10.1
Іменем України
07 лютого 2013 року Справа № 812/164/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Солоніченко О.В.
при секретарі судового засідання: Балябі В.С.,
за участю:
представника позивача : Бацманової Ю.С. довіреність від 03.01.13
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення надмірно сплаченої пенсії,-
09 січня 2013 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення надмірно сплаченої пенсії в розмірі 62 697,45 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що за заявою відповідача від 10 січня 2011 року Управлінням, з урахуванням положень Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі від 15.01.93, відповідачу було призначено пенсію за віком, як громадянину, стаж роботи якого в районах Крайньої Півночі складає 15 років 3 місяці. Позивач вказує, що у своїй заяві при призначення пенсії відповідач зазначив, що в період з 1976 по 1991 рік він мешкав та працював у м. Лабитнаги Тюменської області Ямало-Ненецького автономного округу, який віднесено до районів Крайньої Півночі. Зважаючи на це, період стажу було обчислено як робота в районах Крайньої Півночі.
Позивач зазначає, що 19.09.2012 на адресу Управління від Пенсійного фонду Російської Федерації надійшли документи, відповідно до яких період роботи відповідача з 06.04.1976 по 28.03.1978 не зараховано до роботи в районах Крайньої Півночі, період роботи з 29.11.1999 по 01.03.2000 не підлягає включенню до страхового стажу, внаслідок чого стаж роботи відповідача в районах Крайньої Півночі склав 13 років 4 дні, у зв'язку з чим для призначення пенсії відповідачу немає підстав. Тому Управлінням 21.09.2012 було припинено виплату відповідачу пенсії.
Позивач вважає, що таким чином у період з 10.01.2011 по 21.09.2012 відповідач незаконно отримував пенсію, сума безпідставних пенсійних виплат склала 62 697,45 грн.
Позивач вказує, що сума виплаченої відповідачу пенсії відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути стягнута з відповідача, як отримана внаслідок зловживань пенсіонера. Зловживанням з боку відповідача позивач вважає факт того, що у своїй заяві про призначення пенсії відповідач не повідомив Управління про те, що Підприємство «Печорстрой», де відповідач працював з 06.04.1976 по 28.03.1978, знаходиться не в районах Крайньої Півночі , а в місцевості, яка до 01.04.1992 була прирівняна до районів Крайньої Півночі. Про зазначену обставину Управлінню стало відомо з архівної довідки муніципального району «Печора» (республіка Комі, РФ), яка надійшла на адресу управління 20.11.2012. За умовами Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до роботи в районах Крайньої Півночі зараховується як дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі, відповідно, календарне обчислення стажу роботи відповідача в районах Крайньої Півночі складає 13 років 10 місяців 2 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши про те, що всі наявні у нього документи, які вимагались позивачем для призначення пенсії було надано Управлінню своєчасно, та питань щодо підтвердження стажу роботи у районах Крайньої Півночі у позивача на момент призначення пенсії не виникало.
Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За заявою відповідача - ОСОБА_2 від 10 січня 2011 року, позивачем - Управлінням Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області відповідачу, стаж роботи якого в районах Крайньої Півночі складає 15 років 3 місяці, призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з 10.01.2011.
21 вересня 2012 року позивачем припинено виплату відповідачу пенсії у зв'язку з відсутністю підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
За вказаний період з 10.01.2011 по 21.09.2012 позивачем нараховано та виплачено відповідачу 62 697,45 грн.
Припиняючи виплату відповідачу пенсії, позивач виходив з відомостей, отриманих протягом Пенсійного фонду Російської Федерації.
Так, 22.06.2011 на адресу позивача надійшла архівна довідка адміністрації Таймирського Долгано-Ненецького муніципального району Красноярського краю, в якій було зазначено, що відповідача звільнено з ТОВ «Моноліт» 22.12.1999,у зв'язку з чим період роботи в районах Крайньої Півночі був відкоригований до 15 років 25 днів.
19.09.2012 - надійшли документи, відповідно до яких відповідачу було відмовлено в обрахуванні частини пенсії у відповідності до Тимчасової угоди між Урядом РФ та Урядом України в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993, а саме: рішення про відмову в призначенні пенсії № 702 від 17.05.2012., протокол відділення ПФ РФ по Ямало-Ненецькому автономному округу № 702 від 17.05.2012, розрахунок страхового стажу відповідача від 20.06.2012. Згідно з переліченими документами період з 06.04.1976 по 28.03.1978 не зараховано до роботи в районах Крайньої Півночі, оскільки Підприємство «Печорстрой», де відповідач працював з 06.04.1976 по 28.03.1978, знаходиться не в районах Крайньої Півночі , а в місцевості, яка до 01.04.1992 була прирівняна до районів Крайньої Півночі; період роботи з 29.11.1999 по 01.03.2000 не підлягає включенню до страхового стажу, внаслідок чого стаж роботи відповідача в районах Крайньої Півночі склав 13 років 4 дні.
Зазначені обставини сторонами в судовому засіданні не заперечувались.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон 1058).
Відповідно до п. 16 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1058 в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років застосовуються положення Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. 5 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1058 період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Таким чином, за нормами Закону документом, який підтверджує стаж роботи, що надає право на пенсію, є трудова книжка. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником позивача, зазначений документ було надано відповідачем разом із заявою про призначення пенсії.
Частиною 1 ст. 50 Закону 1058 передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Аналогічні вимоги містить також і ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Виходячи зі змісту вищенаведених норм, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера. Суд вважає, що зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій у більшому, ніж визначено законом, розмірі. Наявність таких дій з боку відповідача, а також надання відповідачем документів, які містили у собі явно неправильні відомості, були підроблені або будь-яким іншим чином сфальсифіковані (а тому містять у собі недостовірні дані), що давало б підстави вважати, що відповідачем при зверненні до органу Пенсійного фонду України дійсно умисно вчинені дії, які становлять собою зловживання з його боку, позивачем не доведено.
Вказані суми пенсії не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії мають стягуватися зі страхувальника.
Враховуючи вимоги вказаних Законів, органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати є Пенсійний Фонд України.
Стаття 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Отже, Закон надає органу Пенсійного фонду право перевіряти надані особою, що звертається за призначенням пенсії, відомості, які є підставою для становлення стажу, періоду роботи, а також встановлення наявності чи відсутності права особи на отримання пенсії. В судовому засіданні представником позивача не заперечувалось, що надані позивачем відомості про роботу не викликали сумнів щодо наявності у відповідача права на пенсію. Тобто, документи, на підставі яких відповідачу у 2011 році призначена пенсія, були чинними та були взяті позивачем до уваги при призначенні цієї пенсії.
Виходячи з наведеного, оскільки судом не встановлено, що відповідачу надміру виплачена пенсія внаслідок зловживань з його, не вбачається й підстав для стягнення зазначених сум пенсії, передбачених ст. 50 Закону 1058, тому у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області до ОСОБА_2 слід відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення надмірно сплаченої пенсії відмовити повністю за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 12 лютого 2013 року.
Суддя О.В. Солоніченко