Справа № 2-6319/11
21 січня 2013 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя - Діонісьєва Н.М.
секретар - Костюк Т.М.
з участю: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" в особі Рівненського відділення ОСОБА_4" про визнання недійсним договору поруки та додаткової угоди до договору поруки,
ОСОБА_3 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" в особі Рівненського відділення ОСОБА_4" про визнання недійсним договору поруки та додаткової угоди до договору поруки з тих підстав, що даних правочинів він не вчиняв і вказані документи не підписував.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та пояснив , що з позивача банк стягує заборгованість, як з поручителя на підставі договору поруки № 3818/1 від 25.04.2008 р., з якого вбачається, що такий договір укладено між позивачем та відповідачем.
Разом з тим, ні договору поруки № 3818/1 від 23 квітня 2008 року, ні додаткової угоди № 1 від 04.06.2009 р. ОСОБА_3 не підписував, а тому такий договір та додаткова угода не породжують будь-яких правовідносин. По таким договорам у сторін відсутні права та обов'язки, що є підставою для визнання таких договорів недійсними.
Оскільки відповідно до висновку експерта № 62 від 04 квітня 2012 року вбачається, що підписи від імені ОСОБА_3 в договорі поруки та в додатковій угоді до договору поруки виконані не ним, а іншою особою, просить позов задовольнити та визнати недісними договір поруки № 3818/1 від 25 квітня 2008 року та додаткову угоду № 1 від 04 червня 2009 року до договору поруки № ВL 3818/1 від 25 квітня 2008 року, укладені між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що 25.04.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Універсал Банк» було укладено договір поруки № ВL 3818/1 на забезпечення виконання кредитного договору , укладеного між ОСОБА_5 та відповідачем 25.04.2008 року № ВL 3818. Крім того, 04.06.2009 року між ОСОБА_3 та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № ВL 3818/1 від 25.04.2008 року, відповідно до якої визначено обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_3
Вважає висновок експерта № 62 від 04 квітня 2012 року, в якому вказано , що підписи від імені ОСОБА_3 в договорі поруки та в додатковій угоді до договору поруки виконані не ним, а іншою особою, не повним , а дослідження таким, що проведено поверхнево.
Просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, надані сторонами та оцінивши їх, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до висновку експерта № 62 від 04 квітня 2012 року вбачається, що підписи від імені ОСОБА_3 в договорі поруки № 3818/1 від 25 квітня 2008 року та в додатковій угоді до договору поруки № ВL 3818/1 від 25 квітня 2008 року виконані не ним, а іншою особою.
В силу положень ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Пункт 3 ст.215 ЦК України містить норму в якій закріплено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст.216 ЦК України закріплено, що недійсний правочин не створює ; юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю.
З наведеного вище випливає, що договір поруки № 3818/1 від 25 квітня 2008 р. та додаткова угода № 1 від 04.06.2009 р. не породжують будь-яких прав у відповідача та, відповідно, зобов'язань у позивача, що є підставою для визнання таких договорів недійсними.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на ті обставини, що висновок експерта № 62 від 04 квітня 2012 року є не повним , а дослідження є таким, що проведено поверхнево, оскільки судом був допитаний старший експерт сектору технічної експертизи документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області майор міліції ОСОБА_6, який свій висновок підтримав та пояснив, що при проведенні експертизи та складанні висновку він керувався методичними рекомендаціями та науковою літературою. За таких обставин, підстав сумніватися у правильності висновку експерта № 62 від 04 квітня 2012 року у суду немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 82, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" в особі Рівненського відділення ОСОБА_4" про визнання недійсним договору поруки та додаткової угоди до договору поруки -задовольнити.
Визнати недісними договір поруки № 3818/1 від 25 квітня 2008 року та додаткову угоду № 1 від 04 червня 2009 року до договору поруки № ВL 3818/1 від 25 квітня 2008 року, укладені між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" , правонаступником якого є ОСОБА_4" та ОСОБА_3.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Діонісьєва Н.М.