"24" квітня 2012 р. справа № 2а-562/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Чепурнова Д.В. Нагорної Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі на постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі про зобов'язання вчинити певні дії, -
В 12.10.2010 року року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж це передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити різницю у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по даний час .
Постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2010 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 11.11.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Суд першої інстанції вірно відмовив позивачу в задоволені позовних вимог за 2006 рік. Так, Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", однак Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно -правових актів не видавалось, тому і підстав для нарахування підвищення у 2006 році не було.
Дане право позивача у 2007 та 2008 роках обмежувалось положеннями Закону України «Про державний бюджет»на відповідні роки.
Проте, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року та № 10-рп від 22 травня 2008 року положення даних законів визнані неконституційними.
Отже, права відповідача відновлені відповідно з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року. Проте відповідні перерахунки у 2007 та 2008 роках відповідач не здійснював. Підстави для перерахунку за період з січня 2007 по 9.07.2007 року, а також з січня 2008 року по 22.05.2008 року -були відсутні, оскільки дії відповідача щодо невиплати у цей період підвищення до пенсії ґрунтувалися на Законі України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", та Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно, які діяли на той час.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
У 2009-2010 роках дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
Задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 11.04.2010 роки, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не навів поважних причин пропуску строку.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню. У зв'язку зі зверненням позивача до суду у 12.10.2010 року колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 11.04.2010 року залишити без розгляду.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст.202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі - задовольнити частково.
Постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2010 року -скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 12.04.2010 року по 11.11.2010 року - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії, у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 12.04.2010 року по 11.11.2010 року, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги ОСОБА_1 за періоди: з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 11.04.2010 року - залишити без розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: Л.М. Нагорна