вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
31 січня 2013 р. (11:19) Справа №2а-5428/12/0170/9
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АРК
про визнання протиправними та скасування рішень.
Представники сторін:
представник позивача - ОСОБА_2, довіреність № б.н. від 26.06.12р.;
представники відповідача - Асрян Л.В., довіреність № 1 від 02.01.13р.; Сергієнко Н.С., довіреність № 5 від 22.01.13р.
До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АРК про визнання протиправними та скасування розпорядження від 22.03.12р. №29, вимоги від 22.03.12р. №13 на суму 1900,00грн. та вимоги від 22.03.12р. №304 на суму 5102,52грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно проведено донарахування заробітної плати по працівникам позивача з 0,5% ставки до повної ставки, та як наслідок, помилково нараховано страхові внески та єдиний внесок. На думку позивача у відповідача відсутні підстави для проведення відрахувань до ПФУ від фактично не нарахованої та не виплаченої заробітної плати.
12.06.2012р. до суду надійшла заява від позивача про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд крім вимог, що викладені у позовній заяві, визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 16.05.2012р. №№136,137,138,396,397.
У судове засідання, що відбулося 31.08.12р., представник відповідача надав письмові заперечення на позов, у яких просив суд у задоволенні позову відмовити (а.с.114-116).
У судовому засіданні, що відбулося 31.01.13р., представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, представники відповідача заперечували проти позову з підстав, що викладені у письмових запереченнях.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АРК.
Судом з'ясовано, що 16.03.2012р. УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополь АРК проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) за період з 25.05.2006р. по 31.12.2010р., повноти та своєчасності перерахування авансових платежів у вигляді сум єдиного внеску за період з 01.01.2011р. по 16.03.2012р., достовірності формування відомостей про застрахованих осіб, які використовують у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, за період з 01.07.2006р. по 31.12.2010р. Правильності нарахування, обрахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне (далі - єдиний внесок) та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 01.01.2011р. по 16.03.2012р. Достовірності відомостей, наданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2011р. по 16.03.2012р.
За результатами вищенаведеної перевірки складено акт №24ф від 16.03.2012р. (далі-Акт) (а.с.29-45).
Перевіркою правильності нарахування та сплати єдиного внеску встановлено порушення ст.7 п.1 Закону України від 08.07.2010р. №2464, Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена постановою правління ПФУ 27.09.10р. №21-5, зареєстрована в МЮУ 27.10.10р., внаслідок чого:
- донараховано суму заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок за ставкою 36,8% та з якої утримується єдиний внесок за ставкою 3,6% на суму 7736,00грн;
- донараховано суму єдиного внеску за ставкою 36,80% на суму 4647,84грн., за ставкою 3,6% на суму 454,68грн.
Також встановлено, що несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувалися авансові платежі у вигляді сум єдиного внеску в розмірі 3753,28грн.
Перевіркою правильності нарахування та сплати страхових внесків встановлено порушення ст. 19 Закону України від 09.07.2003р. №1058, п. 4.1 та 4.2 Інструкції від 19.12.3003р. №21-1, внаслідок чого:
- донараховано фонд оплати праці на суму 5400,00грн.;
- донараховано загальну суму оподатковуваного доходу - 5400,00грн.;
- донараховано страхових внесків за ставкою 33,2% на суму 1792,80грн.;
- донараховано страхових внесків за ставкою 2% -108,00грн.
Перевіркою достовірності формування та надання відомостей про застрахованих осіб (п.6 Акта) встановлено порушення Порядку від 08.10.2010р. №22-2 ; Порядку від 05.11.2009р. №26-1; п.п.8.3 п.8 Порядку від 10.06.2004р. №7-6, внаслідок чого:
- по 2-ох застрахованих осіб встановлено порушення щодо формування відомостей про нарахування заробітної плати;
- по 1-ої застрахованої особі встановлено порушення у ідентифікаційному коді.
Судом також з'ясовано, що на вищенаведений Акт перевірки позивачем подані заперечення (а.с.47-54), які рішенням відповідача від 05.04.2012р. залишені без задоволення (а.с.55).
На підставі вищенаведеного Акту перевірки Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АРК було прийнято:
- розпорядження від 22.03.12р. №29 «Про усунення порушень, що виявлені під час документальної перевірки»;
- вимогу про сплату боргу №Ю-13 від 22.03.2012р., якою Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нарахована недоїмка по страховим внескам в розмірі 1900,80грн.;
- вимогу про сплату боргу №Ю-304 від 22.03.2012р., якою Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нарахована недоїмка по єдиному внеску в розмірі 5102,52грн.; рішення від 16.05.2012р. №136 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 1756,08грн.;
- рішення від 16.05.2012р. №137 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 340,00грн. (за 2008рік -170,00грн, за 2009р. - 170,00грн.);
- рішення від 16.05.2012р. №138 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 5400,00грн.;
- рішення від 16.05.2012р. №396 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 375,33грн.
- рішення від 16.05.2012р. №397 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 2066,54грн.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та належать до задоволення з огляду на таке.
Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон №1058) із відповідними змінами та доповненнями.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону №1058, обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року (надалі - Закон), яким встановлено новий єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1058, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з п.1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована. Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.
Судом з'ясовано, що підставою для складання розпорядження від 22.03.12р. №29 «Про усунення порушень, що виявлені під час документальної перевірки»; вимоги про сплату боргу №Ю-13 від 22.03.2012р., якою позивачу нарахована недоїмка по страховим внескам в розмірі 1900,80грн.; вимоги про сплату боргу №Ю-304 від 22.03.2012р., якою нарахована недоїмка по єдиному внеску в розмірі 5102,52грн.; рішень від 16.05.2012р. №136 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 1756,08грн., №138 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 5400,00грн.; №396 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 375,33грн.; №397 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 2066,54грн., стало те, що позивачем нібито невірно надані звітні відомості про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб сумам нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-грудень 2010р. та про суми нарахованого єдиного внеску за січень - грудень 2011р., січень 2012р.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час перевірки фактично було проведено донарахування заробітної плати по трудовим договорам з визначенням тривалості робочого часу за нормою в розмірі 0,5% ставки, як за повною тарифною ставкою, в наслідок чого донараховано страхові внески за ставками 33,2% та 2% за весь перевіряємий період.
Стаття 56 Кодексу законів про працю України передбачає, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Судом з'ясовано, що 30.04.2008р. між позивачем та ОСОБА_5 було укладено трудовий договір. Також, 12.01.2010р. між позивачем та ОСОБА_6 було укладено трудовий договір. Ці договори було зареєстровано у Сімферопольського міському центрі зайнятості.
Зі змісту вищенаведених договорів вбачається, що за характером роботи тривалість робочого часу за цими договорами встановлена з 08:00год. до 12:00год., тобто неповний робочий день, визначена ставка в розмірі 0,5% оплати праці.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що встановлення позивачем тривалості робочого часу у кількості 4-х годин на добу, та відповідно нарахування заробітної плати в розмірі 50% від мінімальної заробітної плати, що встановлена відповідними законодавчими актами України, не суперечить нормам трудового законодавства України.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що відповідачем безпідставно та протиправно було проведено донарахування заробітної плати по працівникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за повною тарифною ставкою та донараховано страхові внески за ставками 33,2% та 2% за весь перевіряємий період. При цьому суд зазначає, що позивач не зобов'язаний виплачувати заробітну плату за невідпрацьований час.
Суд також зазначає, що висновок відповідача про заниження позивачем суми нарахованої заробітної плати на загальну суму 7736,00грн., на яку нараховується єдиний соціальний внесок за ставкою 36,8%, та з якої утримується єдиний соціальний внесок за ставкою 3,6% є неспроможним та спростовується розрахунково-платіжними відомостями за перевіряє мий період, які були надані позивачем до перевірки (а.с.30), але не прийняті відповідачем до уваги.
Так, в розрахунково-платіжних відомостях заробітна плата робітників відповідає укладеним трудовим договорам (50% від мінімальної заробітної плати) та підвищується відповідно до динаміки змін місячної мінімальної заробітної плати в Україні в 2008-2012 роках.
Враховуючи викладене суд зазначає, що помилковість висновку про заниження позивачем суми заробітної плати, стало підставою для протиправного нарахування єдиного соціального внеску по ставці 36,8% на суму 4252,98грн. за 2011р. та 394,86грн. за 2012р.; по ставці 3,6% на суму 454,68грн. за 2011р. та 2012р.; по ставці 33,2% на загальну суму 1792,80грн. за липень 2010р.-грудень 2010р.; по ставці 2% на загальну суму 1792,80грн. за липень 2010р.- грудень 2010р.; по ставці 36,8% та 2% на загальну суму 1900,80грн.
Матеріалами справи, зокрема квитанціями та платіжними дорученнями (а.с.13-27) спростовано висновок відповідача про несвоєчасну та не у повному обсязі сплату позивачем авансових платежів у вигляді сум єдиного внеску в розмірі 36,8% - недоплата на загальну суму 3753,28грн. Та навпаки, судом з'ясовано, що у період з січня 2011р. по січень 2012р. позивачем було перераховано суми єдиного внеску за ставками 36,8% та 3,6% у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду доказів правомірності проведення відповідних нарахувань з фактично не нарахованої та не виплаченої заробітної плати.
Крім того, що стосується визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 16.05.2012р. №136 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 1756,08грн., №137 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 340,00грн. (за 2008рік -170,00грн, за 2009р. - 170,00грн.); №138 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 5400,00грн. суд зазначає наступне.
Вищенаведені рішення прийняті на підставі п. 3, п. 5, п.7 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
До 01.01.11р., тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за заниження сум заробітної плати, за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування, відповідальність за внесення недостовірних відомостей до системи персоніфікованого обліку, регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11р.
Відповідно, з 01.01.11р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та щодо подання відомостей до системи персоніфікованого обліку.
Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.11р., слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.
В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.
З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати наступним чином.
Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Органи пенсійного фонду з 01.01.11р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11р., нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11р. суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідачем у порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено законність спірних рішень позивача, навпаки, суд прийшов до висновку про неправомірність застосування до позивача фінансових санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Під час судового засідання, яке відбулось 31.01.2013р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.ст.160, 163 КАСУ постанову складено та підписано 05.02.2013 р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94,158, 159, 160-163 КАС України,
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АРК від 22.03.12р. №29 «Про усунення порушень, що виявлені під час документальної перевірки», що прийнято відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, на підставі акта позапланової документальної перевірки від 16.03.2012р. №24-ф.
3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АРК про сплату боргу №Ю-13 від 22.03.2012р., якою Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нарахована недоїмка по страховим внескам в розмірі 1900,80грн.
4. Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АРК про сплату боргу №Ю-304 від 22.03.2012р., якою Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нарахована недоїмка по єдиному внеску в розмірі 5102,52грн.
5. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АРК від 16.05.2012р. №136 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 1756,08грн.
6. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АРК від 16.05.2012р. №137 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 340,00грн. (за 2008рік -170,00грн, за 2009р. - 170,00грн.).
7. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АРК від 16.05.2012р. №138 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 5400,00грн.
8. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АРК від 16.05.2012р. №396 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 375,33грн.
9. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АРК від 16.05.2012р. №397 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 2066,54грн.
10. Стягнути судовий збір в розмірі 140,30 грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АРК - на користь ФОП ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Гаманко Є.О.