Справа № 2311/635/12
Провадження № 1/700/4/13
01.02.2013
Лисянський районний суд Черкаської області
в складі: головуючої-судді Добриднюк Н.О.
при секретарі Мельниченко Т . І.
з участю прокурора Науменка Р.П.
адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Лисянка справу про обвинувачення :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Васіно Путятинського району Рязанської області РФ, жительки АДРЕСА_1 , росіянки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, вдови , на утриманні неповнолітніх дітей не має, працюючої секретарем Пединівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, раніше не судимої, обвинуваченої за ч. 2 ст. 364, ч.2 ст.366 КК України;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уроженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, військовозобов'язаного, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, обвинуваченого за ч. 4 ст. 358 КК України,
встановив:
Підсудна ОСОБА_4, працюючи відповідно до рішення Пединівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області № 1-2/5 від 18.04.2006 року секретарем вказаної сільської ради, будучи службовою особою, наділеною на підставі п.п. 5 п. „ б"ч. 1 ст.38 Закону України „Про місцеве самоврядування" та рішення виконавчого комітету Пединівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області № 19 від 20.04.2006 року повноваженнями вчиняти нотаріальні дії, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах ОСОБА_5 з метою спростити останньому оформлення права власності на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6, у жовтні 2007 року склала та видала завідомо неправдивий документ , а саме : заповіт від імені ОСОБА_6 про те, що останній заповідає все належне йому майно ОСОБА_5, у якому , після того, як ОСОБА_5 поставив підпис від імені ОСОБА_6, вчинила посвідчувальний напис , який скріпила гербовою печаткою Пединівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.
На підставі підробленого заповіту ОСОБА_5 05.09.2008 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом , що складалась з грошових вкладів на суму 18363,65 грн., земельної ділянки розміром 1,71 га, вартістю 32197,43 грн., житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_3 вартістю 65635 грн., а всього майна на загальну суму 116196,08 грн., що більше ніж у 580 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Внаслідок вказаних протиправних дій, вчинених ОСОБА_4, спричинено тяжкі наслідки у вигляді позбавлення права власності на майно батьків ОСОБА_6 ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які є спадкоємцями за законом.
Вона ж, працюючи відповідно до рішення Пединівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області № 1-2/5 від 18.04.2006 року секретарем вказаної сільської ради, будучи службовою особою, наділеною на підставі п.п. 5 п. „ б"ч.1 ст.38 Закону України „Про місцеве самоврядування" та рішення виконавчого комітету Пединівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області № 19 від 20.04.2006 року повноваженнями вчиняти нотаріальні дії, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах ОСОБА_5 з метою спростити останньому оформлення права власності на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6, у жовтні 2007 року склала та видала завідомо неправдивий документ , а саме : заповіт від імені ОСОБА_6 про те, що останній заповідає все належне йому майно ОСОБА_5, у якому, після того, як ОСОБА_5 поставив підпис від імені ОСОБА_6, вчинила посвідчувальний напис, який скріпила гербовою печаткою Пединівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області та зареєструвала в „Книзі для реєстрації нотаріальних дій " виконавчого комітету Пединівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області за № 57 від 16.10.2007 року.
На підставі підробленого заповіту ОСОБА_5 05.09.2008 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом , що складалась з грошових вкладів на суму 18363,65 грн., земельної ділянки розміром 1,71 га, вартістю 32197,43 грн., житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_3 вартістю 65635 грн., а всього майна на загальну суму 116196,08 грн., що більше ніж у 580 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Внаслідок вказаних протиправних дій, вчинених ОСОБА_4, спричинено тяжкі наслідки у вигляді позбавлення права власності на майно батьків ОСОБА_6 ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які є спадкоємцями за законом.
Підсудний ОСОБА_5 в кінці жовтня 2007 року в робочий час, знаходячись в приміщенні Пединівської сільської ради с. Пединівка Звенигородського району Черкаської області, отримав посвідчений секретарем сільської ради ОСОБА_4 заповіт на отримання спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 на його користь датою 16.10.2007 року, в якому ОСОБА_5 особисто розписався від імені померлого ОСОБА_6 та отриавши вказаний заповіт, достовірно знаючи, що документ є підробленим, ОСОБА_5, з метою продовження свого злочинного наміру, направленого на використання підробленого документа, 16.02.2008 року звернувся з заявою до Звенигородської державної нотаріальної контори та умисно подав підроблений заповіт від 16.10.2007 року, на підставі якого 05.09.2008 року отримав у Звенигородській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що складалася з грошових вкладів з нарахованими відсотками, компенсаціями, компенсаційними сертифікатами, усіма послідуючими індексаціями на загальну суму 18363,65 гривень, земельної ділянки розміром 1,71 га, вартістю 32197,43 гривень, жилого будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_3, вартістю 65635 гривень, а всього на загальну суму 116196,05 гривень, чим незаконно, умисно, використав завідомо підроблений заповіт.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_4 свою вину в скоєнні злочинів визнала повністю, розкаялася в скоєному і суду пояснила, що це почалося ще при житті ОСОБА_6. ОСОБА_6 був депутатом і працював провідним ветеринарним лікарем Звенигородського району і по службі він був у сільськкій раді. ОСОБА_5 говорив, що ОСОБА_6 був хворобливою людиною і казав, що коли помре, то все буде ОСОБА_5. У селі це всім було відомо. І коли ОСОБА_6 помер, то ОСОБА_5 підійшов до неї і сказав, що баба ОСОБА_8 з дідом (батьки ОСОБА_6) хочуть переоформити на нього будинок. А їй було відомо, що у 2006 році вони подарували все ОСОБА_6. Знаючи це, вона здивувалася , як же вони можуть все це переоформити. І ОСОБА_5 завіз її до них додому. Вона, ОСОБА_5 та ОСОБА_13 - це дружина ОСОБА_5 поїхали до ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Вони плакали, ОСОБА_8 почала її обнімати і плакала, причитала і ОСОБА_5 обнімала і плакала. ОСОБА_8 вона пояснила, що будинок не можна переоформити і сказала, що можна зробити підродлений документ з ОСОБА_6 на ОСОБА_5. Вона сказала ОСОБА_8, що їй відомо, що в ОСОБА_5 є два брати, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 сказали, що ті брати далеко і сказали, що все буде ОСОБА_5. Вона їм повідомила, що документ буде підроблений і вони погодилися на це. Тоді вона погодилася це зробити, оскільки переміг людський фактор. Знала, що це робити не можна. Через пів року ОСОБА_5 під'їхав і сказав, що баба з дідом хочуть її бачити. І вони хочуть зробити заповіт на ОСОБА_5, з баби на ОСОБА_5, і з діда на ОСОБА_5. І так впродовж трьох років поки не помер ОСОБА_9, а потім все закрутилося. Коли після смерті ОСОБА_9 приїхала ОСОБА_8,то їй сказала: „Ви ж тоді погодилися на все", а вона відповіла, що згідна була. Вину визнає повністю, але переміг людський фактор, хотіла зробити краще. За заповіт він заплатив у касу 85 копійок. Коли складали фіктивний заповіт, то вона знала про наслідки, але ОСОБА_6 жалівся на стан свого здоров"я і говорив, що все перейде на ОСОБА_5. Пожаліла бабу, вони з ОСОБА_5 проживали як одна сім"я. Фіктивний заповіт вже був і через пів року баба з дідом оформили заповіт: ощадні книги, майнові та земельні сертифікати. Усе було у березні десь через пів року, вони говорили, що у них немає здоров"я, дід вже не ходив, то давайте відразу все оформимо на ОСОБА_5.
Коли приїхала племінниця потерпілої, вона запропонувала ОСОБА_5 передати їм гроші. Потерпіла сказала, що вони не хочуть нас засудити.
Вину визнає повністю, усвідомлює, що вчинила протиправно, але спрацював людський фактор, хотіла допомогти людям, щоб було простіше, не надіялася, що після всього ОСОБА_8 передумає і буде все оскаржувати, адже фактично це була воля її сина і її самої.
- Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 суду пояснив, що після смерті його двоюрідного брата ОСОБА_6 всі витрати по похованню ніс він, на що є відповідні документи. І дядько і тітка, тобто батьки померлого ОСОБА_6, були немічними і вони попросили його і секретаря сільської ради, оскільки вони свій будинок подарували своєму сину, а він помер, то вони попросили, щоб він привіз секретаря сільської ради і оформили документи на будинок на нього. Вони розуміли, що якщо вони подарували будинок синові, а син помер, то вони залишилися без хати і він привіз секретаря сільської ради, щоб вияснити як бути. Коли секретар сільської ради приїхала, то був він, його дружина і ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Вони просили, що вони немічні, і вся надія тільки на нього, і вони хочуть переоформити будинок на нього. Секретар їм сказала, що коли будинок подарований, то їм потрібно переоформляти, а вони її попросили переоформити будинок щоб вони нікуди не їздили. Після цього вони із секретарем сільської ради повернулися в сільську раду і зробили фіктивний заповіт. Запропонувала це зробити секретар сільської ради, а він понадіявся, що секретар досвідчена людина і вона все знає. Коли підписувався від імені ОСОБА_6 , то думав, що так можна. Вони, ОСОБА_6, дали усну домовленість. Секретар сільської ради говорила ОСОБА_8, що робимо документ на ОСОБА_5 і говорила про це неодноразово. На той момент , як підписував заповіт, сумніви наче і були, але не придав цьому значення. ОСОБА_8 про фіктивний заповіт він сказав пізніше. Після того, як зробили заповіт він сказав ОСОБА_8, що є заповіт, який потрібно відвезти до нотаріальної контори і потерпіла передала йому документи. До нотаріальної контори він особисто подав заповіт, отримав свідоцтво про право на спадщину, після чого виготовив Державний акт і отримував орендну плату, яку привозив потерпілій додому, знімав кошти з рахунку ОСОБА_6, було 6 рахунків. Зняв кошти на двох рахунках 5620 грн та 177 грн і повернув вказані кошти представнику потерпілої ОСОБА_3 і він написав розписку, майно все повернув.
- Винним себе визнає повністю, але перед тіткою ні в чому не винен, виконували її волю. Якби знав на той час, що таке буде, то ніколи такого не зробив би, щиро розкаюється у скоєному.
Крім визнання вини самими підсудними, винність їх в скоєнні злочинів доведена:
Показаннями потерпілої ОСОБА_8, яка суду пояснила, що її син, ОСОБА_6 проробив на хороших роботах, він проживав з ними, батьками, не був одружений, сину стало погано і він помер. Вона являється інвалідом ІІ групи. Дід вмер і вона залишилася сама. ЇЇ племінник сказав зробити документи. Вона не давала дозволу і заповіту на нього не робила. Племінник її не доглядав, на похорон він приходив, але так робити не можна. Вона зробила заповіт на сина поперед цього. Вона хотіла перевести документи на себе, а там накладено арешт на майно. Вона просила розібратися, телефонувала до них, вона хвора жінка, викликала племінницю.
Підсудний їй нічого не казав. Документи їй підсудний не показував. Вона хотіла перевести на себе майно після смерті діда, а їй сказали, що там накладено арешт на все майно. І до майна вона ніякого відношення не має.
Вони вдвох із ОСОБА_5 після смерті сина через два роки приїжджали до неї, дід тоді був лежачий. Вони просили щоб вона зробила заповіт. Племінник хотів щоб вона переписала все майно. Вона підписала все з умовою, що вони будуть її доглядати. Секретарю сільської ради вона заяви не писала, їй ніхто не роз'яснював, у неї був стрес. ОСОБА_5 їй нічого не обіцяв, будинок був на її сина, вона все своє майно перевела на свого сина, все подарувала сину. У діда брали заяву у сільській раді. Вона знала, що в сина була земля і на рахунку гроші. Секретар сільської ради їй нічого не роз'яснювала після смерті сина.
Їй нічого не було відомо, що її син оформив заповіт на ОСОБА_5 Їй стало відомо, коли її забирали в сільську раду, щоб їхати в м. Звенигородка. Вона їхала і ОСОБА_5 їхав до нотаріуса, щоб після діда оформити на неї спадщину. Син помер перший, а після його смерті помер і дід. Після смерті сина вона спадщини не оформляла, а після смерті діда оформляла і їй сказали, що майна не було. ОСОБА_5 їй ніяких документів не показував і нічого не роз'яснював про те, що майно після смерті сина оформлено на нього.
Вона не знала, що племінник переписав майно на себе, взнала після того, як її чоловік помер і після 5 місяців вона пішла в сільську раду. Вона хворіла і телефонувала до підсудного. Племінник на той час перебував у м. Києві, а невістка ще десь, тому до неї ніхто не приходив. Тоді вона зателефонувала до племінниці в м. Ірпінь. ЇЇ чоловік і син сказали, щоб вона до племінника не йшла. В сільську раду вона пішла щоб оформити спадщину після смерті чоловіка. Проте підсудний забрав все майно і про це вона взнала у сільській раді. Син помер і всі документи були на синові. Після смерті сина в сільську раду вони не ходили. Після смерті чоловіка вона нікуди не ходила. Як син помер, то земельною ділянкою користувалася вона, документи вона не переробляла, люди знали, то й давали користуватися. Вона ходила переоформляти на себе після смерті чоловіка. Земля була на її чоловікові. Помер її чоловік, а оскільки майно належало її сину, вона пішла переоформляти спадщину. Потрібно було їхати у м. Звенигородка переоформляти спадщину, а виявилося, що спадщини вже немає. Вона тієї людини не знає хто їй сказав, що спадщини вже немає.
У нотаріуса їм сказали, що майна вже немає. У нотаріуса вона була сама. ОСОБА_5 казала, щоб він все переоформив на неї.
Не зверталася до сільської ради, щоб заднім числом оформили заповіт на племінника ОСОБА_5 Такого не було, що ОСОБА_6 показував їй документи оформлені на ОСОБА_5 і він говорив, щоб вона вибиралася з хати, бо це його. Коли вона викликала племінницю , то з нею ходили до підсудного додому. І йому племінниця сказала, що вони забирають бабу. Поїхали у сільську раду, щоб перевести майно з діда і сина і тоді взнали, що майна немає.
Коли її забирали, ОСОБА_5 тоді сказав, щоб вона вийшла з хати, бо це його. Він мабуть розсердився, оскільки вона сказала, що хоче перевести хату на племінницю. Він їй сказав: „Вибирайся і більше не їдь".
Вона особисто після смерті сина заповіт не оформляла. Вона оформляла заповіт на сина. Вони просили, що у них нікого крім нас немає і просили доглянути нас до смерті, тоді буде все його, племінника. Вона не знає, яка доля її заповіту. Свій заповіт вона скасувала, а її чоловіка залишився. Вона все оформила на сина ОСОБА_6. Вона заповідала все своє майно, а хату вона нікому не заповідала. Вона заповідала предмети домашнього вжитку. Секретар сільської ради до неї один раз приїжджала , коли ще її чоловік був живий. Вона не приїжджала в сільську раду , коли оформляли фіктивний заповіт. Вони підробили документ наперед.
Показаннями свідка ОСОБА_13, яка суду пояснила, що відносно заповіту їй нічого не відомо, це справи її чоловіка. Потерпіла говорила, щоб було дешевше, то ви переоформите все самі.
Була згода бабусі і вона підходили до секретаря сільської ради. Вони приїхали: її чоловік і секретар сільської ради до ОСОБА_8, щоб скласти заповіт від імені бабусі на ОСОБА_5, а про заповіт від імені ОСОБА_6, то вона за нього нічого не знає. Заповіт складений дідом на ОСОБА_5. ЇЇ чоловік нічого їй не говорив про те, що заповіт переоформлено на її чоловіка з ОСОБА_6.
Їй відомо, що чоловік переоформляв будинок і технічний паспорт на себе. Він приїхав із спеціалістами з БТІ, потерпіла надала всі документи, на підставі дідового заповіту.
Показаннями свідка ОСОБА_14, яка суду пояснила, що про заповіт вона нічого не знає, про такі справи вона не в курсі. Розмов про заповіт у них не було. Вона знає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_13 просили погодувати домашнє господарство, тобто допомогти по господарству. Просила і ОСОБА_8 і вона допомагала. Конкретно їй нічого не відомо. Але після смерті діда, тобто чоловіка потерпілої, потерпіла баба ОСОБА_8 говорила, що вона ОСОБА_5 стала чужа. Вона її заспокоювала, але вона сама собі внушила, що вона їм чужа. Вони піклувалися про неї: приносили поїсти, обробляли городи. ОСОБА_13 медичний працівник і вона дивилася за потерпілою.Бували такі дні, що ОСОБА_5 був і по 2-3 рази на день у потерпілої, а так приходив до неї кожен день.
Показаннями свідка ОСОБА_15, який суду пояснив, що йому нічого не відомо про заповіт складений від імені ОСОБА_6. ОСОБА_5 говорив, щоб він посвідчив те, що бачив: ОСОБА_5 та його дружина допомагали потерпілій по господарству, так само вони допомагали і тоді, коли ще син потерпілої ОСОБА_6 був живий. Вони все допомагали потерпілій і на городі працювали і по господарству.
Показаннями свідка ОСОБА_16, який суду пояснив, що коли складався заповіт, то він ще тоді не працював сільським головою. З 2006 по 2008 роки ОСОБА_6 був депутатом і він неодноразового говорив, що родичів, крім ОСОБА_5, у нього немає і він говорив, що він його брат. Він не говорив, щоб допомогли скласти заповіт на ОСОБА_5. У 2011 році вони обговорювали цей інцидент і сільський секретар пояснила, що ОСОБА_8 сама попросила її, тобто підсудну, вчинити вказану дію. При ньому потерпіла не просила ОСОБА_4 зробити фіктивний заповіт. В його присутності ніякої розмови з родичами потерпілої не було. В розмові з ним ОСОБА_4 говорила, що вона зробила заповіт заднім числом після смерті ОСОБА_6. Десь на протязі 10 днів після смерті ОСОБА_6 було зроблено заповіт. ОСОБА_4 йому говорила, що потерпіла ОСОБА_8 сама зверталася до неї, а ОСОБА_5 з цим питанням до неї не підходив. Неодноразово ОСОБА_6 говорив, що все майно буде ОСОБА_5.
Не було такого, щоб він просив секретаря сільської ради заднім числом зробити заповіт.
Показаннями свідка ОСОБА_17, яка суду пояснила, що їй про все стало відомо від ОСОБА_5, це було у 2010 році після смерті діда. ЇЇ тітка ОСОБА_8 вирішила переписати заповіт на неї, а ОСОБА_5 сказав, що все майно переписано на нього. Він сказав, що все переписано на основі складеного заповіту. Вона попросила його показати документи. Передивившись документи вона запитала: на основі чого, коли ОСОБА_6 помер у 2007 році 16 числа за 5 днів до смерті ОСОБА_6 був складений заповіт на ОСОБА_5. У сільській раді був складений. Потерпіла сказала, що такого не може бути, щоб її син, ще при житті міг скласти заповіт на ОСОБА_5 на все майно. Тоді сказали, що так не може бути, оскільки ще живі батьки. Тітка ОСОБА_8 сказала: давайте наймати адвоката і нехай він розбереться. Вони прийшли до ОСОБА_3 на консультацію. Вони говорили з ОСОБА_5, але він сказав, що все правочинно і ОСОБА_4 сказала ОСОБА_5, щоб він домовився мирно, бо у нас будуть проблеми і нас будуть судити. ОСОБА_5 відмовився і тітка подала заяву в прокуратуру. Там був переоформлений технічний паспорт на будинок, документи на майно і земельну ділянку.
Вони три рази зустрічалися з ОСОБА_5 і пропонували переписати будинок і земельну ділянку ОСОБА_6 на потерпілу. У потерпілої та її чоловіка були земельні ділянки. Нехай відмовиться від нелегального заповіту, але він цього не зробив.
Тітка ОСОБА_8 зателефонувала до неї і попросила забрати її, оскільки ОСОБА_5 до неї не ходить, бо він постійно у М. Києві.
Показаннями свідка ОСОБА_19, який суду пояснив, що тітка ОСОБА_8 написала на ОСОБА_5 заповіт один, а потім він погано за нею доглядав і вона сказала переписати заповіт на ОСОБА_17. ОСОБА_5 повідомив, що все майно переписане на нього. Він це все чув сам. ОСОБА_5 показав документи. Він не захотів поділитися по-людськи. Ще при житті ОСОБА_6 получається за неділю до своєї смерті подарував все ОСОБА_5.
Показаннями свідка ОСОБА_20, яка суду пояснила, що після смерті ОСОБА_6 до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_5 за заповітом і він надав всі необхідні документи до нотаріальної контори для прийняття спадщини. Оскільки ніяких заяв не надходило і у неї не виникало ніяких запитань до ОСОБА_5 Всі документи були надані і на будинок і на землю, документи були в повному порядку, тому ніяких сумнівів і труднощів не виникло. Інші спадкоємці в нотаріальну контору із заявою не зверталися. Нотаріальна контора розшук спадкоємців не веде, це їх обов'язок подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. На підставі поданих документів було видано свідоцтво про спадщину і вони пішли. І після того, як подали до суду заяву, вони взнали про цю справу. Заповіт був візуально таким, як і всі заповіти.
Працівники сільських рад при посвідченні заповіту вносять дані пізніше. Вони заповнюють форму і відправляють дані до реєстратора на Інформаційний центр в Черкаси. Вона не пам'ятає, ОСОБА_5 приїжджав сам, вони приїжджали не один раз, а разів 2-3. Приходять на консультацію після того, як людина померла. У них є книга реєстрації. Якщо справа заведена вже видно хто спадкоємці. У них справа була не заведена. Вони надали довідку про спільне проживання. І вони почали оформлення і перевіряли дані по реєстрації. Якщо заповіту немає, вони мають право завести спадкову справу. Після ОСОБА_5 ніхто не звертався в нотаріальну контору.
Вклади також були. Вона не пам'ятає, скільки було рахунків, вони беруть довідку, а в спадковій справі є дані. Довідку надала сільська рада про те, що підсудний ОСОБА_5 проживав однією сім'єю з ОСОБА_6
Для заведення спадкової справи якщо до 6 місяців, то потрібна довідка про проживання однією сім'єю. Довідка про склад сім'ї не обов'язкова. Є форма № 3 - це йде до будинку. Вони не повинні вимагати довідку про склад сім'ї. Бувають спірні питання, але це поодинокі випадки. Реєстрацію заповіту вони перевіряють обов'язково. У 2007 році вони відразу не вносили в реєстр, а старіші вносили пізніше.
Показаннями свідка ОСОБА_21, яка суду пояснила, з покійним ОСОБА_6 вони товаришували. При їхніх зустрічах ОСОБА_6 їй жалівся на своє здоров"я і казав, як умре, то у нього одна надія на ОСОБА_5. 05 жовтня майже перед своєю смертю, а він помер ІНФОРМАЦІЯ_3, вона і ОСОБА_6 були на святкуванні дня народження ОСОБА_22 і коли вони йшли з ним додому, то ОСОБА_6 їй казав, що скоро він помре, а вона йому сказала, щоб він ліг у лікарню та пролікувався. Весною у травні 2008 року вона їхала з роботи і побачила машину ОСОБА_5. У машині сиділа ОСОБА_8, а спереді сидів ОСОБА_9, тобто покійний чоловік ОСОБА_8. Вона запитала їх: „Де це вас ОСОБА_5 возив?". А ОСОБА_8 відповіла, що їздили переоформляти будинок на Толю, оскільки ОСОБА_6 немає, а ОСОБА_5 залишився тільки і все допомагає. Вона бачила їх у с. Шевченкове у машині. Потім підійшов ОСОБА_5 і у нього в пакеті були медикаменти. Вона не говорила, де саме вони переоформляли будинок.
За їх родичку ОСОБА_17 вона не чула, а тільки чула, що у них є родичі десь у Хмельницькому і у м. Ватутіне, а за ОСОБА_17 вона не чула.
Коли вона зустріла їх у с. Шевченкове, то це було вже після Дня Перемоги, вона отримує квитанції на оплату газу після 9 травня. Вона була на похороні ОСОБА_6. Про підроблений заповіт вона нічого не знала. Вона зустірла ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на поминках їх сина ОСОБА_6 і ОСОБА_5 возив ОСОБА_8 на базар. У жовтні 2011 року у центрі села вона зустріла ОСОБА_8 із ОСОБА_17. Вона сказала, що приїжджала збирати горіхи. ОСОБА_8 була в машині і вона запитала, де вона буде проживати. ОСОБА_8 відповіла, що ОСОБА_5 не пускає її в будинок. Конкретно вона не пояснила чому він не пускає її в будинок. Вона сказала ОСОБА_8 чому вони не хочуть помиритися, а вона подивилася на ОСОБА_17 і сказала: „Ну так получилося". При її розмові ніхто більше не був присутнім.
В с. Пединівка, і у них говорили, що будинок переоформили на ОСОБА_5. У відомостях про оплату за газ був вписаний ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були ще в селі.
Даними рапорту ст. помічника Звенигородського міжрайонного прокурора Бедей В.М. про виявлені факти службового підроблення документів службовими особами Пединівської сільської ради Звенигородського району( т.1 а.с.8).
Даними заяви ОСОБА_8 про вчинення злочину( т.1 а.с. 10-11).
Даними книги для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Пединівської сільської ради Звенигородського району за 2006-2008 р., відповідно до якої під № 57 16.10.2007 р. зареєстровано заповіт від імені ОСОБА_6( т.1 а.с. 66-74).
Даними спадкової справи № 217 , спадковий реєстр 44071292, Звенигородської державної нотаріальної контори, з якої вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 за заповітом і надав нотаріальній конторі заповіт від імені ОСОБА_6 та відповідні документи ( т. 1 а.с. 85- 97).
Даними висновку експерта від 30.06.2011 р. , згідно якого рукописний текст в заповіті від імені ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 від 16.10.2007 року, підпис в цьому ж заповіті та підпис в книзі для реєстрації нотаріальних дій Пединівської сідьської ради під номером нотаріальної дії 57 вчинено від імені ОСОБА_6 не ОСОБА_6 ( т.1 а.с. 162-169).
На підставі викладеного суд вважає винність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в скоєнні злочинів доведеною, а їх дії необхідно кваліфікувати : ОСОБА_4 -. за ч. 2 ст. 364 КК України , як зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки та за ч. 2 ст.366 КК України, як службове підроблення , тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей , а також видача завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки; ОСОБА_5 - за ч.4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
Обираючи покарання підсудним, суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, особи винних, які виключно позитивно характеризуються за місцем роботи та проживання та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як пом'якшуючі покарання обставини підсудній ОСОБА_4 , суд враховує, що підсудна до кримінальної відповідальності притягується вперше, вину свою у вчиненні злочинів визнала повністю, щиро розкаялася в скоєному, в ході досудового слідства та в судовому засіданні давала послідовні , правдиві покази, чим активно сприяла розкриттю злочинів, злочини вчинила під впливом емоційного хибного намагання допомогти престарілій людині, від злочинів збагачення не мала, реальних збитків від злочинів не настало, а формальні збитки повністю відшкодовано.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Як вбачається з поведінки підсудної ОСОБА_4, її виправлення та попередження нових злочинів досягнуто уже самим розслідуванням та розглядом кримінальної справи, тому суд приходить до переконання про можливість призначення підсудній мінімального покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, а при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі, але при звільненні від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Враховуючи обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, клопотання сільського голови с. Пединівка Звенигородського району Черкаської області, з урахуванням особи винної , суд приходить до переконання про можливість не призначати ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади, що передбачене в санкції ч. 2 ст.364 та ч.2 ст.366 КК України як обов'язкове., застосувавши ст.69 КК України.
На момент скоєння злочину ОСОБА_4 в жовтні 2007 року санкції ч. 2 статей 364 та 366 КК України не передбачали додаткової міри покарання у вигляді штрафу. Така додаткова міра покарання була введена до кодексу в квітні 2011 року, а тому до ОСОБА_4 таку додаткову міру покарання як штраф застосовувати не можна, оскільки закон про кримінальну відповідальність,що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд враховує, що підсудний до кримінальної відповідальності притягується вперше, вину свою у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному, в ході досудового слідства та в судовому засіданні давав послідовні , правдиві покази, чим активно сприяв розкриттю злочину, злочини вчинив під впливом емоційного хибного намагання допомогти престарілій людині, добровільне і повне відшкодування завданої шкоди, тобто реальних збитків від злочину не настало, а формальні збитки повністю відшкодовано.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, суд суд приходить до переконання про можливість призначення підсудному ОСОБА_5 покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, а при призначенні покарання у вигляді штрафу.
По справі заявлено цивільний позов про стягнення моральної шкоди в користь потерпілої в сумі 10 000 гривень та 7000гривень витрат на оплату наданої юридичної допомоги . В обгрунтування моральної шкоди потерпіла посилається на те, що дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 призвели до того, що її щоденно не залишають думки про те, що вона не може жити в своїй хаті. Це стало причиною виникнення негативних почуттів: страху, збентеження, невпевненості в майбутньому.У неї надзвичайно погіршився стан нервової системи, вона відчуває болі в серці та у неї нестабільний кров'яний тиск.Відволікання на кримінальну справу вимагають у неї затрату фізичних та душевних сил, ущемляють її свободу та позбавляють повноцінного відпочинку і спілкування з рідними.
Суд вважає, що заявлена моральна шкода є вкрай завищеною, необгрунтованою та нічим не підтвердженою. Пос милаючистьт на погіршення стану свого здоров'я потерпіла, разом з тим, не надала суду жодного доказу наявності такого факту, будь-які медичні документи на підтвердження стану здоров'я потепілої відсутні. Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні посилання потерпілої на відсутнісмть можливості проживати у своїй хаті, оскільки ще далеко до закінчення кримінальної справи право власності на будинковолодіння та інші майнові права їй було повернуто і перешкод в користуванні своєю власністю потерпілій ніхто не чинив, в тому числі і підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року( із змінами та доповненнями) розмір відшкодування моральної(немайнової)шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач,характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо)та з урахуванням інших обставин.Зокрема,враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій, суд враховує ту обставину, що потерпіла, як було встановлено судом, практично спонукала підсудних до вчинення злочину, їй було відомо про оформлення спадкового майна на ОСОБА_5, про що пояснили свідки ОСОБА_21, ОСОБА_16.в судовому засіданні, тривалий час , знаючи про оформлені документи, вона не оспорювала спадковість, а також сама, добровільно, передала ОСОБА_5 правоустановлюючі документи на спадкове майно, що свідчить про її згоду на отримання ОСОБА_5 спадку, але з певних причин передумала, виявивши бажання переїхати на проживання до своєї племінниці ОСОБА_17 і повернула своє майно собі. Майно ніяких втрат або пошкоджень не зазнало .
Також потерпіла не надала жодних доказів вимушених змін у її житті.
Судом не встановлено наявності у підсудних факту обману потерпілої, чим могла б бути завдана моральна шкода.
За вказаних обставин суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди не обгрунтовані і наявність моральної шкоди в суді не доведена, а тому в цій частині позхов до задоволення не підлягає.
По справі заявлені вимоги про стягненння 7000 гривень за надання юридичної допомоги потерпілій. З наданого представником потерпілої розрахунку вбачається, що між потерпілою та адвокатом укладені угоди, в яких зазначено розмір оплати за надання правової допомоги. Суд вважає, що адвокатом надано повний розрахунок затрат робочого часу та вартості оплати за надану юридичну допомогу, тому вимоги підлягають до повного відшкодування, оскільки це витрати потерпілої , зумовлені кримінальної справою і винними дліями підсудних.
По справі маються речові докази, а саме оригінал спадкової справи, яку необхідно залишити в матеріалах кримінальної справи.
Судові витрати по оплаті судової почеркознавчої експертизи не підлягають до відшкодування, так як необхідності в проведенні такої експертизи по справі не вбачалося, підсудний ОСОБА_5 повністю визнав , що підписи від імені ОСОБА_6 виконував саме він і зразків свого почерку не надавав.
На підставі викладеного та керуючись ст.323, 324 КПК України, суд
Визнати винною ОСОБА_4 в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст 364,
ч.2 ст .366 КК України та призначити їй покарання :
за ч.2 ст. 364 КК України - три роки побавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади, застосувавши ст.69 КК України,
за ч. 2 ст.366 КК України - два роки позбавлення волі волі без позбавлення права обіймати певні посади, застосувавши ст.69 КК України.
На підставі ст.70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим три роки позбавленння волі без позбавлення права обіймати певні посади, застосувавши ст.69 КК України.
На підставі ст. ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину.
До набрання вироком чинності міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд.
Визнати винним ОСОБА_5 в скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та призначитьи йому покарання 510 гривень( 30 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати) штрафу.
До набрання вироком чинності міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишити підписку про невиїзд.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користь ОСОБА_8 7000( сім тисяч) гривень витрат на оплату юридичної допомоги, в решті позову відмовити.
Речові докази по справі : оригінал спадкової справи- залишити в матеріалах кримінальної справи.
На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Черкаської області на протязі п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуюча - Н. О. Добриднюк