Справа № 2033/6337/2012
Провадження № 2/645/255/2013
Іменем України
07.02.2013 року Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді Сілантьєвої Е.Є.
При секретарі судових засідань Курбатовій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Турбоатом», третя особа - ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановлення факту виробничої травми та перебування на посаді без належного оформлення трудових відносин, про стягнення моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду, який уточнював під час слухання справи, та просив поновити його на попередній роботі в якості сторожа; стягнути на його користь з підприємства відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.12.2011 року по 25.09.2012 року у сумі 8968, 29 грн; стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн; встановити факт отримання позивачем 21 вересня 2011 року виробничої травми; встановити факт перебування позивача на посаді кочегара з травня 2011 року по 20.12.2011 року; стягнути з підприємства відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату за виконану ним роботу опалювача за період часу з 21.06.2011 року по 19.12.2011 року у сумі 5847,38 грн, а також стягнути сплачені позивачам витрати на правову допомогу у розмірі 4500 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив наступне: з 2003 році позивач працював у ВАТ «Турбоатом» столяром. Наказом № 211 від 01.05.2010 року він був призначений на посаду сторожем. З травня 2010 року по грудень 2011 року, за вказівкою начальнику цеху № 68 Гудзь Є. В., крім роботи сторожа, позивач виконував роботу кочегара, але з наказом про призначення на цю посаду позивача ознайомлено не було, також він заробітну плату за виконання цієї роботи позивач не отримував. Крім того, позивач зазначав, що 20.09.2011 року він заступив на зміну о 07 год. 00 хв., приблизно о 05 год. 45 хв. 21.09.2011 року, при виконанні обов'язків кочегара, позивач отримав травму ока. Про нещасний випадок позивач повідомив начальника цеха та вимагав скласти акт про нещасний випадок на виробництві, але йому було відмовлено та направлено до заводської поліклініки. В поліклініці позивача направили до головного лікаря Іванченко Ю.В. , та коли ОСОБА_2 прийшов до нього, то застав в його кабінеті інженера по технічній безпеці ВАТ «Турбоатом» ОСОБА_6, який вмовляв головного лікаря не зазначати в направленні в лікарню, що позивач отримав травму на заводі при виконанні трудових обов'язків, але Іванченко Ю.В. направив позивача до міської клінічної лікарні ім. проф. Л. Л. Гіршмана, де позивач лікувався 3 дні, а потім звернувся в обласну клінічну лікарню на пр. Правди, 13 в м. Харкові. Таким чином позивач вважає доведеним факт отримання їм виробничої травми на виробництві. Після проходження курсу лікування, з 01.10.2011 року позивачу на роботі надали відпустку. 02.11.2011 року позивач вийшов з відпустки та став до роботи, продовжуючи працювати в якості сторожа та кочегара.
29.11.2011 року позивач запитував у начальника цеху Гудзь Є.В. о котрій годині приходити на роботу у грудні. Останній відповів, що оскільки кочегарня згоріла, то приходити о 15:00. Позивач зазначав, що з графіком змін за грудень під підпис його ніхто не знайомив, та всіх сторожів попередили про те, що раніше 15:00 на роботу приходити не треба.
07.12.2011 року позивач прийшов на свою зміну за вказівкою Гудзь Є.В. о 15:00 годин, але Гудзь Є.В. повідомив позивача, що він здійснив прогул, але допустив позивача до роботи, та позивач змінився тільки наступного дня, тобто 08.12.2012р. о 7 год. 00 хв. Також позивач зазначив, що він працював 11.12.2011 року та 15.12.2011 року з 15.00 годин до 07.00 годин наступного дня.
Позивач вказує, що після закінчення зміни 16.12.2011 року, на прохідній заводу його затримав Гудзь Є.В. та почав тягнути його знову у цех, нібито на комісію за прогул 07.12.2011 р., при цьому Гудзь Є.В. кричав, крутив позивачу руки, розірвав йому куртку, відібрав перепустку до заводу. Свідками цієї події також були ОСОБА_8 та ОСОБА_9, але вони не втручались. 19.12.2011 року, коли позивач прийшов до роботи у 07 год. 00 хв., він не міг пройти через прохідну, тому звернувся до інспектора по кадрам ОСОБА_10, де написав заяву про втрату перепустки, та звернувся до помічника генерального директора Ільїнського Є.В., після чого його пропустили через турнікет та він потрапив на роботу. Цього ж дня позивача викликав до себе Гудзь Є.В. та коли він прийшов до нього в кабінет, то там вже сиділа комісія (приблизно 10 чоловік). В присутності позивача ОСОБА_8 зачитав документи і сказав, що позивач допустив прогул 07.11.2011р. Після цього комісія почала голосувати, але крім Гудзь Є.В. ніхто руки не підняв. Тоді Гудзь Є.В. сказав, щоб всі приступали до виконання своїх обов'язків і зібрання закінчено, а позивачу сказав щоб він перевдягався і йшов працювати. Позивач відпрацював усю зміну, змінившись о 7 годині 00 хвилин 20.12.2011 р., 23.12.2011 року позивач також прийшов на свою зміну, але йому повідомили, що він звільнений ще 19.12.2011 року.
Позивач на час подання позову з наказом про звільнення не ознайомлений, трудової книжки також не отримав, обхідні листи не отримував. Остаточний розрахунок за виконану роботу підприємство з ним не зробило. Таким чином, позивач, керуючись ст.. ст.. 116, 235 КЗпП України просить поновити його на попередній роботі та стягнути заборгованість по заробітній платі та за час вимушеного прогулу у розмірі 8969,29 грн.
Крім того, позивач вказав, що внаслідок його незаконного звільнення, йому була спричинена моральна шкода, яка полягає у втраті нормальних життєвих зв'язків, неможливості влаштуватися на роботу, відсутності грошових коштів, погіршення відношень з близькими та родичами. Моральну шкоду позивач оцінує у розмірі 10000 грн., яку просить стягнути з відповідача по справі.
Представник відповідача Царук Л. М., яка діяла на підставі доручення, позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Надала письмові заперечення на позов.
Третя особа, генеральний директор ВАТ «Турбоатом», ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, надав до суду заяву з проханням слухати справу за його відсутності.
Під час судового засідання по справі були допитані свідки.
Так, свідок Гудзь Є. В., зазначив, що він працює начальником цеху № 68 ВАТ «Турбоатом». ОСОБА_2 працював у нього у цеху сторожем. В обов'язки позивача входило охороняти територію цеха, та з червня 2011 року топити піч. Свідку відомо, що 07.12.2011 року ОСОБА_2 не вийшов на роботу у 07.00 годин, як було передбачено графіком, а прийшов тільки у 15.00 годину. З графіком роботи на грудень 2011 року позивач був ознайомлений під особистий підпис, за роботу кочегара він отримував доплату, та ніколи не скаржився. Свідку не відомо про отримання виробничої травми позивачем 21.09.2011 року, оскільки з цього приводу він до нього не звертався.
Свідок ОСОБА_14, в судовому засіданні зазначив, що він працює заступником начальника цеху № 68 ВАТ «Турбоатом». 07.12.2011 року о 07 год. 20 хв. табельниця по цеху доповіла свідку, що ОСОБА_2 не вийшов на роботу, коли позивач прийшов на роботу біля 15.00 г., він відмовився надати пояснення про причини свого запізнення, про що був складений акт. Свідок вказав, що позивач був ознайомлений з інструкцією по роботі кочегара, за виконувану роботу він отримував доплату. Щодо отримання травми на виробництві позивачем, свідку нічого не відомо, оскільки позивач до нього не звертався. З приводу звільнення ОСОБА_2 з роботи був проведений цеховий комітет, ОСОБА_2 також на ньому був присутній.
Свідок ОСОБА_10, у судовому засіданні зазначила, що вона працювала табельницею цеху № 68 ВАТ «Турбоатом». 07.12.2011 року позивач не пройшов прохідну, про що вона доповіла начальнику цеху. З графіком роботи сторожів цеху № 68 на грудень 2011 року свідок ознайомлювала позивача особисто під підпис 30.11.2011 року. Після того, як 07.12.2011 року позивач прийшов на роботу, свідок просила його написати пояснювальну, але останній відмовився. Про виробничу травму свідку нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_8, у судовому засіданні зазначив, що він працював сторожем цеху № 68 ВАТ «Турбоатом». З графіком роботи сторожів цеху № 68 на грудень 2011 року свідок був ознайомлений 30.11.2011 року. Також свідок вказав, що зазначений графік завжди висить на стіні, та всі його бачать. Позивач також був ознайомлений з графіком. Крім того, свідок був присутнім на засіданні цехового комітету, де був і позивач, та було одноголосно прийнято рішення про звільнення позивача з роботи. Про виробничу травму свідку нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні вказав, що він працював на ВАТ «Турбоатом» інженером по технічній безпеці заводу, та до нього не звертався ОСОБА_2 з приводу отримання виробничої травми.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні вказав, що він працює головним лікарем заводської поліклініці. ОСОБА_2 приходив до нього в період з 20.09.2011 р. по 23.09.2011 р., але з приводу проходження медичного огляду. Про виробничу травмі позивачу свідку нічого не відомо, з цього приводу позивач до нього не звертався. Крім того, свідок зазначив, що з лікарні ніякого повідомлення про отримання виробничої травми до ВАТ «Турбоатом» не надходило.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні зазначив, що він працює сторожем цеха № 68 ВАТ «Турбоатом». З графіком роботи сторожів цеху № 68 на грудень 2011 року свідок був ознайомлений 30.11.2011 року. Також свідок вказав, що він також виконував роботу кочегара, за яку отримував доплату до заробітної плати. З ним, та з позивачем по справі, був проведений інструктаж по роботі з пічкою, а також їх перевіряла охорона праці. Про виробничу травму свідку нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні зазначив, що він працює сторожем цеха № 68 ВАТ «Турбоатом». З графіком роботи сторожів цеху № 68 на грудень 2011 року свідок був ознайомлений 30.11.2011 року, зазначений графік висить на стіні в приміщенні цеху. Також свідок вказав, що він також виконував роботу кочегара, за яку отримував доплату до заробітної плати. З ним, та з позивачем по справі, був проведений інструктаж по роботі з пічкою, а також їх перевіряла охорона праці. Про виробничу травму свідку нічого не відомо.
Суд, вислухавши пояснення та доводи сторін, вислухавши пояснення свідків, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги, такими, що не підлягають задоволенню.
Як встановлено у судовому засіданні, та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_2 був прийнятий на ВАТ "Турбоатом" з 16.07.2003 року, тимчасово, по 15.09.2003 р. ( наказ № 22 від 16.07.2003 р.), а з 12.09.2003 року на постійну роботу в господарський відділ, столяром ( наказ № 818 від 15.09.2003 р.) З 16.06.2005 р. його було переведено в модельний цех 68, також, столяром ( наказ № 215 від 16.06.2005 р), а з 01.05.2010 р. сторожем в цьому ж цеху (наказ № 211 від 01.05.2010 р.). Всі переведення було здійснено за згодою позивача, що засвідчено його підписом в наказах, про що не заперечував і позивач.
Відповідно пояснень представника відповідача, про що не заперечував і позивач по справі, в червні 2011 року в цеху було введено в дію теплогенератор для сушіння деревини. Так як сушіння деревини має безперервний характер, то для забезпечення роботи теплогенератора, в бригаду сторожів було включено одиницю опалювача, яка залишилась вакантною, тому виконання обов'язків опалювача було покладено на бригаду сторожів, з доплатою 25% за виконання розширеного об'єму робіт бригадою меншої чисельності, відповідно наказу начальника цеху № 68-68 від 23.06.2011 р. та службової записки № 68-144 від 24.06.2011 р. (а.с.114-115).
Зазначену доплату отримував і ОСОБА_2, що підтверджується розрахунковими листами за 2011 рік (а.с.154-156). Нарахування та виплата заробітної плати була проведена на підприємстві відповідно Наказу № 69 від 30.12.2010 року та штатного розкладу робітників - почасовиків цеху № 68 (а.с.187), що відповідає ст.. 94, 95 КЗпП України. Таким чином, вимоги позивача стосовно його права на отримання оплати в розміру окладу за роботу опалювача задоволенню не підлягають.
Як встановлено у судовому засіданні сторожі на підприємстві працюють за графіком, який складається на кожен місяць. Згідно матеріалів справи з графіком роботи на грудень місяць 2011 р., позивач був ознайомлений 30 листопада 2011 року, про що свідчить його особистий підпис. (а.с. 190) Відповідно до зазначеного графіку ОСОБА_2 повинен був приступити до роботи 07.12.2011 р. з 7 год. 00 хв. ранку і працювати до 7 год. 00 хв. ранку 08.12.2011 р.
Згідно рапортів інспектора по кадрам ОСОБА_10 та майстра цеху ОСОБА_18 позивач вийшов на роботу в 14 год. 40 хв., тобто з запізненням на 7 год. 40 хв. Про час виходу на роботу в 14 год. 40 хв. не заперечував і сам позивач. Згідно матеріалів справи причину свого запізнення ОСОБА_2 пояснити відмовився, про що було складено акт. (а.с. 13-15).
Таким чином, ствердження позивача по справі щодо не ознайомлення його з графіком роботи сторожів цеху № 68 своєчасно є неспроможними і тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 був належним чином ознайомлений з графіком роботи та 07 грудня 2011 року та запізнився на роботу на 07 годин 40 хвилин без поважної причини .
Як вбачається з матеріалів справи службовою запискою № 68-323 від 08.12.2011 року начальник цеху № 68 поставив у відомість управління по роботі з персоналом заводу про запізнення позивача на роботу, про його порушення трудової дисципліни та поставила питання про звільнення з роботи ОСОБА_2 за прогул без поважної причини. (а.с. 16)
15 грудня 2011 року на підприємстві було проведено засідання цехового комітету профспілки цеху № 68, на якому був присутнім позивач. На засіданні було заслухано подання заступника генерального директора по кадрам, режиму та правової роботи Нестеренко Д. Н. щодо звільнення позивача та надана згода на звільнення з ВАТ «Турбоатом» згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України сторожа цеху 68 ОСОБА_2 за відсутність на робочому місці більше ніж три години без поважної причини 07.12.2011 року з 07.00 по 14.40 годин. (а.с. 20).
Наказом № 428-к від 19.12.2011 року, ОСОБА_2 було звільнено з роботи згідно п. 4 ст. 40 КЗоТ України за прогул. (а.с. 18, 30).
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_2 було проведено правомірно і тому підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі задоволенню не підлягають.
Що стосується несвоєчасно отриманої заробітної плати, суд зазначає наступне:
Згідно матеріалів справи 28.12.2011 року позивача було повідомлено про необхідність отримання трудової книжки та кінцевого розрахунку про що був направлений лист позивачу (а.с. 25)
Як вбачається з матеріалів справи 11.01.2012 року позивач відмовився отримати на роботі трудову книжку та наказ про звільнення, про що був складений акт голови профспілки від 11.01.2011 року (а.с. 21) та наплавлений лист на адресу позивача по справ (а.с. 27-28). Також позивача було повідомлено листом від 27.02.2012 року (а.с. 22) та направлена копія наказу про звільнення на адресу позивача (а.с. 22-24).
Також, відповідно позовної заяви 23.12.2011 року ОСОБА_2 було повідомлено про його звільнення з роботи.
Відповідно службової записки № 10-1844 від 05.10.2012 року головного бухгалтера ВАТ «Турбоатом», записка про звільнення на ОСОБА_2 була надана до бухгалтерії підприємства табельницею цеху 22.12.2011 року та в той же день був проведений кінцевий розрахунок. Платіжна відомість № 67 від 22.12.2011 року була виписана у касу підприємства. У зв'язку з неявкою робітника ОСОБА_2 кінцевий розрахунок був за депонований та на даний час кошти знаходяться на депоненті.
Позивачем були заявлені вимоги стягнення моральної шкоди, в задоволення яких суд вважає необхідним відмовити, оскільки суд відмовив у позовних вимогах, то суд також відмовляє у стягнення моральної шкоди, відповідно до ст.. 23 ЦК України, 237-1 КЗпПУ.
Також, представником відповідача було заявлене клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності відповідно до ст. 267 ЦК України, яка задоволенню не підлягає, оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог по суті.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212-215, 218 ЦПК України, ст..ст. 94, 95, 116, 117, 231, 232 КЗпП України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ -