04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" лютого 2013 р. Справа№ 18/5026/1676/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Сухового В.Г.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,
від позивача - ОСОБА_2, від відповідача - Грищенюк Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю «Перше Травня Комбікормовий завод»
на рішення господарського суду Черкаської області від 07.12.2012 року
у справі №18/5026/1676/2012 (суддя Васянович А.В.)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Черкаси,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Перше Травня Комбікормовий завод», с. Хутори, Черкаський район, Черкаська область,
про стягнення 304454,87 грн., -
У листопаді 2012 року ФОП ОСОБА_4 (далі - позивач) подав господарського суду Черкаської області позов до ТОВ «Перше Травня Комбікормовий завод» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 05.05.2009 року за №05/05/09-01, укладеного між ПП «Астарта М» та ТОВ «Перше Травня Комбікормовий завод», а також договору про відступлення права вимоги від 12.03.2012 року за №8, укладеного між ПП «Астарта М» та ФОП ОСОБА_4, в розмірі 304454,87 грн., а саме: 146330,40 грн. заборгованість за поставлений товар, 133160,66 грн. штраф, 20573,90 грн. інфляційних втрат та 4389,91 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.12.2012 року у справі №18/5026/1676/2012 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Перше Травня Комбікормовий завод» на користь ФОП ОСОБА_4 146330,40 грн. основного боргу, 4389,91 грн. 3% річних, 20573,90 грн. інфляційних втрат та 3425,73 грн. витрат на сплату судового збору. В решті вимог в позові відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача боргу згідно договору поставки від 05.05.2009 року за №05/05/09-01 та договору про відступлення права вимоги від 12.03.2012 року за №8, а також 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням відповідачем сплати вказаного боргу. При цьому, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивачем порушено вимоги ст. 232 Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій, а тому відмовив в позові в цій частині.
Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Перше Травня Комбікормовий завод» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 07.12.2012 року у справі №18/5026/1676/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що матеріали справи не містять копії довіреності №ККЗ від 13.09.2009 року. Також, як вказує скаржник, видаткові накладні не є належним доказом поставки товару саме по договору від 05.05.2009 року за №05/05/09-01, оскільки не містять посилань на цей договір. Відповідач стверджує, що договір підписано особою, яка не мала повноважень на його підписання, що судом першої інстанції залишено поза увагою. При цьому, факт отримання товару відповідачем не заперечується.
У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та зазначає, що довіреність №ККЗ від 13.09.2009 року подано до матеріалів справи належним чином, що поставка товару згідно наданих видаткових накладних здійснювалась саме саме по договору від 05.05.2009 року за №05/05/09-01 та що договір від 05.05.2009 року за №05/05/09-01 є дійсним. При цьому, позивач просить суд задовольнити його вимоги про стягнення штрафу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.12.2013 року у справі №18/5026/1676/2012 апеляційну скаргу ТОВ «Перше Травня Комбікормовий завод» на рішення господарського суду Черкаської області від 07.12.2012 року у справі №18/5026/1676/2012 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 23.01.2013 року.
В судовому засіданні 23.01.2013 року було оголошено перерву до 13.02.2013 року.
В судовому засіданні 13.02.2013 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2013 року заперечив проти задоволеня вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.05.2009 року між ПП «Астарта М» (постачальник) та ТОВ «Перше Травня Комбікормовий завод» (покупець) було укладено договір поставки за №05/05/09-01, згідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити на умовах даного договору пшеницю (надалі - товар) із кількісними та якісними показниками, що визначаються умовами цього договору.
Пунктом 5.2. договору встановлено, що передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною. У видатково-прибутковій накладній сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, загальну вартість з ПДВ товару, що постачається. Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником.
Матеріали спраи свідчать, що ПП «Астарта М» було поставлено відповідачу пшеницю на загальну суму 191330,40 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000014 від 05.05.2009 року на суму 42099,20 грн., №РН-0000015 від 06.05.2009 року на суму 22908,00 грн., №РН-0000017 від 18.05.2009 року на суму 22249,00 грн., №РН-0000018 від 22.05.2009 року на суму 95635,20 грн. та №РН-00030/1 від 13.09.2009 року на суму 8439,00 грн. (а.с.17-21).
Відповідачем товар за вказаними накладними було прийнято в повному обсязі, що підтверджується підписами уповноваженої особи та відтиском печатки на цих накладних, а також копією довіреності №ККЗ від 13.09.2009 року (належним чином завірена копія вказаної довіреності долучена до матеріалів справи (а.с. 33). При цьому, як вбачається з тексту апеляційної скарги ТОВ «Перше Травня Комбікормовий завод» на рішення господарського суду Черкаської області від 07.12.2012 року у справі №18/5026/1676/2012, факт отримання товару відповідачем не заперечується.
Одночасно, відповідач посилається на те, що видаткові накладні не є належним доказом поставки товару саме по договору від 05.05.2009 року за №05/05/09-01, оскільки не містять посилань на цей договір, а також на те, що договір підписано особою, яка не мала повноважень на його підписання (рішення №2 засновника ТОВ «Перше Травня Комбікормовий завод» від 18.06.2009 року та наказ №30-к від 19.06.2009 року про призначення директором ТОВ «Перше Травня Комбікормовий завод» ОСОБА_5.).
Колегією суддів вказані посилання скаржника відхиляютсья з огляду на наступні фактичні обставини справи.
По-перше, в довіреності №ККЗ від 13.09.2009 року на отримання товару умовою поставки є саме договір поставки від 05.05.2009 року.
По-друге, відповідачем не надано суду доказів отримання товару від ПП «Астарта М» згідно інших правових підстав, ніж на підставі договору поставки від 05.05.2009 року за №05/05/09-01.
По-третє, як вірно відзначив місцевий господарський суд, видаткові накладні на отримання товару було складено під час дії договору від 05.05.2009 року за №05/05/09-01.
По-четверте, матеріали справи свідчать, що відповідач сплатив ПП «Астарта М» 01.06.2009 року 5000,00 грн. та 24.06.2009 року 40000,00 грн. Тобто відповідач своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) підтвердив факт укладення договору від 05.05.2009 року за №05/05/09-01 та факт його реального виконання сторонами.
По-п'яте, відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважаєтсья схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Слід зазначити, що сплата 40000,00 грн. відбулась 24.06.2009 року, тобто післі призначення ОСОБА_5 директором ТОВ «Перше Травня Комбікормовий завод».
До цього, відповідачем не надано суду доказів про те, що станом на момент укладення договору директором ТОВ «Перше Травня Комбікормовий завод» був не ОСОБА_5, а інша особа.
Крім цього, матеріали справи не містять доказів про те, що договір від 05.05.2009 року за №05/05/09-01 визнано судом недійсним.
Враховуючи наведене, колегія суддів, в підтвердження висновків суду першої інстанції, встановила, що договір від 05.05.2009 року за №05/05/09-01 укладено між сторонами спору, поставки товару по видаткових накладних №РН-0000014 від 05.05.2009 року, №РН-0000015 від 06.05.2009 року, №РН-0000017 від 18.05.2009 року, №РН-0000018 від 22.05.2009 року та №РН-00030/1 від 13.09.2009 року здійснювались саме на виконання вказаного договору, а відповідачем в повному обсязі прийнято товар за договором без зауважень або застережень, про що свідчить його часткова оплата.
Отже, борг відповідача за поставлений ПП «Астарта М» товар згідно договору поставки за №05/05/09-01 від 05.05.2009 року складає 146330,40 грн.
Згідно п. 7.1. договору поставки оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100% від вартості поставленого товару, на протязі семи місяців з дати поставки.
Як вірно встановив суд першої інстанції, та з чим погоджується колегія суддів, враховуючи п. 7.1. договору поставки, відповідач повинен був повністю розрахуватись з ПП «Астарта М» за поставлений товар згідно неоплачених видаткових накладних №РН-0000015 від 06.05.2009 року не пізніше 06.12.2009 року; №РН-0000017 від 18.05.2009 року не пізніше 18.12.2009 року; №РН-0000018 від 22.05.2009 року не пізніше 22.12.2009 року; №РН-00030/1 від 13.09.2009 року не пізніше 13.04.2010 року.
Матеріали справи не містять доказів розрахунку відповідача з ПП «Астарта М» за поставлений товар.
12.03.2012 року між ПП «Астарта М» (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_4 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за №8, згідно умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору, а останній набув відступлене право і став кредитором в зобов'язаннях, які спрямовані на забезпечення виконання зобов'язання ТОВ «Перше Травня Комбікормовий завод» (боржник) на підставі договору поставки №05/05/09-01 від 05.05.2009 року.
Відступленим правом згідно вказаного договору стало право на отримання позивачем від відповідача 146330,40 грн., які ТОВ «Перше Травня Комбікормовий завод» повинно сплатити у відповідності із договором поставки за отриманий товар, а також отримання штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань боржником у відповідності із вимогами чинного законодавства України (п. 1.2. договору №8).
Згідно п.п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Матеріалами справи, а саме копією поштової квитанції ЧД УДППЗ «Укрпошта» №4147 та копією опису вкладення до цінного листа (а.с. 25), підтверджується, що 10.09.2012 року на адресу ТОВ «Перше Травня Комбікормовий завод» позивачем було направлено повідомлення від 10.09.2012 року за №57 про укладення договору про відступлення права вимоги за №8 від 12.03.2012 року, а також претензію від 10.09.2012 року №58 з вимогою про сплату 146330,40 грн.
Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати боргу в сумі 146330,40 грн. на користь нового кредитора - позивача у справі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 146330,40 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивачем на підставі п. 8.1. договору поставки заявлено вимогу про стягнення з відповідача 133160,66 грн. штрафу, нарахованого за період з 06.12.2011 року по 05.06.2012 року на суму боргу в розмірі 20007,20 грн., за період з 18.12.2011 року по 21.06.2012 року на суму боргу 22249,00 грн., за період з 22.12.2011 року по 25.06.2012 року на суму боргу 95635,20 грн. та за період з 13.04.2011 року по 12.10.2012 року на суму боргу 8439,00 грн.
Пунктом 8.1. договору поставки визначено, що в разі прострочення виконання зобов'язання, щодо оплати поставленого товару по даному договору більше двох років покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 0,5% від суми поставленого, але неоплаченого товару, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому слід зазначити, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, тобто відповідні фінансові санкції, що стягуються за порушення валютного, податкового, антимонопольного та інших публічних галузей законодавства тощо. Також, господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним із видів господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) і чим вони відрізняються одна від одної, а тому у даному випадку слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Тобто, штраф й пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких надане у частинах 2 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Кваліфікуючими ознаками штрафу є:
- можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).
- обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня характеризується:
- застосування виключно у грошових зобов'язаннях;
- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);
- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;
- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов'язання понад встановлений сторонами зобов'язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена і в Інформаційному листі Вищого господарського суду України №07.04.2008 року №01-8/211, в п. 48 якого зазначається таке. Штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.
Відтак, враховуючи норми чинного законодавства України та положення п. 8.1. договору поставки, колегія суддів, в підтвердження висновків суду першої інстанції, встановила, що за своєю правовою природою штрафна санкція, встановлена п. 8.1. договору поставки, є пенею.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вірно вказав суд першої інстанції, п. 8.1. договору поставки не змінює загальні правила початку нарахування штрафних санкцій, передбачені ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 253 Цивільного кодексу України, а лише встановлює за яких умов дані штрафні санкції взагалі можуть бути застосовані стороною.
За загальним правилом, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Колегією суддів встановлено, що за товар, поставлений 06.05.2009 року, відповідач повинен був розрахуватися не пізніше 06.12.2009 року; за товар, поставлений 18.05.2009 року - не пізніше 18.12.2009 року, за товар, поставлений 22.05.2009 року - не пізніше 22.12.2009 року, та за товар, поставлений 13.09.2009 року - не пізніше 13.04.2010 року.
Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, кінцевий строк нарахування пені за несвоєчасну оплату поставленого товару 06.05.2009 року закінчився 05.06.2010 року, однак нарахування пені здіснено лише з 06.12.2011 року; строк нарахування пені за несвоєчасну оплату поставленого товару 18.05.2009 року закінчився 18.06.2010 року, однак нарахування пені здійснено лише з 18.12.2011 року; строк нарахування пені за несвоєчасну оплату поставленого товару 22.05.2009 року закінчився 22.06.2010 року, однак нарахування пені здійснено лише з 22.12.2011 року; строк нарахування пені за несвоєчасну оплату поставленого товару 13.09.2009 року закінчився 13.10.2010 року, однак нарахування пені здійснено лише з 13.04.2011 року.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку про те, що нарахування позивачем пені здійснено поза межами строків, встановленими ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 133160,66 грн. неустойки (пені) правомірно відхилені місцевим господасрьким судом.
Окрім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповдача 4389,91 грн. 3% річних та 20573,90 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 4389,91 грн. 3% річних та 20573,90 грн. інфляційних втрат. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.
Також, відповідачем, під час розгляду справи судом першої інстанціїї, подано суду заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності у даній справі щодо вимог про стгнення основного боргу.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
У відоповідності до ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Як вірно вказано судом першої інстаннції, строк оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних від 06.05.2009 року настав 06.12.2009 року, від 18.05.2009 року - 18.12.2009 року; від 22.05.2009 року - 22.12.2009 року; від 13.09.2009 року - 13.04.2010 року.
Відтак, з урахуванням ст. 257 Цивільного кодексу України строк звернення позивача до суду з вимогою про стягнення боргу за поставлений товар 06.05.2009 року закінчився 06.12.2012 року.
ФОП ОСОБА_4 з позовом звернувся до господарського суду Черкаської області 08.11.2012 року (згідно штампу про реєстрацію позовної заяви), отже позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Черкаської області від 07.12.2012 року у справі №18/5026/1676/2012.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Перше Травня Комбікормовий завод» на рішення господарського суду Черкаської області від 07.12.2012 року у справі №18/5026/1676/2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 07.12.2012 року у справі №18/5026/1676/2012 залишити без змін.
3. Справу №18/5026/1676/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Агрикова О.В.
Судді Суховий В.Г.
Чорногуз М.Г.