"06" квітня 2012 р. справа № 2а-2508/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2010 року
у справі № 2а-2508/10 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області про визнання дій неправомірними і зобов'язання перерахувати пенсію, -
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2010 року адміністративний позов задоволено, визнано дії неправомірними та зобов'язано відповідача здйснити позивачу перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров ю, у відповідності до ст. 50, ч.4. ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних громадян, з 22.05.2008 року, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних громадян, з 22.05.2008 року.
З зазначеною постановою суду не погодився відповідач, який подав апеляційну скаргу з вимогою скасувати прийняте на користь позивача рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені його вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи не врахував положення чинних Законів про держбюджет на відповідний рік, якими чітко визначалися розміри пенсій для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також апелянтом вказується на не врахування положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій встановлені чіткі межі застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для пенсій, призначеної за цим Законом.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та для скасування рішення суду першої інстанції в частині.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, та має інвалідність 3 групи, у зв'язку з чим на нього поширюються положення Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.4. ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по 3 групі інвалідності не може бути нижчим, як 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам віднесеним до I категорії, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі - 50 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідач у справі не заперечує проти статусу позивача постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, встановлення позивачу інвалідності 3 групи, пов'язаної з захворюванням внаслідок аварії на ЧАЕС, а також факту перебування позивача на обліку в Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2010 року та його права на отримання основної і додаткової пенсії відповідно до статті 50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Предметом спору у цій справі є правильність проведення відповідачем нарахування та виплати позивачу сум основаної та додаткової пенсії, як особі, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильський АЕС, а також правильність застосування відповідачем нормативно-правових актів під час нарахування і виплати позивачу пенсії за Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З матеріалів справи вбачається, що при проведенні розрахунку пенсії позивача, відповідачем застосовано положення постанови Кабінету Міністрів № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року та інших постанов уряду, що за висновками суду першої інстанції є неправомірним, і колегія суддів з таким висновком суду погоджується бо таке нарахування суперечить положенням ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. думку колегії суддів
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві, застосуванню підлягають норми ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не положення постанов Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав .
Що стосується обчислення пенсії, то у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування повинна братись мінімальна пенсія за віком.
Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а сам перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Таким чином новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.
За наведених обставин, у вищенаведеній частині колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, і відповідно не може бути скасовано з підстав наведених в апеляційній скарзі.
Разом з тим, колегія суддів вважає за неможливе залишити в силі постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії по відновленню прав позивача на отримання державної та додаткової пенсії за період з 22.05.2008 року по 14.04.2010 року, тобто з дати, яка знаходиться поза межами шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
У даній справі суд першої інстанції помилково вирішив питання щодо поважності причини пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом на захист своїх порушених прав.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З приписів частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Враховуючи те, що на час звернення позивача до суду -15.10.2010 року, строк звернення передбачений Кодексом адміністративного судочинства України складає шестимісячний строк, який позивач пропустив, відповідно колегія суддів вважає, що його вимоги про захист прав за період з 22.05.2008 року по 14.04.2010 року підлягають залишенню без розгляду на підставі ч.1 ст.100 КАС України.
Наведені позивачем доводи щодо поважності причин пропуску строку, до уваги не можуть бути прийняті, оскільки: позивач міг та повинен був дізнатись про порушення своїх прав при виплаті йому пенсії, тобто ще починаючи з травня 2008 року
При цьому, колегія суддів виходить з того, що на спірні у цій справі правовідносини, не розповсюджується правило, за яким судова постанова не може стосуватися дій, які ще не розпочалися, оскільки існують усі юридичні умови для їх вчинення відповідачем.
Так, предметом позову у цій справі є протиправні дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які пов'язані з щомісячними пенсійними виплатами позивачу, як особі зі статусом, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та інваліду 3 групи по захворюванню внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановленої з 26 квітня 2002 року та безстроково
На момент розгляду даної справи відносини між позивачем та відповідачем ще не завершилися, і відповідач у цій справі продовжує до теперішнього часу виплачувати позивачці державну і додаткову пенсії у розмірі меншому ніж це визначено статтею 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»для інвалідів 3 групи.
До теперішнього часу позивач не позбавлений правового статусу «постраждалої від аварії на ЧАЕС 1 категорії»і має 3 групу інвалідності. Тобто не змінилися обставини з урахуванням яких позивачу призначена, нараховується та виплачується пенсія, а на законодавчому рівні не вносилося змін до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо розміру пенсії.
Наведене свідчить про відсутність підстав для визначення кінцевої дати, до якої відповідач повинен нараховувати позивачу державну та додаткову пенсію, що виходячи з положень ч.2 ст.19 Конституції України та ст.11 КАСУ, колегія суддів визнає за можливе вийти за межі позову, та не визначати в судовому рішенні кінцеву дату виплати позивачу державну і додаткову пенсії як інваліду 3 групи у розмірах, визначених відповідно до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача в частині захисту його прав за період починаючи з 22.05.2008 року по 14.04.2010 року слід залишити без розгляду, оскільки позовна заява подана з пропущенням шестимісячного строку встановленого на звернення до адміністративного суду, а захисту підлягає право позивача починаючи з 15.04.2010 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області -задовольнити частковою
Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2010 року - змінити в частині визначення періоду захисту прав ОСОБА_1 на отримання державної та додаткової пенсії у розмірі, визначеному ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та викласти абзац третій постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2010 року в наступній редакції:
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 починаючи з 15.04.2010 року державної пенсії по інвалідності 3-ї групи, захворювання пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, розрахованих відповідно до вимог ст.50, ч.4 ст.54, ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також за відрахунком виплачених ОСОБА_1 сум державної та додаткової пенсій у зазначений період часу.
Позов ОСОБА_1 на отримання державної та додаткової пенсії у розмірі, визначеному ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у період з 22.05.2008 року по 14.04.2010 року - залишити без розгляду
В іншій частині постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2010 року -залишити без змін
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України у строк та в порядку, визначено ст.212 КАС України.
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський