№243/134/13-ц
№ 2/243/444/2013
15 лютого 2013 року Слов”янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого- судді Хаустової Т.А.
при секретарі - Степановій С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Слов»янський комбікормовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, суми допомоги при наданні щорічної відпустки, відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, суми допомоги при наданні щорічної відпустки, відшкодування моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що Наказом №134к від 19 квітня 2006 року він був прийнятий на роботу до ТОВ «Слов'янський комбікормовий завод». Наказом №356 від 11 грудня 2012 року він був звільнений з роботи у зв'язку із скороченням штату, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Протягом перебування в трудових відносинах з відповідачем заробітна плата виплачувалась несвоєчасно і не в повному обсязі. На 11 грудня 2012 року відповідач заборгував йому заробітну плату в сумі 2607, 86 грн. На 11 грудня 2012 року, тобто на день його звільнення з ТОВ «Слов'янський комбікормовий завод», останнє заборгувало йому заробітну плату в розмірі 2607,86 грн., який однак повинен бути збільшений на суму заробітної плати за відпрацьовані робочі дні з 1 грудня 2012 року та вихідну допомогу, згідно до вимог ст. 44 КЗпП України. Також відповідач заборгував йому грошові кошти відповідно до Колективного договору в п.10.5 якого зазначено, що відповідач зобов'язаний сплачувати робітникам при наданні щорічної відпустки одноразову допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу. На сьогоднішній день вказані виплати, що належать йому, так і не були проведені відповідачем. Жодних документів на підтвердження своїх грошових зобов'язань перед звільненим працівником відповідач йому не надав. У зв'язку з цим при зверненні до суду в нього виникли суттєві складнощі з підтвердженням та обрахуванням суми заборгованості по заробітній платі та інших виплат на день звільнення. Бездіяльність відповідача, що полягає у відмові провести з працівником в день звільнення розрахунок, вважає незаконною, оскільки у відповідності до ч.1 ст. 116 КЗпП України « виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення». Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України « в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу… підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку». Відповідач зобов'язаний сплатити на його користь за час затримки розрахунку з дня звільнення - 11 грудня 2012 року по день фактичного розрахунку.
01 лютого 2013 року позивачем були збільшені позовні вимоги, оскільки ним була розрахована сума середнього заробітку з 11 грудня 2012 року по 01 лютого 2013 року у кількості 51 робочий день, які у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП перемноженням на середньоденний заробіток, який складає 100,80 грн., що загалом складає 5140,80 грн. Взагалі просять здійснити розрахунок середнього заробітку по день винесення рішення по справі.
З урахуванням уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості по заробітній платі станом на 01 грудня 2012 року у розмірі 820,12 грн.,за грудень місяць 618,12 грн, вихідну допомогу у розмірі 1616,93 грн.
Також, вищенаведеними протиправними діями відповідача, йому спричинена суттєва моральна шкода. В період протиправної невиплати відповідачем зароблених ним коштів в його житті наставали тяжкі життєві обставини. Подолання цих тяжких життєвих обставин неодноразово вимагало від нього значних матеріальних витрат, а відсутня з вини відповідача можливість розпорядитися так потрібними йому заробленими коштами спричиняє тяжкі моральні страждання, як і наявність великого грошового боргу перед знайомими внаслідок постійних позичань. Моральні страждання йому спричинює і порушення з вини відповідача нормального укладу його життя та можливості забезпечувати свою сім»ю. Життєві плани, які він мав намір здійснити за рахунок вчасно отриманої від відповідача заробітної плати тепер для нього знищені. Крім того, він вимушений, втрачаючи свій час та кошти, звертатися до суду, а також за отриманням юридичної допомоги.
Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України « особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». А відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України « відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя». Вважає за необхідне просити суд, враховуючи конкретні обставини, характер та ступінь його моральних страждань стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн.
Звертаючись за судовим захистом своїх прав, він поніс витрати, що пов'язані з розглядом справи, а саме витрати на правову допомогу в сумі 250,00 грн., що підтверджується квитанцією. У зв'язку з викладеним та з огляду на ч.1 ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої « стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати», він вважає за необхідне просити суд компенсувати за рахунок відповідача понесені ним з його вини витрати на правову допомогу в розмірі 250,00 грн.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача ОСОБА_3, якій діє на підставі ордеру та договору про надання юридичної допомоги (а.с.20-21) у судове засідання не з'явився про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримують, не заперечують проти винесення заочного рішення.
Представник відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю « Слов'янський комбікормовий завод» у засідання не з'явився про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.30),з заявою про розгляд справи без їх участі не звертався.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що уточненні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, суми допомоги при наданні щорічної відпустки, відшкодування моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням
фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як встановлено в судових засіданнях та вбачається з документів, позивач ОСОБА_1 Наказом №134к від 19 квітня 2006 року був прийнятий на роботу до ТОВ «Слов'янський комбікормовий завод».
Наказом №356 від 11 грудня 2012 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи у зв'язку із скороченням штату, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України ( а.с.6).
Відповідно до довідок наданих головним бухгалтером ТОВ «Слов'янський комбікормовий завод» заборгованість по заробітній платі ОСОБА_4 складала за вересень 2012 року у розмірі 1893,95 грн., за жовтень 2012 року у розмірі 1969,04 грн., за листопад 2012 року у розмірі 913,82 грн.(а.с.7-8)
З урахуванням Довідки №9 від 25 січня 2013 року наданої головним бухгалтером ТОВ «Слов'янський комбікормовий завод» заборгованість по заробітній платі ОСОБА_4 складає за листопад 2012 року у розмірі 820,12 грн., за грудень 2012 року у розмірі 618,12 грн.(а.с.23).
У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.
Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.
Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1 ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
З матеріалів справи вбачається, що за час роботи позивача на підприємстві ТОВ «Слов'янський комбікормовий завод», останній прострочив виплату заробітної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Оскільки відповідач порушив право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати, таке право підлягає судовому захисту.
З урахуванням відомостей про заборгованість по заробітній платі, що містяться в Довідці №9 від 25 січня 2013 року, та оскільки сума заборгованості відповідачами не оспорюється, тому, дотримуючись принципу диспозитивності у цивільному процесі, в межах заявлених уточнених позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за листопад 2012 рок у розмірі 820,12 грн., за грудень 2012 року у розмірі 618,12 грн., що загалом складає 1438,24 грн.
Позивач зазначає, що відповідачем разом з заборгованістю по заробітній платі не було сплачено вихідну допомогу за відпрацьовані дні та вихідну допомогу при звільнені.
Враховуючи положення ст.44 КЗпП, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Оскільки, ОСОБА_4 було звільнено на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП, у відповідності до вимог ст. 44 КЗпП, йому повинна бути нарахована вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку.
Відповідачем, у довідці №9 від 25 січня 2013 року, зазначена сума вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_4 у розмірі 1616,93 грн.(а.с.23), з зазначеною сумою позивач згоден.
Отже вимога позивача стосовно стягнення вихідної допомоги при звільненні підлягає задоволенню у розмірі 1616,93 грн.
При звільненні ОСОБА_4, з підприємства, йому також не була здійснена одноразова допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу при надані щорічної відпустки.
Матеріальна допомога на оздоровлення надається відповідно до умов колективного договору, так у відповідності до п. 10.5 колективного договору працівникам виплачується при надані щорічної відпустки одноразова допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу за рішенням адміністрації погодженої с профкомом.(а.с.35)
Відповідно до довідки наданої відповідачем ТОВ «Слов'янський комбікормовий завод» (а.с.31), оклад ОСОБА_4 складає 1850,00 грн. Також зазначено, що у 2012 році ОСОБА_1 перебував у відпустці з 03.07.2012 року по 02.08.2012 року; з 11.09.2012 року по 11.10.2012 року; з 15.10.2012 року по 14.11.2012 року ; з 15.11.2012 року по 29.112012 року.
У судових засідання х було встановлено, що одноразову допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу при надані щорічної відпустки ОСОБА_1 не отримав за період з 15 жовтня 2012 року по 14 листопада 2012 року.
З урахуванням п.10.5 колективного договору одноразову допомогу на оздоровлення підлягає задоволенню у розмірі 1850,00 грн.
Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, суд вважає, що вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з моменту звільнення 11 грудня 2012 року до теперішнього часу позивачеві не виплачена заборгованість по заробітній платі.
У відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
ОСОБА_1 просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з 11 грудня 2012 року по день винесення рішення по справі.
У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 р. № 13 «Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.»
Тому з підприємства - ТОВ «Слов'янський комбікормовий завод» на користь позивача слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку - з 12 грудня 2012 року по 15 лютого 2013 року(день ухвалення рішення).
У відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08 лютого 1995 року підприємством був здійснений розрахунок середньоденного заробітку позивача, який складає 100,80 грн., зазначена сума була визначена відповідачем (а.с. 10) та не оспорюється позивачем..
Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин).
Суд здійснює розрахунок з12 грудня 2012 року ,оскільки 11 грудня 2012 року позивач ОСОБА_1, ще працював на підприємстві.
Так, кількість робочих днів з 12 грудня 2012 року по 15 лютого 2013 року (день ухвалення рішення по справі) складає 45 днів, з вирахуванням святкових та вихідних днів, а не 65 днів, як зазначає позивач.
У зв'язку з чим 45 (робочих днів) х 100,80 грн.( середньоденна заробітна плата)=4536,00 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку підлягають задоволенню.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як встановленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків(втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Компенсація завданої шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем, а має самостійне юридичне значення.
У відповідності до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Засади та сутність інституту моральної шкоди розкривається в ч. 2 ст. 23 ЦК України, відповідно до якої встановлено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди ” зазначено, „ що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до діючого законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:... в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків ”.
В судовому засіданні встановлено, що у період трудових відносин були порушені права ОСОБА_4, а саме, право на оплату праці, оскільки заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена до теперішнього часу.
Так, звільнений працівник, якому з вини підприємства несвоєчасно виплатили належні при звільнені суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.
У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд вважає, що згідно ст. 237-1 КЗпП України позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню, у зв'язку з тим, що протиправними діями відповідача - дійсно були порушені трудові права позивача, що вимагало від ОСОБА_4 додаткових зусиль, у зв'язку з порушенням звичайного укладу його життя.
Суд вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 1000,00 грн. є достатнім та таким, що відповідає характеру та обсягу страждань, їх тривалості та тяжкості вимушених змін у житті позивача.
У відповідності до вимог ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справ, які виражаються також і у витратах на правову допомогу.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно ч.1 ст. 56 ЦПК правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги,входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги,документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформленні у встановленому законом порядку, а саме квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.
Позивачем на підтвердження надання правової допомоги надано витяг з договору про надання правової допомоги(а.с.20), ордер адвоката(а.с.21), квитанцію № 012375 про складання позовної заяви та участі у судових засіданнях(а.с.24) у розмірі 250,00 грн., за таких обставин, є всі підстави у задоволенні позовних вимог щодо стягнення судових витрат з ТОВ «Слов'янський комбікормовий завод» на правову допомогу у розмірі 250,00 грн. на користь ОСОБА_4
Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, у зв'язку з чим з відповідача - ТОВ «Слов'янський комбікормовий завод» слід стягнути судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. на користь держави.
На підставі вимог ст. 217 ЦПК України рішення в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10, 11,27, 59, 60,88, 192, 209,212-215,217,218,224-226 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст.ст.44, 94,97,116,117,232,237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, суми допомоги при наданні щорічної відпустки, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод» ЄДРПОУ 04601736, р/с 26000962495219, філія ПАО ПУМБ, МФО 335537, ОКПО 21973698, с-во 200043698,ИНН 219736905412, що розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Дем'яна Бєдного, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН1962606193, що мешкає за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Дем'яна Бєдного,27, нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 1438,24 грн., вихідну допомогу при звільненні у розмірі -1616,93 грн. ; одноразову допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу при наданні щорічних відпусток у розмірі -1850,00 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку з 12 грудня 2012 року по 15 лютого 2013 року у розмірі 4536,00 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн.витрати на правову допомогу у розмірі 250,00 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод» ЄДРПОУ 04601736, р/с 26000962495219, філія ПАО ПУМБ, МФО 335537, ОКПО 21973698, с-во 200043698, ИНН 219736905412, що розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Дем'яна Бєдного, судовий збір (КДД 22030001) у розмірі 229,40 грн. до державного бюджету коштів, отримувач коштів Слов'янське УК/Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення ухвалене і підписане в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду ОСОБА_5.