Головуючий у 1-й інстанції: Діонісьєва Н.М.
Суддя-доповідач:Євпак В.В.
іменем України
"13" лютого 2013 р. Справа № 2а-9544/11
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Євпак В.В.
суддів: Капустинського М.М.
Мацького Є.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "17" липня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_3 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області про визнання протиправними дій відповідача; зобов"язання відповідача усунути неоднакове застосування норм права шляхом зарахування часу догляду за інвалідом 1 групи, а саме з 28.01.2011 року по 30.10.2011 року до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років медичним працівникам; визнання протиправним дій відповідача щодо порушення принципу пріоритету (верховенства) закону в системі інших нормативно-правових актів, а саме надання пріоритету застосування підзаконного нормативно-правового акту, яким є Перелік, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 (із змінами внесеними згідно з Постановою КМУ від 26.09.2002 року №1436) над ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов"язання відповідача керуватись в своїх діях принципом пріоритету (верховенства) закону в системі інших нормативно-правових актів, а саме надати пріоритет застосування ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" над Переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909;
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 липня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про зобов'язання усунути неоднакове застосування норм права шляхом зарахування часу догляду за інвалідом І групи до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років медичним працівникам - відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд проігнорував факти неоднакового застосування норм права відповідачем, а саме, період проходження строкової військової служби зараховано до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років медичним працівникам, а період догляду за інвалідом І групи ні. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з"явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
З врахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється судової колегією за відсутності позивача та представника відповідача, в порядку письмового провадження
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено, 30 жовтня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області із документами щодо оформлення йому пенсії за вислугу років медичним працівникам.
Управлінням Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області в прийнятті документів було відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного стажу для призначення пенсії за вислугу років медичним працівникам.
Суд першої інстанції, прийшов до висновку про правомірність дій відповідача та відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років медичним працівникам.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугою років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди здійснюється за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з пунктом 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що зарахувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Порядок обчислення спеціального стажу та умов, за яких визначається право на пенсію за вислугу років, передбачені положеннями Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до пункту «є» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на призначення пенсії за вислугою років мають право працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Тобто, право на вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал закладів охорони здоров'я, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909, за наявності спеціального стажу роботи в даних установах не менше 25 років.
Саме достатність стажу роботи за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених Переліком, дає право на пенсію на пільгових умовах незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 спеціального стажу роботи на вказаних посадах, що дає право на пенсію на пільгових умовах, не має.
Позивач зазначає, що йому до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії медичним працівникам, не враховано час догляду за інвалідом І групи, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, що передбачено ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Разом із тим, відповідно до п. "є" ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду зараховується до трудового стажу роботи, а не до спеціального стажу.
Іншими нормативно-правовими актами, що регулюють дані питання, також не передбачено зарахування часу догляду за інвалідом 1-ї групи до спеціального стажу.
Позивач відповідних доказів в обгрунтування позовних вимог, суду не надав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період догляду за інвалідом І групи зараховується до загального трудового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком, але він не може бути зарахований до спеціального стражу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років медичним працівникам.
Доводи апелянта щодо зарахування йому до спеціального стажу періоду проходження строкової військової служби, що також передбачено статтею 56 цього ж Закону є безпідставними, оскільки зарахування часу проходження військової служби громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, до стажу державної служби, а також до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах прямо передбачено ч. 1 ст.2 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" та п. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про безпідставність позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "17" липня 2012 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.В. Євпак
судді: М.М. Капустинський Є.М. Мацький
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1,33003
3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області вул.Відінська,41,м.Рівне,33018