"10" лютого 2012 р. справа № 2а-3587/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська
на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 січня 2011 року у справі № 2а-3587/10 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська
про зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати з 2006 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що має статус "дитини війни", тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про соціальний захист дітей війни ".
Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 січня 2011 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено, а саме: визнано неправомірною відмову відповідача; зобов'язано відповідача провести нарахувати та виплатити позивачу відповідно до ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" недоотриманні суми пенсії, розрахованої відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 13.06.2010 року і в подальшому.
Не погодившись з постановою суду управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та винести рішення яким позивачу в позові відмовити повністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач народився 1936 року та відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення (а.с. 9).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.14 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії «дітям війни», були визнанні неконституційними та втратили чинність з дня прийняття вказаного рішення.
Дію ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у період задоволених позовних вимог, призупинено не було, а відтак відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст..6 названого Закону.
Проте, управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська будь-яких дій з цього приводу не здійснювало.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 13.06.2010 року.
В той же час, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виплати мають здійснюватися і в подальшому.
Так, вирішуючи позовні вимоги у такий спосіб суд не звернув уваги на те, що в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»можуть бути внесені зміни щодо розміру підвищення пенсії у зв'язку з чим зобов'язальне рішення суду буде суперечити вимогам Закону.
Крім цього, суду першої інстанції слід було виходити з того, що захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, яка звернулась до суду з позовом, доказів того, що порушення прав позивача буде мати місце і в майбутньому, матеріали справи не містять.
Отже, заявлені вимоги в цій частині мають бути задоволені шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення пенсії відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 13.06.2010 року по 14.01.2011 року (дата винесення рішення судом першої інстанції).
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядалось.
Керуючись п. 2 ч.1 ст. 198, ст. ст. 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 січня 2011 року у справі № 2а-3587/10 в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії, змінити та викласти в наступній редакції:
«Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 13 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 року по 14 січня 2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період».
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч.10 ст.1832 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк