Справа № 2-1832/11
2/256/581/2013
(заочне)
11 лютого 2013 року м. Донецьк
Калінінський районний суд м. Донецька у складі:
Головуюча суддя - Гладка І.А.,
при секретарі - Уваровій А.Ю.,
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - не з'явився,
представник третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Калінінського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області про визнання особою такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач у липні 2011 року звернулась до суду із позовною заявою, вточнивши яку заявою від 25.12.2012 року заявила позовні вимоги до ОСОБА_2, третя особа: Відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Калінінського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області про визнання особою такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтувала наступними обставинами.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1
ОСОБА_3 є власником вищезазначеної квартири та мешкає у ній разом із матір'ю ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_5
Відповідач ОСОБА_6 є сином ОСОБА_5 та братом по позивача по матері. Свого часу відповідач успадкував після смерті свого батька ОСОБА_7 1/10 частку у праві власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1
Як зазначила позивач, з набранням чинності рішення Апеляційного суду Донецької області від 13.04.2011 року, право власності відповідача на 1/10 частку квартири припинено та визнано право власності на вказану частку за ОСОБА_3 Договору найму житлового приміщення між сторонами не укладено. Відповідач в квартирі не проживає, його майно в квартирі відсутнє, витрат по утриманню квартири відповідач не несе.
У квартирі відповідач ніколи не мешкав. Він був лише зареєстрований у вищезазначеній квартирі до її приватизації та визнання за рішенням суду таким, що втратив право користування житловим приміщенням у зв'язку з тим, що останній не проживає за місцем реєстрації без поважних причин більше семи років.
Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила суд ухвалити заочне рішення.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином,однак доказів поважності своєї неявки суду не надав.
Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак доказів поважності своєї неявки суду не надав.
Узв'язку з чим на підставі п. 4 ст. 169 Цивільного процесуального кодексу України, суд ухвалив справу розглянути у його відсутність на підставі наявних у ній матеріалів. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, враховуючи наявні в матеріалах справи письмові докази, вважає,що подана позовна заява обгрунтована та є такою, яка підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 1 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст. 242 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово
Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Статтею 72 Житлового кодексу України визначається наступний порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням: визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст.107 Житлового кодексу України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. Разом з тим належить враховувати, що згідно п.5 ст.71 Житлового кодексу України інваліди, влаштовані в будинки-інтернати або інші установи соціальної допомоги, мають право на збереження за ними жилої площі протягом 12 місяців. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Згідно п.п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання він був відсутнім понад шість місяців, у тому числі і в тих випадках, коли строк для виконання рішення не скінчився. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).
Судом встановлено, що, відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_1, виданого Калінінським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого Калінінським відділом реєстрації актів громадського стану м. Донецька Донецької області, позивач є матір'ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5-8).
Як вбачається судом з копії свідоцтва про право власності на квартиру № 8585 від 18.10.2000 року, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_8,ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власності в рівних частках, отже частка ОСОБА_3 склала 1/5 (а.с. 9).
Відповідно до договору дарування частини квартири серії ВЕТ № 719149 від 14.08.2007 року, судом встановлено, що позивач передала безоплатно у власність, а ОСОБА_3, прийняла як дарунок Ѕ частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-12).
З свідоцтва про право на спадшину за законом серії ВКС № 020619, судом вбачається, що спадкоємицею майна ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_3, спадкове майно складається з: 1/5 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Судом також встановлено, що відповідно до рішення Апеляційного суду Донецької області від 13.04.2011 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено, позов ОСОБА_1, яка діяла в інтересах ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/10 частинку квартири; право власності ОСОБА_6 на 1/10 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом стягнення з ОСОБА_1, яка діяла в інтересаї ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 вартості 1/10 частини квартири; було визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/10 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-16).
Таким чином, на підставі вищезазначених доказів та технічного паспорту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, судом встановлено,що ОСОБА_3 є єдиним власником вищезазначеної квартири (а.с. 19).
Із долученої до матеріалів цивільної справи, а саме довідок, виданих КП «ЖЕК №6 Калінінського району м. Донецька», судом також вбачається, що в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрован відповідач ОСОБА_2 (а.с. 22,41).
Як вбачається судом з відповіді Калінінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій областіза № 11/14-3286 від 10.03.2011 року й акту, складеного комісією, в складі: директор КП «ЖЕК № 6 Калінінського району м. Донецька» Крочак В.А., головний інженер Меркулова О.В., майстер ЕЖФ Демченко Є.Л., відповідач ОСОБА_2, в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, не проживає з грудня 2006 року (а.с. 42-43).
Отже, судом встановлено, що відповідач не проживає у квартирі позивача вже протягом 7 років, за таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Калінінського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області про визнання особою такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При задоволенні позову на користь позивача з відповідача, відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст. 1, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 158, 169, 209, 212, 213, 215, 223-227 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 64, 72, 107 Житлового кодексу України, п.п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Калінінського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області про визнання особою такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької Області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя І.А.Гладка
11.02.2013