14.02.2013Справа № 901/149/13-г
За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго», м. Сімферополь.
до відповідача Мусульманської общини «Маркур», Бахчисарайський район, с. Поляна.
про стягнення 5 115,60 грн.
Суддя С.О. Лукачов
представники:
Від позивача - Ключнік О.О., довіреність № 664-Д від 26.12.2012 р., юрисконсульт.
Від відповідача - Абдурахманов О.С., паспорт ЕЕ 027526 керівник.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Мусульманської общини «Маркур» про стягнення суми за фактично спожиту електричну енергію у розмірі 5 115,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті перевірки об'єкту відповідача, був складений акт № 108908 про порушення п. 6.36 Правил користування електричною енергією, на підставі чого відповідачу був виставлений рахунок на суму фактично спожитої електричної енергії, яка складає 5 115,60 грн., що і стало підставою звернення позивача до суду.
В судовому засідання 04.02.2013 р. представник відповідача надав клопотання про призначення у справі експертизи лічильника електроенергії, у якому просить поставити на розгляд експерта наступні питання: вироблялось чи ні механічний або інший вплив на лічильник, який міг спричинити порушення в його роботі, як приладу обліку спожитої електроенергії?; чи працює лічильник «у класі», чи не має відхилень у роботі лічильника через які лічильник може нараховувати неспожиту електроенергію та збільшувати покази лічильника? Проведення експертизи просить доручити експертам ДП «Кримстандартметрологія».
Представник позивача проти даного клопотання заперечував.
04.02.2013 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.02.2013 р.
07.02.2013 р. представник позивача надав клопотання, у якому заперечує проти призначення експертизи оскільки позивачу не відомо в яких умовах зберігався електролічильник, як такі умови вплинули на метрологічні характеристики лічильника та чи не проводились будь-які маніпуляції з цим лічильником з метою його поломки. Проте, вважає за необхідне надати свої питання експерту, а саме: чи відповідає лічильник електричної енергії Тип ЦЕ6803В № 008516015009919 метрологічним характеристикам вказаними заводом?; якщо лічильник електричної енергії Тип ЦЕ6803В № 008516015009919 не відповідає метрологічним характеристикам вказаними заводом виробником, то що до цього призвело? Просить доручити проведення експертизи Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.
07.02.2013 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.02.2013 р.
14.02.2013 р. представник позивача проти клопотання заперечував, проте просив у разі його задоволення проведення експертизи доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса та поставити питання викладенні в попередньому клопотанні.
Представник відповідача клопотання про призначення експертизи підтримав.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».
Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу» (далі - Закон). Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.
Згідно п. 2 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012 р., відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Відповідно до абз. 1-3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідач стверджує, що сума заборгованості виникла через несправність лічильника електроенергії, суд дійшов висновку, що для вирішення питання про справність лічильника дійсно потрібні спеціальні знання, у зв'язку з чим у справі необхідно призначити судову експертизу.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012, № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», з урахуванням вимог частини третьої статті 41 ГПК господарський суд доручає проведення судових експертиз установам та особам, зазначеним у статтях 7, 9 і 10 Закону.
Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про судову експертизу», судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.
Як зазначено у п. 8 зазначеної постанови, визначаючись з експертною установою, яка проводитиме судову експертизу, господарський суд має враховувати положення пункту 1.5 Інструкції, згідно з якими експертизи проводяться, як правило, за зонами регіонального обслуговування. Цим же пунктом передбачено, що за наявності обставин, які зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи. З урахуванням наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 ГПК, у разі призначення господарським судом судової експертизи не за зоною регіонального обслуговування мотиви такого призначення мають бути зазначені в ухвалі про призначення експертизи.
Якщо судова експертиза проводитиметься державною спеціалізованою експертною установою, призначення конкретного експерта здійснюється керівником такої установи, що, однак, не позбавляє господарський суд права зазначити в ухвалі про призначення експертизи конкретного експерта, якому має бути доручено проведення експертизи. В останньому випадку, а також у випадках призначення експертом у справі атестованої як судовий експерт особи, яка не є працівником експертної установи, судам слід перевіряти (за реєстром атестованих судових експертів), чи атестована така особа як судовий експерт з тієї спеціальності (спеціальностей), до якої (яких) відносяться питання, які потребують роз'яснення.
Враховуючи вищевикладені положення, суд не приймає позицію позивача відносно направлення матеріалів справи до запропонованої ним експертної установи, оскільки, відповідно до Додатку до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень «Перелік регіональних зон обслуговування науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції України», Автономна Республіка Крим є зоною обслуговування Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз, тобто за регіональним зонуванням відсутні підстави направлення справи до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. зас. проф. Н.С. Бокаріуса.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне з власної ініціативи доручити проведення судової експертизи Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Чехова, 55а, м. Сімферополь, 95000).
Відповідно до п. 23 абз. 3-5 пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012 р., витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів. Аналогічним чином суд має діяти в разі повернення матеріалів справи з експертної установи через несплату вартості експертизи. Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача про призначення судової експертизи, витрати, пов'язані з проведенням останньої, суд покладає на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 86 ГПК України, суд -
1. Призначити у справі судову експертизу, проведення якої доручити Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Чехова, 55а, м. Сімферополь, 95000).
2. На вирішення експерта поставити наступні питання:
1. Чи відповідає лічильник електричної енергії Тип ЦЕ6803В № 008516015009919 метрологічним характеристикам вказаними заводом виробником?
2. Якщо лічильник електричної енергії Тип ЦЕ6803В № 008516015009919 не відповідає метрологічним характеристикам вказаними заводом виробником, то що до цього призвело?
3. Чи піддавався лічильник електричної енергії Тип ЦЕ6803В № 008516015009919 механічному або іншому впливу, який міг спричинити порушення роботи лічильника, як приладу обліку спожитої електроенергії?
4. Чи працює лічильник електричної енергії Тип ЦЕ6803В № 008516015009919 «у класі», чи не має відхилень у роботі цього лічильника через які він може нараховувати неспожиту електроенергію та збільшувати показники лічильника?
3. Обов'язок по оплаті вартості судової експертизи покласти на відповідача - Мусульманську общину «Маркур».
4. Зобов'язати Мусульманську общину «Маркур» надати Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз, для дослідження, лічильник електричної енергії Тип ЦЕ6803В № 008516015009919.
Попередити експерта про кримінальну відповідальність по ст. 384, 385 КК України за надання завідомо неправдивого висновку і відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Зобов'язати сторони, на вимогу суду та експерта, надавати експерту документи та інформацію, необхідні для проведення експертизи.
Зобов'язати експерта надіслати копії експертного висновку сторонам по справі.
Після провадження експертизи матеріали справи повернути до Господарського суду Автономної Республіки Крим з висновком експертизи.
Суддя С.О. Лукачов