ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-37/17026-2012 06.02.13
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс»
до Підприємства дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок
м. Києва «Авангард»
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -
1) Канаровський Кирило Едуардович
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсистанс»
3) Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»
про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі
7 229,66 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Гаєвський С.Ю. - дов. № б/н від 12.01.12 р.
від відповідача: Мельник Ю.П. - дов. № 78 від 22.10.12 р.
від третіх осіб: 1) не з'явився
2) не з'явився
3) не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «Авангард» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 229,66 грн., внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.11.11 р. на перехресті проспекту Правди (вул. Гонгадзе) у м. Києві за участю транспортних засобів «Ford Focus», державний номер АА8817СА, під керуванням Курносова С.І., та «Volkswagen Passat», державний номер АА2446НС, яким керував Канаровський К.Е., що належить Підприємству дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «Авангард».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.12 р. за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 5011-37/170263-2012, призначено справу до розгляду на 19.12.12 р., залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Канаровського Кирила Едуардовича, зобов'язано сторін та третю особу надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 19.12.12 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які були залучені до матеріалів справи.
Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 19.12.12 р. надали суду документи на виконання вимог ухвали суду від 30.11.12 р., які долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 19.12.12 р. заявив письмове клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсистанс» та Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки 13.11.10 р. між відповідачем та ПАТ «УСК «Гарант-Авто» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі якого відповідачу було видано поліс № ВС/1458607. Відповідальність відповідача, згідно вищевказаного полісу, за шкоду заподіяну майну потерпілого застраховано на суму 50 000,00 грн. Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальністю власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи. Як вбачається з тексту позовної заяви сума страхової виплати потерпілому внаслідок ДТП, що сталася 03.11.11 р. по проспекту Правди (вул. Гонгадзе) у м. Києві, становить 21 006,28 грн., яка була виплачена потерпілому його страховиком, а саме ПАТ «Страхова компанія «Мега-Поліс». Також з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до страховика відповідача з вимогою про відшкодування в порядку регресу суми страхової виплати. Страховиком відповідача, а саме ТОВ «ЄвроАсистанс», як повірений ПАТ «СК «Гарант-Авто» було перераховано грошові кошти у сумі 14 326,62 грн. на рахунок позивача. Таким чином, сума страхової виплати потерпілому є набагато меншою за суму, ліміт якої встановлений у полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1458607, яким застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача.
Представники позивача та третьої особи заперечень проти задоволення даного клопотання не навели.
Дослідивши матеріали справи та розглянувши клопотання представника відповідача, господарський суд визнав за необхідне залучити Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсистанс» та Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до участі у даній справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у зв'язку з чим, а також для витребування у відповідача письмового відзиву на позовну заяву та у третьої особи-1 письмових пояснень по суті спору, господарський суд відклав розгляд даної справи до 09.01.13 р.
У судовому засіданні 09.01.13 р. представник позивача надав господарському суду документи: копію постанови Подільського райсуду від 25.11.11 р., докази направлення позовної заяви на адреси залучених третіх осіб, копію постанови Вищого господарського суду України у справі № 5011-58/67-2012 від 20.11.12 р.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.01.13 р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися з поданими документами, а також для забезпечення реалізації прав третіх осіб на участь у судовому розгляді справи. Представник позивача проти даного клопотання не заперечив, у зв'язку з чим господарський суд визнає за можливе його задовольнити.
Представники сторін у судовому засіданні 09.01.13 р. заявили клопотання про продовження строку вирішення спору, яке господарський суд ухвалою від 09.01.13 р. задовольнив та продовжив строк вирішення спору до 13.02.2013 р.
Представники третіх осіб у судове засідання 09.01.13 р. не з'явились. Від ПАТ «УСК «Гарант-Авто» надійшли письмові пояснення, які були залучені до матеріалів справи.
09.01.13 р. через службу діловодства господарського суду від третьої особи-3 надійшли письмові пояснення, які було залучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 09.01.13 р. розгляд справи було відкладено на 06.02.2013 р.; повторно зобов'язав третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсистанс» та Канаровського К.Е. надати письмові пояснення по суті спору; повторно зобов'язав відповідача надати суду письмовий відзив на позовну заяву.
05.02.13 р. через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який було залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 06.02.13 р. представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою у дане судове засідання третіх осіб. Позивач заперечив проти задоволення даного клопотання.
Враховуючи наведене, суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через неявку третіх осіб у призначене судове засідання.
Представник позивача в судовому засіданні 06.02.13 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.02.13 р. проти позову заперечив.
Представники третіх осіб у судове засідання 06.02.13 р. повторно не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконали.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третіх осіб про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
03.11.11 р. по просп. Правди (вул. Гонгадзе) в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний номер АА2446НС, яким керував Канаровський К.Е., що належить Підприємству дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «Авангард», та транспортного засобу «Ford Focus», державний номер АА8817СА, під керуванням Курносова С.І.
Канаровський К.Е., керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat», державний номер АА2446НС, не витримав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Ford Focus», державний номер АА8817СА, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Про наведене свідчить довідка відділу ДАІ та постанова Подільського районного суду м. Києва від 25.11.11 року в адміністративній справі № 3-6193/11, відповідно до якої Канаровського К.Е. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Факти, які встановлені постановою Подільського районного суду м. Києва від 25.11.11 року в адміністративній справі № 3-6193/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.
Вищезазначеною постановою Канаровського К.Е. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Ford Focus», державний номер АА8817СА, що належить Курносову С.І.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.
Для визначення розміру завданого матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу «Ford Focus», державний номер АА8817СА, ТОВ «Незалежна експертно0асистуюча компанія» було проведено експертне дослідження та складено звіт № 104 від 17.11.11 р., у відповідності до якого вартість матеріального збитку склала 21 463,93 грн.
Позивач пояснив суду, що цивільно-правова відповідальність Підприємства дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «Авангард», власника автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер АА2446НС, була застрахована ПАТ «УСК «Гарант-Авто» у відповідності до полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1458607 від 11.11.10 р. (термін дії з 14.11.10 р. до 13.11.11 р.).
Між ПрАТ «Страхова компанія «Мега-Поліс» (страховик) та Курносовим С.І. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 4322-10 від 18.11.10 р., відповідно до умов якого було застраховано автомобіль «Ford Focus», державний номер АА8817СА, що належить Курносову С.І. на праві приватної власності. За вказаним договором страховик зобов'язався при настанні страхового випадку (в тому числі в разі пошкодження чи знищення транспортного засобу та/або його додаткового обладнання внаслідок ДТП) відносно автомобіля «Ford Focus», державний номер АА8817СА, здійснити страхову виплату.
Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.
В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
03.11.11 р. ПрАТ «СК «Мега-Поліс» отримало від страхувальника повідомлення про страховий випадок, який настав внаслідок ДТП, яка сталася 03.11.11 р. по просп. Правди (вул. Гонгадзе) в м. Києві, за участю транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний номер АА2446НС, яким керував Канаровський К.Е., що належить Підприємству дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «Авангард», та транспортного засобу «Ford Focus», державний номер АА8817СА, під керуванням Курносова С.І.
На підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку, виплату страхового відшкодування від 30.11.11 р. та рахунка-фактури ТОВ «Веда-Авто-Сервіс» № 618 від 22.11.11 р., Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Поліс» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 4189/4322-10 від 01.12.11 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 21 006,28 грн.
Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 4322-10 від 18.11.10 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжними дорученнями № 4971 від 02.12.2011 р. 21 006,28 грн. страхового відшкодування Курносову С.І. на рахунок ТОВ «Веда-Авто-Сервіс».
Крім того, у зв'язку з настанням страхового випадку, позивач додатково сплатив вартість послуг авто товарознавчого дослідження автомобіля «Ford Focus», державний номер АА8817СА, у розмірі 550,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4839 від 24.11.11 р.
Таким чином, фактичні витрати позивача становлять 21 556,28 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія Канаровського К.Е., з вини якого сталася ДТП 03.11.11 р. по просп. Правди (вул. Гонгадзе) в м. Києві, за участю транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний номер АА2446НС, яким керував Канаровський К.Е., що належить Підприємству дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «Авангард», та транспортного засобу «Ford Focus», державний номер АА8817СА, під керуванням Курносова С.І., застрахована ПАТ «УСК «Гарант-Авто» у відповідності до полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1458607 від 11.11.10 р. (термін дії з 14.11.10 р. до 13.11.11 р.).
ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на підставі письмової заяви-повідомлення про подію від страхувальника, заяви потерпілого на виплату страхового відшкодування за зазначеним полісом здійснило розрахунок страхового відшкодування в порядку регресу та склало страховий акт № 133880 від 25.05.12 р., у відповідності до якого ПАТ «УСК «Гарант-Авто» було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування в порядку регресу, яка підлягає виплаті ПрАТ «СК «Мега-Поліс», становить 14 326,62 грн.
Листом (вих. № 10257/01 від 28.08.12 р.) ТОВ «ЄвроАсистанс», як повірений ПАТ «УСК «Гарант-Авто» (згідно умов договору доручення № 277/14/2300 від 01.11.11 р.), розглянувши лист ПрАТ «СК «Мега-Поліс» (вих. № 21885 від 0.08.12 р.) надало пояснення щодо розрахунки виплати страхового відшкодування в порядку регресу, згідно з яким сума страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, склала:
21 006,28 грн. (вартість ремонту транспортного засобу) - 5 679,66 грн. (коефіцієнт зносу) - 1 000,00 грн. (франшиза) = 14 326,62 грн.
17.09.12 р. ПрАТ «Мега-Поліс» направило на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування в сумі 7 339,66 грн. (вих. № 22426 від 17.09.12 р.), з яких: 6 679,66 грн. - різниця між виплатою за страховим актом № 4189/4322-10 від 01.12.11 р. та за страховим актом № 133880 від 25.05.12 р.; 550,00 грн. - вартість послуг авто товарознавчого дослідження; 110,00 грн. - оплата за надання довідки ДАІ, оскільки водій Канаровський К.Е., який керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», державний номер АА2446НС, під час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з Підприємством дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «Авангард»
Однак, зазначена заява була залишена відповідачем без відповіді та реагування.
За таких обставин, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Поліс» звернулось до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до Підприємства дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «Авангард» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 229,66 грн. (з яких: 6 679,66 грн. - різниця між виплатою за страховим актом № 4189/4322-10 від 01.12.11 р. та за страховим актом № 133880 від 25.05.12 р.; 550,00 грн. - вартість послуг авто товарознавчого дослідження), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.11.11 р. на перехресті проспекту Правди (вул. Гонгадзе) у м. Києві за участю транспортних засобів «Ford Focus», державний номер АА8817СА, під керуванням Курносова С.І., та «Volkswagen Passat», державний номер АА2446НС, яким керував Канаровський К.Е., що належить Підприємству дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «Авангард».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Дана позиція закріплена також в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Таким чином, частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:
а) перебування завдача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»),
б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.
Судом встановлено, що Канаровський К.Е. перебував у трудових відносинах з Підприємством дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «Авангард» на момент скоєння ДТП 03.11.11 р., що підтверджується наказом по підприємству № 02/03-к від 02.03.11 р. та подорожнім листом службового легкового автомобіля № 859717 з 01.11.11 р. до 30.11.11 р., наданими третьою особою-1 - Канаровським К.Е. та засвідченими підписом головного бухгалтера та печаткою Підприємства дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «Авангард».
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджується, що власник автомобіля «Ford Focus», державний номер АА8817СА, зазнав витрат, пов'язаних з пошкодженням його автомобіля працівником відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідальність відповідача, згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № ВС/1458607 за шкоду заподіяну майну потерпілого (страхова сума) застраховано на суму 50 000,00 грн. При цьому, сума страхової виплати потерпілому є набагато меншою за суму (страхову суму), ліміт якої встановлений у полісі ОСЦПВВНТЗ № ВС/1458607, яким застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача. Таким чином, стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 229,66 грн. (з яких: 6 679,66 грн. - різниця між виплатою за страховим актом № 4189/4322-10 від 01.12.11 р. та за страховим актом № 133880 від 25.05.12 р.; 550,00 грн. - вартість послуг авто товарознавчого дослідження) можливе лише в тому випадку, коли страхова сума менша за суму страхового відшкодування.
Однак зазначені доводи відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана майну юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У відповідності до ч. 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки страхове відшкодування - це виплата, яка здійснюється страховиком в межах страхової суми, а страхова сума - це максимально можливий розмір виплати по страхуванню (ст. 9 Закону України «Про страхування»), страхового відшкодування може бути недостатньо для покриття всіх збитків потерпілої особи. В такому випадку потерпілий вправі звернутися безпосередньо до страхувальника (завдавача шкоди, відповідальної особи) з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.
Оскільки страхувальником за полісом (договором) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1458607 від 11.11.10 р. (термін дії з 14.11.10 р. до 13.11.11 р.) є Підприємством дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «Авангард», то позовні вимоги до нього щодо сплати різниці між фактичною матеріальною шкодою та виплатою страхового відшкодування (6 679,66 грн. - різниця між виплатою за страховим актом № 4189/4322-10 від 01.12.11 р. та за страховим актом № 133880 від 25.05.12 р.) є обґрунтованими.
Стосовно позовної вимоги ПрАТ «СК «Мега-Поліс» щодо стягнення вартість послуг автотоварознавчого дослідження у розмірі 550,00 грн., то господарський суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки у відповідності до статті 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс» до Підприємства дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «Авангард» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 229,66 грн. (з яких: 6 679,66 грн. - різниця між виплатою за страховим актом № 4189/4322-10 від 01.12.11 р. та за страховим актом № 133880 від 25.05.12 р.; 550,00 грн. - вартість послуг авто товарознавчого дослідження), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.11.11 р. на перехресті проспекту Правди (вул. Гонгадзе) у м. Києві за участю транспортних засобів «Ford Focus», державний номер АА8817СА, під керуванням Курносова С.І., та «Volkswagen Passat», державний номер АА2446НС, яким керував Канаровський К.Е., що належить Підприємству дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «Авангард», підлягають задоволенню частково.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1166, 1172, 1187, 1192 Цивільного кодексу України; ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Підприємств дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «Авангард» (вул. Мельникова, буд. 46, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 21560944) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс» (вул. Івана Клименка, буд. 23, м. Київ, 03110, ідентифікаційний код 30860173) 6 679 (шість тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 66 коп. страхового відшкодування та 1 487 (одна тисяча чотириста вісімдесят сім) грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 11.02.2013 р.
Суддя Гавриловська І.О.