"06" квітня 2012 р. справа № 2а-298/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2010 року
у адміністративній справі № 2а-298/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області про зобов'язання проведення перерахунку та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, -
Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2010 року вимоги ОСОБА_1 за вищезазначеним позовом задоволено частково, визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2008 та 2009 рік відповідно до вимог п.1 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням фактично виплаченої суми за 2008 та 2009 рік.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити постанову суду першої інстанції.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції в порядку письмового провадження може розглянути справу з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції з урахуванням відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю (п.1 ч.1 ст.197 КАСУ), або подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 (п.3 ч.1 ст.197 КАСУ).
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції повинна бути залишена без змін.
Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік та 2009 рік підлягає задоволенню, оскільки відповідачем відмовлено в здійсненні такого перерахунку.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки під час перегляду судового рішення за апеляційною скаргою відповідача встановлено, що між сторонами немає розбіжностей щодо статусу позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, його перебування на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області та наявності у нього прав і пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Підставою для звернення позивача в суд 28.09.2009 року з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області стала не виплата йому відповідачем у 2008 р та 2009 р. щорічної допомоги на оздоровлення згідно до абз.5 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Абзацом п'ятим частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 796-ХІІ) передбачено, що для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Проте, всупереч статті 48 Закону № 796-ХІІ позивачу щорічна допомога на оздоровлення виплачена була у розмірі 100,00 грн.
Між тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
З огляду на викладене, колегія суддів визнає, що право позивача на отримання належних йому виплат на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було порушено та що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону, а не Постанова КМУ, оскільки норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 198, статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області -залишити без задоволення.
Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до пункту 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства - є остаточною та оскарженню не підлягає
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський