Іменем України
07 лютого 2013 року Справа №2а-2218/12/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Куімова М.В.;
за участю секретаря - Асташевої М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради про визнання протиправними та скасування рішень, третя особа - ОСОБА_2, суд, -
ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, звернулась до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень №3584 від 15 січня 2008 року та №9674 від 10 березня 2010 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. 21 червня 2012 року позивачка ОСОБА_1 від гр. ОСОБА_3 дізналась, що рішенням Севастопольської міської ради №3584 від 15 січня 2008 року було надано згоду гр. ОСОБА_2 на передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки. Протягом судового розгляду справи позивачка також дізналась, що рішенням міської ради від 10 березня 2010 року №9674 ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 0,0826 га, розташовану по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що вказаними рішеннями міської ради були порушені її права, оскільки на вказаної земельної ділянці позивачкою та іншими мешканцями кварталу було висаджено біля 40 дерев, на ділянку було завезено біля 4000 куб. м. чорнозему, ділянку по периметру було огороджено металевою сіткою та з боку АДРЕСА_3 зведено кам'яну підпорну стіну. Раніше, з 1991 року на вказаної земельної ділянці знаходилося звалище побутових відходів, яке силами та за рахунок мешканців кварталу ділянку було розчищено та зроблені вказані роботи. За думкою позивачки, при прийнятті оскаржуваних рішень міською радою були порушені норми ст.119 Земельного Кодексу України, ст.ст.18, 23 Закону України «Про планування та забудову територій», Тимчасові Правила використання та забудови території м. Севастополя, затверджені рішенням Севастопольської міської ради №392 від 18 листопада 1999 року, рішення Севастопольської міської ради №2089 від 12 червня 2007 року «Про заходи щодо забезпечення дотримання містобудівного законодавства при передачі земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах кварталів, мікрорайонів існуючої забудови». Позивака вказує, що порушено її право на отримання у її власність земельної ділянки за давністю користування згідно ст.119 Земельного Кодексу України; порушено право на інформацію про розробку містобудівної документації, про розміщення об'єктів містобудування та іншого використання земельної ділянки, надання пропозицій, участь в обговоренні планування земельних ділянок. Відповідачем не було зроблено публічного повідомлення про передачу спірної земельної ділянки, не проведено громадських слухань, не було розроблено проекту поділу відповідного кварталу.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні з позовом не погодилась у повному обсязі та просила у задоволенні позову відмовити.
У судове засідання третя особа ОСОБА_2 не з'явився, проте про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність третьої особи.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про планування і забудову територій» (у відповідній редакції), планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.
Згідно положень ч.ч.2 та 3 ст.18 вказаного Закону, при здійсненні планування і забудови територій на місцевому рівні врахування приватних інтересів полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або у користування земельних ділянок, захисту майнових прав, а також безпечного функціонування об'єктів нерухомості.
Для врахування громадських і приватних інтересів виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в межах повноважень, визначених законом:
- протягом двох тижнів після прийняття рішення про розроблення відповідної містобудівної документації, місцевих правил забудови повідомляють через засоби масової інформації про початок їх розроблення, а також про форми, місце і строк подання фізичними та юридичними особами пропозицій щодо цієї документації;
- протягом місяця після завершення розроблення відповідної містобудівної документації, місцевих правил забудови повідомляють через засоби масової інформації про місце їх розгляду, форми, місце і строк подання пропозицій (зауважень), порядок їх обговорення;
- оприлюднюють через засоби масової інформації рішення про затвердження містобудівної документації, місцевих правил забудови та змін до них, а також дають роз'яснення про їх зміст;
- інформують про правові, економічні та екологічні наслідки планування території, а також про порядок врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок, будівель і споруд, що оточують місце будівництва.
Частиною 5 ст.23 цього ж Закону встановлено, що планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.
Відповідно до положень ст.5 Закону України «Про основи містобудування» (у відповідній редакції), при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:
- розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови;
- розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів;
- раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок;
- охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів;
- урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;
- урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;
- інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів;
- участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;
- захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.
Згідно до ч.2 ст. 17 вказаного Закону, містобудівна документація є основою для:
- вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення;
- підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів;
- підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації;
- вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій;
- вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.
Згідно п. «б» ч.ч.1, 2 ст.112 Земельного Кодексу України (в редакції від 28 грудня 2007 року), охоронні зони створюються: уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.
Відповідно до ч.6 ст.118 Кодексу, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідно до ч.1 ст.119 вказаного Кодексу, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником частки домоволодіння та проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Севастопольської міської ради №3584 від 15 січня 2008 року надано згоду третьої особі у справі ОСОБА_2 на передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки.
Рішенням Севастопольської міської ради від 10 березня 2010 року №9674 ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 0,0826 га, розташовану по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з віднесенням до категорії земель жилої та громадської забудови.
Також встановлено, що 21 червня 2012 року позивачка ОСОБА_1 від гр. ОСОБА_3 дізналась, що рішенням Севастопольської міської ради №3584 від 15 січня 2008 року було надано згоду гр. ОСОБА_2 на передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки. Протягом судового розгляду справи позивачка також дізналась, що рішенням міської ради від 10 березня 2010 року №9674 ОСОБА_2 було передано у власність вказану земельну ділянку.
Позивачка ОСОБА_1 у позові зазначає, що на вказаної земельної ділянці позивачкою та іншими мешканцями кварталу було ліквідовано звалище побутових відходів, завезено біля 4000 куб. м. чорнозему, висаджено біля 40 дерев, ділянку по периметру було огороджено металевою сіткою та з боку АДРЕСА_3 зведено кам'яну підпорну стіну. Вказані доводи позивачки підтверджуються копією акту від 05 листопада 2012 року Органу самоорганізації населення Ленінського району м. Севастополя «Комітет мікрорайону «Гора Матюшенка» (а.с.67) та копією відомості ВАТ «Озеленитель» обстеження зелених насаджень, що знаходяться в зоні відводу земельної ділянки по АДРЕСА_3, 18 (а.с.68).
Також встановлено, що 03 червня 2007 року ОСОБА_2 звернувся до Севастопольської міської ради із заявою про передачу у власність (у порядку права безоплатної приватизації) земельної ділянки в орієнтовною площею 0,095 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку (присадибна ділянка).
26 жовтня 2007 року постійною комісією з питань містобудівної політики, регулювання земельних та водних відносин Севастопольської міської ради були розглянуті матеріали погодження земельної ділянки орієнтовною площею 0,095 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2.
За наслідками вказаного розгляду комісією було прийнято рішення доручити Управлінню з питань земельних, водних відносин та питань містобудівництва підготувати проект рішення Севастопольської міської ради про відмову в дачі згоди гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою (неальтернативний) у зв'язку з невідповідністю розміщення об'єкту будівництва на витребуваної земельної ділянці Генеральному плану міста, розміщенням об'єкту будівництва на розворотному майданчику та існуванням ЛЕП (лінії електропередач) на земельної ділянці (а.с.36, 104).
29 жовтня 2007 року за вих. №204 вказані матеріали були направлені на адресу голови Севастопольської міської ради для підготовки проекту рішення про відмову в дачі згоди ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою (а.с.35).
Але, 12 листопада 2007 року за вих. №224 вказані матеріали були повторно направлені постійною комісією з питань містобудівної політики, регулювання земельних та водних відносин Севастопольської міської ради до голови міської ради (а.с.39), але з проханням дати доручення Управлінню з питань земельних, водних відносин та питань містобудівництва підготувати проект рішення міської ради про дачу згоди ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою (а.с.39). В тексті даного супровідного листа також було зазначено інформацію про звернення ОСОБА_2 від 31 жовтня 2007 року про повторний розгляд постійною комісією міської ради питання по відведенню земельної ділянки та повторний виїзд на місце знаходження земельної ділянки.
Згідно п. «б» ч.ч.1, 2 ст.112 Земельного Кодексу України (в редакції від 28 грудня 2007 року), охоронні зони створюються: уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.
Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення були прийняті на підставі недостовірної інформації постійної комісії Севастопольської міської ради за вих. №224 від 12 листопада 2007 року та всупереч висновку управління з питань земельних, водних відносин і містобудівництва (а.с.104). Рішення були прийняті без врахування того, що земельна ділянка не була вільною та мала відноситься до охоронної зони у зв'язку з існуванням лінії електропередач, розворотного майданчику та побудованих споруд мешканцями мікрорайону (підпорна стінка, металева огорожа з боку АДРЕСА_3 та інших споруд). З аналогічних підстав суд вважає протиправним рішення міської ради №9674 від 10 березня 2010 року про віднесення вказаної земельної ділянки до категорії земель жилої та громадської забудови.
Суд також вважає, що повторний виїзд по місцю знаходження земельної ділянки ані працівниками управління ані чи членами постійної комісії з питань містобудівної політики, регулювання земельних і водних відносин міської ради для перевірки на місцевості не здійснювався. Будь-яких належних доказів на підтвердження цього виїзду суду надано не було протягом всього розгляду справи.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не надано належних доказів, що підтверджують законність прийнятих рішень, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 32, 19 гривень.
Керуючись ст.ст.71, 94, 158-161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Рішення Севастопольської міської ради від 15 січня 2008 року №3584 «Про дачу згоди гр. ОСОБА_2 на передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, - визнати протиправним та скасувати.
Рішення Севастопольської міської ради від 10 березня 2010 року №9674 «Про передачу у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0826 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка ), - визнати протиправним та скасувати.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 32 гривень 19 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя М.В. Куімов