№0544/15894/2012
№2/243/388/2013
Ім'ям України
(заочне)
« 21»січня 2013 р. м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого -судді Чемодурової Н.О.
при секретарі -Хміль О.М.
за участю:
позивач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі з індексацією, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,
27 грудня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі з індексацією, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, обгрунтувавши свої вимоги тим, що з 12.09.1996 року по 04.04.2000 року він перебував в трудових відносинах з відповідачем. 04 квітня 2000 року його було звільнено з підприємства за власним бажанням наказом №119 від 04.04.2000р. У порушення вимог ст.116 КЗпП України при звільненні з ним не було проведено остаточного розрахунку. Згідно довідки заборгованість по заробітній платі складає 714 грн. 29 коп., яку він просить стягнути на свою користь. Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь індекс інфляції в розмірі 119 грн. 31 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 22787 грн. 48 коп. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн. 00 коп.
В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1, навів доводи аналогічні доводам, наведеним у позовній заяві, підтримав їх та просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач, ВАТ «Содовий завод», в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено і сторони проти цього не заперечують, що позивач з 12 вересня 1996 року працював у ВАТ «Содовий завод», про що було складено наказ № 368 від 12 вересня 1996 року, відомості про який внесені до трудової книжки позивача (а.с.6).
Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 працював у ВАТ «Содовий завод»до 04 квітня 2000 року і був звільнений з займаної посади згідно ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, наказ № 119 від 04 квітня 2000 року (а.с.7).
Вирішуючи заявлені вимоги про наявну заборгованість по заробітній платі суд дійшов до таких висновків.
Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівникам заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У силу ст.116 ч.1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Оскільки відповідач порушив право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати, таке право підлягає судовому захисту.
Суд погоджується з розрахунком заборгованості по заробітній платі, наданим позивачем, оскільки він не оспорюється відповідачем і підтверджується довідкою, виданою ВАТ «Содовий завод» 24 вересня 2012 року на ім'я ОСОБА_1 (а.с.9). Будь-які розрахункові відомості про виплату належної позивачу заробітної плати відповідачем не представлено, а тому, дотримуючись принципу диспозитивності у цивільному процесі, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 714 грн. 29 коп.
Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.
Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№13 від 24 грудня 1999 року, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116,117,237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Виходячи з встановлених по справі обставин та наведених законодавчих норм права та роз'яснень Пленуму Верховного суду України суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню. Виходячи з періоду затримки (з 2000 року по 2012 рік), економічного та фінансового становища підприємства (визнання його банкрутом і в той же час тривалість проведення ліквідаційної процедури, а саме з 2003 року) , а також штучне накопичення суми середнього заробітку з боку позивача (його не звернення за захистом свого порушеного права протягом тривалого часу), а також враховуючи розмір заборгованості 714 грн. 29 коп. та істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, який просив стягнути позивач (п.20 постанови Пленуму), суд вважає за можливе відповідно до ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача 3000 грн. 00 коп.
Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові індексу інфляції в сумі 119 грн. 31 коп., суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).
З ч.6, ч.7 ст. 12 зазначеного Закону вбачається, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим, суд вважає що спір про стягнення індексу інфляції не є спором про стягнення заробітної плати.
З ухвали господарського суду від 24.02.2012 року, вбачається, що ухвалою арбітражного суду Донецької області від 03.01.2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ «Содовий завод»м. Слов'янськ, а постановою господарського суду від 04.09.2003 року ВАТ «Содовий завод»м. Слов'янськ визнано банкрутом.
За таких підстав суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення індексу інфляції не входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому неможливе стягнення індексу інфляції, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.
У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором.
У Цивільному кодексі України гарантується право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу і встановлюється відшкодування моральної (немайнової) шкоди як один із способів захисту цивільних прав та інтересів (частина перша, пункт 9 частини другої статті 16).
Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступень моральних страждань позивача. Дійсно невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, ситуація, яка склалася, дійсно вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування на його користь моральної шкоди, хоча і ґрунтуються на діючому законодавстві України, але вони не можуть бути задоволені в повному обсязі, оскільки суд не може погодитись із запропонованим позивачем розміром відшкодування моральної шкоди. Але приймаючи до уваги ті обставини, що позивач мав незручності з приводу порушення відносно нього законодавства, що обумовлюється тим, що позивач, хвилювався, зазнав моральних страждань. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що буде доцільним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.
Згідно ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 344 грн. 10 коп.
На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 47, 116 КЗпП України, керуючись ст.ст.1, 3,10,11, 60, 61, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі з індексацією, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди -задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»(84100, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 714 грн. 29 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3000 грн. 00 коп., моральну шкоду в сумі 1000 грн. 00 коп., а всього 4714 (чотири тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 29 коп.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»(84100, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895) на користь держави на р/р 31210206700075, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач -Слов'янське УК (Слов'янськ), код отримувача - 37803368, МФО - 834016, код класифікації доходів бюджету - 22030001 судовий збір у сумі 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп.
У задоволенні інших заявлених позовних вимог відмовити за відсутністю підстав.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 21 січня 2013 року.
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Н.О. Чемодурова