Справа: № 2а-3762/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
13 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Старової Н.Е.
суддів - Файдюк В.В., Чаку Є.В.,
При секретарі: Рогальовій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонернго товариства «УВК Україна» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, суд -
Позивач, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС (далі - апелянт або відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 20.07.2012р. № 0000842300 та № 0000852300.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 р. адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини у справі та вирішено її із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з'явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції, Відповідачем було проведено планова виїзну документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 року., за наслідками якої Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС було складено акт № 201/22-3/36449095 від 02.07.2012 р. (а.с. 41-109).
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р.,п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 799 158, 00 грн. та завишено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 158 906,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000842300 від 20.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 799 158,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 190 793,00 грн., та від 20.07.2012 року № 0000852300, яким йому зменшено розмір відємного значення суми ПДВ у розмірі 158 906,00 грн.
З матеріалів справи вбачається що, висновок відповідача ґрунтується на тому, що взаємовідносини позивача із БВП «Строитель-Плюс», ПП «Команд», ТОВ «Едвайз Сіті Груп», ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс», ТОВ «Дормашавто» мають протиправний характер, вважаються такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на незаконне володіння майном держави, що суперечатить інтересам держави і суспільства.
Як встановлено судом першої інстанції висновки перевірки спростовують наявні в справі первинні документи, а саме:
- щодо відносин позивача з БВП «Строитель-Плюс»: договір перевезення №36-09 від 01.07.2009р. (а.с.170-175), додаткова угода до договору перевезення № 36-09 від 01.07.2009 р. (а.с.176), вантажні квитанції №2384273(а.с.177,178), карта завантаження автомобіля (а.с.179), товаро-транспортною накладною №65-0000146 від 10.02.2012р., акт виконаних робіт №105 від 10.02.2012р. (а.с.181), рахунок на оплату №250 від 10.02.2012 р.(а.с.182), банківськими виписками(а.с.183), та інш.;
- щодо відносин позивача з ПП «Команд» : договір перевезення №145 від 01.02.2012 р.(а.с.110-117), додаткова угода №1 до договору перевезення№145 від 01.02.2012р.(а.с.118-120), вантажними квитанціями №2388220(а.с.121,122), карта завантаження автомобіля (а.с.123), акт виконаних робіт №450 від 17.02.2012 р.(а.с.124), товарно-транспортна накладна № 65-0000154 від 13.02.2012р. (а.с.126), та інш.;
- щодо відносин позивача з ТОВ «Едвайз Сіті Груп» : договір про надання послуг №ПУ 0106-2010 від 01.06.2010 р.(а.с.159-161), акт здачі-прийняття робіт №889 від 30.06.2010р.(а.с.163), договір про надання послуг №ПР-0104-2010 від 01.04.2010р.(а.с.165-167),акт здачі-прийняття робіт №497 від 31.05.2010р.(а.с.168) та №391 від 30.04.2010р.;
- щодо відносин позивача з ТОВ «Дормашавто» : договір перевезення № 119-10 від 01.06.2010р. (а.с.149-154), вантажна квитанція 32179046 (а.с.155), карта завантаження автомобіля (а.с.156), товарно-транспортна накладна №441-006955 від 30.09.2011 р.(а.с.157), акт виконаних робіт №300937 від 30.09.2011 р. (а.с.158);
- щодо відносин позивача з ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс»: договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 04/11 від 01.04.2011р.(а.с. 133-140), карта завантаження автомобіля (а.с.143), акт здачі-прийняття робіт № БС-31054 (а.с. 144), банківськими виписками про оплату (а.с.146-148), та інш.
Отже з досліджених матеріалів справи вбачається, що по взаємовідносинах позивача з контрагентами, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 16.05.1996 року, були складені первинні бухгалтерські документи, в тому числі договори, вантажні квитанції, карти завантаження автомобілів, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, виписки по рахунку, платіжні доручення по сплаті, тощо.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листах ВАСУ № 1112/11/13-10 від 20.07.2010р., та № 742/11/13-11 від 2.06.2011р.
Виходячи з зазначеного, колегія суддів погоджується, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 20.07.2012р. № 0000842300 та № 0000852300, оскільки нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами не доведено відповідачем та спростовується копіями первинних документів, які наявні в матеріалах справи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факти надання позивачу товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується, а тому твердження відповідача про порушення позивачем норм чинного податкового законодавства є помилковим.
Крім того, судом першої інстанції вірно враховано, що ДПІ не вправі встановлювати правові наслідки визнання нікчемного правочину недійсним лише на підставі закону та без відповідного рішення суду про визнання такого правочину недійсним, оскільки він не порушує публічний порядок і доказів того, що правочин визнано судом недійсним відповідачем не надано, а реальність здійснених операцій підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку про порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р.,п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція в апеляційної скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги ДПІ, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від « 25» жовтня 2012 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 р.- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Чаку Є.В.
Файдюк В.В.