набули у власність ? частку нежитлового приміщення, розташованого на АДРЕСА_1. Інша ? частка цього приміщення належить ОСОБА_4
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач ставить питання про стягнення з відповідачів половини коштів витрачених ним на проведення ремонту зазначеного нежитлового приміщення у 2003 році в розмірі 67647 грн. та у 2007 році в розмірі 12630 грн., всього на суму 80277 грн.
Згідно частин 1,3 ст. 113 ЦК УРСР, володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом. Кожний учасник спільної часткової власності відповідно до своєї частки має право на доходи від спільного майна, відповідає
перед третіми особами по зобов'язаннях, пов'язаних з спільним майном, і повинен брати участь у сплаті всякого роду податків і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільного майна.
За правилами ч.1 ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на
управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ч.1 ст. 214 ЦПК України суд повинен був з'ясувати чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, зокрема, витрачання ОСОБА_4 на ремонт приміщення коштів та якими доказами це підтверджуються.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутній висновок спеціаліста ВАТ "Проектно-вишукувальний інститут "Кіровоградагропроект", яким встановлена вартість виконаних будівельно-монтажних робіт цього нежитлового приміщення в розмірі 91984 грн. і на який суд послався в ухваленому ним рішенні.
Також, встановивши, що на ремонт приміщення було витрачено 80277 грн. саме позивачем, ураховуючи, що відповідач ОСОБА_3 не визнає зазначену обставину, суд узагалі не послався на докази, якими це підтверджується.
Крім того, рішенням Кіровського районного суду від 11 липня 2011 року, яке набрало законної сили, ухваленому за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну часток в праві приватної власності, встановлено, що позивач не довів факту витрачання ним на ремонт нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 коштів в розмірі 80277 грн., оскільки це не підтверджується належними та допустимими доказами.
Судом апеляційної інстанції, за клопотанням представника позивача, було досліджено висновок спеціаліста ВАТ "Проектно-вишукувальний інститут "Кіровоградагропроект" та звіт про незалежну оцінку вартості майна, які знаходяться в вищезгаданій справі.
Проте відомостей про те, що ремонт нежитлового приміщення було проведено за кошти ОСОБА_4, зазначені письмові документи не містять.
Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем заявлений ним позов доведено не було, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для його задоволення.
Слід також зазначити, що суд першої інстанції, в порушення ст.ст. 6, 27, 74, 169 ЦПК України, розглянув справу без участі ОСОБА_3, яка належним чином не була повідомленою про час та місце її слухання.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, з підстав передбачених п.п.2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про солідарне стягнення витрат на утримання спільного майна подружжя.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 травня 2012 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про солідарне стягнення витрат на утримання спільного майна подружжя у розмірі 40138,50 грн. - відмовити повністю.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженим до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: