Справа: № 2а-7819/11 Головуючий у 1-й інстанції: Пархоменко О. В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
14 лютого 2013 року м. Київ
колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Шурка О. І., Василенка Я. М.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Буча Київської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м. Буча Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 28.09.2011 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування і несплати в повному обсязі пенсії.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 28.09.2011 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що постанову суду слід залишити без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що на користь позивача необхідно здійснити перерахунок пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 01.10.2010 року, підвищити пенсію на одну мінімальну заробітну плату як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіологічного контролю.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача віднесений до І категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі: інвалідам 3 групи - 50 % мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, передбаченому з врахуванням вищевказаних статей.
Проте, ці виплати здійснюються відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категоріям громадян» та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
Всупереч ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказана доплата виплачувалася частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року, відповідач неправомірно виплачував доплату до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено Законом.
Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.195, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Буча Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 28.09.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Буча Київської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії - залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 28.09.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: О. І. Шурко
Я. М. Василенко
Повний текст ухвали виготовлено 14.02.2013 року.
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Василенко Я.М