14 лютого 2013 року Справа № 13/5026/1991/2012
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду розглянув справу за позовом аварійно-рятувального загону спеціального призначення Територіального управління МНС України у Черкаській області, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 4
до комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради, Черкаська область, м. Умань, вул. Залізняка, буд. 16,
про стягнення 21 670,50 грн. заборгованості та інфляційних,
за участю представників сторін:
від позивача: Ченцов О.Є. - за довіреністю;
від відповідача: Бабій В.І. - за довіреністю.
Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Територіального управління МНС України у Черкаській області звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради про стягнення 21 670,50 грн., в тому числі 18 791,66 грн. заборгованості, 1 223,04 грн. 3 % річних, 1 655,80 грн. інфляційних за надані послуги з аварійно-рятувального обслуговування згідно договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 09.04.2008р. №97 за період з вересня 2008р. по вересень 2012р., та відшкодування судових витрат.
До початку судового засідання, що відбулось 01.02.2013р., від відповідача до суду надійшов відзив від 28.01.2013р. №42 на позов, в якому в задоволенні позову просить відмовити повністю, оскільки відповідач неодноразово направляв листи про відмову від послуг «Аварійно-рятувальної служби» та розірвання договору, повідомляючи про своє скрутне становище, але позивач зреагував на ці звернення лише у вересні 2012 року.
До початку судового засідання 14.02.2013р. представник відповідача подала суду доповнення до відзиву від 11.02.2013р., в якому відповідач позов визнав частково в сумі 7 037,10 грн., в задоволенні інфляційних та 3 % річних просить відмовити. При винесенні рішення просить застосувати п. 3 ст. 267 ЦК України про трирічний строк позовної давності.
Представник позивача подав клопотання, в якому просить залишити заяву відповідача про застосування позовної давності без задоволення, позов задовольнити у повному обсязі, оскільки, на його думку, підстав для застосування позовної давності немає, тому що відповідачу було надіслано листа від 25.07.2012р. №225 з вимогою оплатити заборгованість в сумі 17 983,70 грн. за період з 01.09.2008р. по 30.06.2012р. У відповіді відповідач не оскаржував суму виставленого боргу, а лише повідомив, що у зв'язку з скрутним становищем немає змоги розрахуватись за обслуговування.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити. Клопотання про залишення заяви відповідача про застосування позовної давності без задоволення підтримав. Пояснив, що згідно Закону України «Про аварійно-рятувальні служби» та умов договору, об'єкт може відмовитись від аварійно-рятувального обслуговування лише за наявності передбачених підстав і навіть якщо б позивачем був отриманий лист від 13.05.2011р. №358, на який посилається відповідач, підстав для розірвання договору не було б. В листі не вказані передбачені підстави для припинення договору та не містяться волевиявлення КП «Уманьводоканал» розірвати даний договір. Звернув увагу суду, що вилучення насосної станції «водоканалу» з переліку ПНО відбулося після надіслання листа від 13.05.2011р. №358, а саме з 11.08.2011р.
У судовому засіданні, представник відповідача позовні вимоги визнала частково, в сумі 7 037,10 грн. з підстав, викладених у доповненні до відзиву на позовну заяву. Зазначила, що відповідач двічі проігнорував звернення КП «Уманьводоканал» про розірвання договору, навмисно затягував розірвання договору. Вказала, що з цих підстав, відповідач вважає договір від 09.04.2008р. №97 діяв з квітня 2008 року по травень 2011 року. При винесенні рішення просила застосувати строк позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлені такі взаємовідносини сторін.
На підставі наказу МНС від 30.01.2012р. №106 аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ МНС України в Черкаській області змінив найменування на аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Територіального управління МНС України у Черкаській області.
09.04.2008р. між аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ МНС України в Черкаській області (Аварійно-рятувальною службою - Позивач по справі), в особі начальника Котляренка Олександра Макаровича, що діє на підставі Положення, та комунальним підприємством «Уманьводоканал» Уманської міської ради (Об'єктом - Відповідач по справі), в особі директора Тарасенка Артема Івановича, що діє на підставі Статуту, було укладено договір на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій №97 (Далі - Договір), за умовами якого Аварійно-рятувальна служба організовує та здійснює аварійно-рятувальне обслуговування Об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на Об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.
Відповідно до п. 6.1 Договору договір вступає в силу з 01 травня 2008 року.
Відповідно до п. 4.1 Договору вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативних одиниць складає 4% від загальної вартості постійного та обов'язкового обслуговування об'єкта (9 773,75 грн.), а саме 390,95 грн. на місяць. Ця вартість встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), який додається і виконаний згідно з вимогами порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами. Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо). За додатковою угодою сторін можливі інші види розрахунків, що не порушують чинне законодавство України.
Відповідно до п. 4.2 Договору плата за обслуговування Об'єкта Аварійно-рятувальною службою здійснюється щомісячними перерахуваннями коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком.
Аварійно-рятувальна служба свої зобов'язання по Договору виконувала належним чином, що підтверджується витягами нарядів на службу з книги служби (а.с. 17-35, 129-134). Караули Аварійно-рятувальної служби та спецтехніка перебували в цілодобовому чергуванні в чотири зміни, тривалістю 24 години кожна, в постійній бойовій готовності. За час дії Договору Відповідач ніяких претензій щодо роботи Аварійно-рятувальної служби не пред'являв.
Відповідачу були виставлені рахунки на оплату (а.с. 40-88).
За період з 01.09.2008р. по 02.09.2012р. у Відповідача виникла заборгованість в розмірі 18 791,66 грн.
На адресу Об'єкта було направлено листа від 25.07.2012р. №225 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 17 973,70 грн. у семиденний термін з дня отримання листа, та попереджено про звернення до суду для примусового стягнення заборгованості в разі невиконання даної вимоги. Одночасно запропоновано розірвати договір у зв'язку з великою заборгованістю.
Вимогу Об'єкт отримав 31.07.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 37).
На вимогу Аварійно-рятувальної служби листом від 21.08.2012р. №347 Об'єкт повідомив, що на даний час підприємство є збитковим. Збитки становлять 8 000 000 грн. В зв'язку з чим створення резервного фонду, який надав би можливість розрахуватись за утримання аварійно-рятувальної служби на даний час неможливо. Зазначено, що КП «Уманьводоканал» неодноразово зверталось до Аварійно-рятувальної служби з приводу припинення договору через скрутне фінансове становище.
Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою для звернення Аварійно-рятувальної служби до суду для примусового стягнення боргу.
Представник відповідача підтвердив розірвання договору з 02.09.2012р. Інших доказів не подано. Сторони не наполягали на витребуванні додаткових доказів від сторін та третіх осіб.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення, з огляду на таке.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Сторони спірного договору є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання.
Між сторонами виникли договірні відносини надання і споживання послуг, що регламентовані гл. 63 ЦК України. Договір на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 09.04.2008р. №97 не заперечний сторонами, не визнаний в установленому порядку недійсним.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах письмового, двостороннього, оплатного, строкового, консенсуального договору.
Згідно частини 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно з частиною 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Позивачем надані Відповідачу послуги з аварійно-рятувального обслуговування, які прийнято без зауважень.
В п. 4.2 Договору встановлено, що плата за обслуговування Об'єкта Аварійно-рятувальною службою здійснюється щомісячними перерахуваннями коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком.
Рахунки на оплату за постійне та обов'язкове обслуговування об'єкта аварійно-рятувальною службою регулярно надсилались Відповідачу.
Проте Відповідач свої зобов'язання в частині оплати за послуги з аварійно-рятувального обслуговування належним чином не виконав.
Наявність заборгованості підтверджується наявними в справі копіями документів: Договору, витягами з нарядів на службу, рахунками на оплату та відсутністю доказів Відповідача про повний та належний розрахунок з Позивачем за отримані послуги та відсутністю заперечень Відповідача у прийнятті послуг.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідач повністю не розрахувався за надані послуги в розмірі 18 791,66 грн. до цього часу.
Відповідач у доповненні до відзиву при винесенні рішення просить суд застосувати до спірних відносин строк позовної давності.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості за Договором лише 28.12.2012р.
Отже, строк позовної давності за Договором за період з 01.09.2008р. по 01.12.2009р. сплинув.
Як встановлено в п. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Доказів поважності причин пропуску строку позовної давності позивачем не подано і судом не добуто. Підстав для поновлення строку позивачу - суд не вбачає.
З врахуванням викладеного, в задоволенні позову в частині стягнення -5864,25 грн. за період з 01.09.2008р. по 01.12.2009р. належить відмовити. Суд враховує нарахування позивачем вартості послуги за грудень 2009р., оскільки відповідачу рахунок на оплату виставлений позивачем в січні 2010р.
Відповідач не заперечив та не спростував належними доказами, в розумінні вимог ст. 33 ГПК України, доводи та вимоги позивача про необхідність розрахунку за надані послуги за період з 01.12.2009р. по 02.09.2012р.
На підставі викладеного, суд вважає доведеним порушення прав Позивача та право Позивача на примусове стягнення з Відповідача суми заборгованості за послуги з аварійно-рятувального обслуговування в розмірі 12 927,41 грн. Вказану суму необхідно стягнути на користь Позивача.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 1 223,04 грн. 3 % річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання - з 01.09.2008р. по 25.12.2012р., та 1 655,80 грн. інфляційних з посиланням на положення ст. 625 ЦК України.
Судом перевірено правильність розрахунку позивача з допомогою калькулятора апаратного комплексу «Ліга:Закон Еліт» та враховано правові позиції, викладені в п. 2 Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права». З врахуванням періоду простроченої заборгованості з 01.01.2010р. по 02.09.2012р. нараховані Позивачем суми підлягають до часткового задоволення. Належить стягнути на користь Позивача 586,48 грн. 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.02.2010р. по 25.12.2012р. (згідно наданого розрахунку позивача, а.с. 9-10) та 389,38 грн. інфляційних за період з лютого 2010р. по травень 2011р. (згідно наданого розрахунку позивача, а.с. 11-12). В решті вимог належить відмовити.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача та стягнути на користь позивача 1 609,50 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради, Черкаська область, м. Умань, вул. Залізняка, буд. 16, ідентифікаційний код 03357174, номер рахунку в банку невідомий
на користь аварійно-рятувального загону спеціального призначення Територіального управління МНС України у Черкаській області, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 4, ідентифікаційний код 25576385, р/р 31257272210275 банк УДК в м. Черкаси, МФО 854018
12 927,41 грн. заборгованості, 586,48 грн. - 3% річних, 389,38 грн. інфляційних збитків та 1 609,50 грн. судового збору.
В решті вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 15.02.2013р.
Суддя Г.М. Скиба