Справа № 629/343/13- ц
Номер провадження 2/629/309/2013
іменем України
"15" лютого 2013 р. Суддя Лозівського міськрайонного суду, Харківської області ОСОБА_1, розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до Комунального закладу охорони здоров”я “Лозівська центральна районна лікарня”про визнання періоду з 06.08.2012 року вимушеним прогулом, в зв”язку з непроведенням роботодавцем Комунальним закладом охорони здоров”я “Лозівська центральна районна лікарня”реабілітаційних заходів по навчанню та працевлаштуванню та визнання даної бездіяльності незаконною, визнання діяльності Комунального закладу охорони здоров”я “Лозівська центральна районна лікарня”щодо пропозиції позивачу посади лікаря-статистика, яка не визначена МСЕК, як доступна позивачу за станом здоров”я її індивідуальною програмою реабілітації № 623 від 04.07.2012 року, незаконною,-
25 січня 2013 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій зазначає, що вона з 05.08.1996 року працює лікарем - стоматологом - терапевтом в КЗОЗ “Лозівська ЦРЛ”.
05 травня 2010 року ЛЦРЛ отримала повідомлення про професійні захворювання форми П-3, реєстраційний № 153 від 28.04.2010 року, в якому повідомлені вказані позивача професійні захворювання, які встановлені клінікою НДІ ГП та ПЗ ХНМУ ЛЕК від 28.04.2010 року. Як висновок, в повідомленні також зазначено, що до професії стоматолога вона непридатна.
03.08.2011 року їй було встановлено професійну втрату працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК серія ХАР-08 №000786 від 03.08.11р., а також інвалідність по професійному захворюванню. Наказом від 19.10.2011 року № 293 вона була звільнена з займаної посади за п. 2 ст. 40 КЗпП України з 08.11.10 року. Наказом від 11.05.2012р. № 178 вона була поновлена на роботі. Після цього вона перебувала в щорічних відпустках згідно наказів № 45 від 22.05.2012р., № 47 від 05.06.2012р., № 55 від 20.06.2012 року. Виконуючи Рішення Лозівського міськрайонного суду від 24.07.2012 року, в.о. головного лікаря ЛЦРЛ ОСОБА_3 скасував вказані накази про відпустку.
04.07.2012 року МСЕК позивачу була встановлена 3 група інвалідності з професійних захворювань та 50% ступеня втрати професійної працездатності на період до 01.07.2014 року. Відповідно до рішення суду роботодавець поновив позивача на роботі з 08.11.2010 року, згідно наказу № 239 від 06.08.2012 року. Роботодавець запропонував позивачу посаду лікаря-статистика, незважаючи на те, що дана лікарська посада не визначена доступною позивачу за станом здоров”я її індивідуальною програмою реабілітації. Так як роботодавець не вчиняв заходів щодо її навчання та працевлаштування, згідно до індивідуальної програми реабілітації позивача та не визнавав періоду непроведення цих заходів вимушеним прогулом, позивач була змушена брати відпустки. На підставі викладеного, позивач звертається до суду та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.
Ухвалою суду від 28 січня 2013 року, зазначена позовна заява була залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.119 ЦПК України, а саме:
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. З приводу вказаного необхідно зазначити, що позивач посилається в своєму позові на “збитки, завдані Державі неправомірними діями осіб”. Посилання на дану обставину з боку позивача, є незрозумілою суду, оскільки відсутні посилання на докази, якими вони саме обгрунтовуються.
Крім того, відповідно до Закону України “Про судовий збір” визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі за кожну вимогу окремо і позивачем не вказано про звільнення її від доказування даних обставин.
Також позивач просить стягнути з відповідача суму моральної шкоди, але позивачем не вказано, саме в чьому полягає спричинена їй моральна шкода та за вказану вимогу не сплачений судовий збір, відповідно до чинного законодавства і не вказано про звільнення її від доказування даної обставини.
Для усунення вказаних недоліків, позивачу було встановлено строк, що не перевищує п”яти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Позивач ОСОБА_2 11 лютого 2013 року надала до суду уточнену позовну заяву, але нею не в повному обсязі усунуті недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду і не заявлено з приводу цього, жодного клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст. 121, 209-210 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_2 до Комунального закладу охорони здоров”я “Лозівська центральна районна лікарня”про визнання періоду з 06.08.2012 року вимушеним прогулом, в зв”язку з непроведенням роботодавцем Комунальним закладом охорони здоров”я “Лозівська центральна районна лікарня”реабілітаційних заходів по навчанню та працевлаштуванню та визнання даної бездіяльності незаконною, визнання діяльності Комунального закладу охорони здоров”я “Лозівська центральна районна лікарня”щодо пропозиції позивачу посади лікаря-статистика, яка не визначена МСЕК, як доступна позивачу за станом здоров”я її індивідуальною програмою реабілітації № 623 від 04.07.2012 року, незаконною- визнати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харкiвської областi шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали, а якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Н. М. Жмуд