73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
14 лютого 2013 р. Справа № 5024/899/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом заступника прокурора Суворовського району м. Херсона в інтересах держави
в особі управління комунальної власності Херсонської міської ради м. Херсон
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Херсон
про стягнення 10382грн. 60коп.
за участю прокурора прокуратури м. Херсона Чернати Т.О.
та представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - ОСОБА_3
Заступник прокурора Суворовського району м. Херсона звернувся з позовом в інтересах держави в особі управління комунальної власності Херсонської міської ради (позивач) про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) на користь управління комунальної власності Херсонської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 10 001грн.02 коп. та 381грн. 58коп. пені, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків по розрахунках за договором оренди №1271 від 01.08.2006року.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2012року скасовано рішення місцевого суду від 01.08.2012року, яким в задоволені позовних вимог відмовлено та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2012року, якою залишено в силі рішення місцевого суду, а справу передано на новий розгляд.
Ухвалою від 08.01.2013року відповідно до автоматизованого розподілу справ справу прийнято до провадження судді Ємленінової З.І. та призначено в засіданні 22.01.2013року.
Ухвалою від 22.01.2013року розгляд справи відкладався на 05.02.2013року за клопотанням відповідача та у зв'язку з ненаданням сторонами витребуваних судом доказів.
Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалася в засіданні 05.02.2013року до 14.02.2013року.
Прокурор та позивач позовні вимоги підтримують в повному розмірі, посилаючись на те, що договір оренди №1271 від 01.08.2006року було укладено на строк до 01.08.2011року та відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» він є продовженим, так як відповідач заявою від 08.04.2011року, до закінчення строку договору, виявив наміри щодо продовження договору на новий строк. Однак в період з 01.11.2011року по 31.05.2012року відповідач орендної плати не сплачував, чим порушив умови договору щодо своєчасного здійснення розрахунків за користування об'єктом оренди, що спричинило звернення прокурора з позовом на захист порушених прав позивача.
Відповідач позовних вимог не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову тим, що строк дії договору оренди скінчився 01.08.2011року. До закінчення терміну договору він звернувся до позивача з заявою про продовження строку договору, як це передбачено пунктом 11.9 договору оренди, питання продовження договору розглядалося постійно діючою комісією з питань оренди, але сторонами не було досягнуто згоди щодо розміру орендної плати, тому договір не було переукладено шляхом внесення змін, так як того вимагає пункт 11.2 договору. Більш того, відповідач стверджує, що не міг використовувати орендоване приміщення через обставини за які він не відповідає, оскільки ЖКП ЖЕК-11 12.10.2011року на двері вбудованого нежитлового приміщення, яке є предметом оренди, було встановлено навісний замок, тому для здійснення господарської діяльності він змушений був орендувати інше приміщення за договором суборенди від 01.11.2011року. За цих підстав, оскільки доступу до приміщення не було, відповідач не зміг повернути його позивачу за актом приймання-передачі.
В засідання суду 14.02.2013року представник позивача, який був присутнім в засіданні 05.02.2013року та належним чином повідомлений про час і місце наступного засідання, не прибув, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному.
Відповідно до статті 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи але в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін. Відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
Клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що воно не підтверджено жодними належними доказами. Крім того, розгляд справи відкладався ухвалою від 22.01.2013року та в засіданні 05.02.2013року оголошувалася перерва і у позивача було досить часу щоб надати до суду належні докази. До того ж хвороба певної посадової особи позивача не позбавляє його права надіслати в засідання суду іншого представника і надати до суду належні докази.
Подальше ж відкладення розгляду справи є неможливим, оскільки це спричинить порушення строку вирішення спору.
Крім того, неявка представника позивача не є перешкодою для вирішення спору, оскільки він був присутнім в попередніх засіданнях та надавав додаткові докази і пояснення по суті спору.
З урахуванням викладеного, клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхиляється, а спір підлягає розгляду по суті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши прокурора та представника відповідача, суд -
Між управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) 01.08.2006 року було укладено нотаріально посвідчений договір оренди комунального майна міської територіальної громади №1271.
В наступному сторонами укладені нотаріально посвідчені додаткові договори від 20.03.2007року, №2 від 15.07.2009року, № 3 від 22.02.2011року про внесення змін в договір оренди від 01.08.2006року.
Згідно з зазначеним договором, з урахування змін до нього, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування на умовах оренди нежилі приміщення першого поверху будинку АДРЕСА_1 загальною площею 75, 8 кв.м. для розміщення меблевого складу.
Розділом 1 договору оренди зазначено, що майно передається в оренду на підставі рішення постійно діючої комісії з питань оренди нежилих приміщень - об'єктів комунальної власності Херсонської територіальної громади від 04.05.2006року №5.
Актом приймання-передачі від 01.08.2006року підтверджується факт передачі в користування відповідача зазначених приміщень.
Пунктом 11.1 договору сторони узгодили строк його дії з 01.08.2006року по 01.08.2009року.
Додатковим договором №2 від 15.07.2009 року сторони внесли зміни в пункт 11.1 договору оренди та продовжили строк дії договору до 01.08.2011року.
Таким чином, між сторонами виникли господарські відносини з оренди комунального майна, які регулюються Цивільним Кодексом України, з урахуванням особливостей Господарського Кодексу України, а також спеціальним Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до вимог Закону та умов договору (пункт 2.2) передача майна в користування відповідача не спричиняє передачу орендарю права власності на об'єкт оренди. Власником орендованого майна залишається міська територіальна громада, якою управлінню комунальної власності делеговано повноваження орендодавця щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що належить до комунальної власності.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.3, 6.4, 7.3 , 7.6 Положення про управління комунальної власності Херсонської міської ради, затвердженого рішенням міської ради №24 від 28.12.2010року, управління комунальної власності укладає договори оренди комунального майна, розробляє проекти цих договорів, погоджує їх з іншою стороною та контролює хід виконання договірних зобов'язань; здійснює інвентаризацію майна, збір, узагальнення даних про комунальне майно, його облік; формує і веде реєстр об'єктів нерухомості; забезпечує реалізацію завдань, направлених на підвищення ефективності використання об'єктів нерухомості
Пунктом 5.2 договору оренди встановлено, що відповідач, як орендар, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити до бюджету орендну плату в порядку і розмірах, узгоджених розділом 3 договору оренди.
Звертаючись з позовом в інтересам позивача, прокурор посилається на те, що відповідач в період з 01.11.2011року по 31.05.2012року не виконував своїх обов'язків за договором оренди по розрахунках за об'єкт оренди у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в сумі 10001грн.02коп.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір оренди від 01.08.2006року є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором під загрозою застосування до них цивільно-правових санкцій за їх невиконання чи неналежне виконання.
Прокурор та позивач посилаються на те, що договір оренди після 01.08.2011року є продовженим згідно з вимогами ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду держаного та комунального майна», оскільки відповідач виявив намір щодо продовження строку договору та 08.04.2011року, до закінчення строку договору, звернувся до нього з листом яким просив продовжити строк договору.
Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на яку посилаються прокурор та позивач, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
В той же час, при укладенні договору оренди сторони пунктом 11.9 узгодили, що орендар, який бажає продовжити термін користування об'єктом оренди, зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця за 60 календарних днів до закінчення строку договору, в іншому випадку договір пролонговано не буде.
Таким чином, сторони пунктом 11.9 договору передбачили інший, ніж передбачено ч.2 ст. 17 вищезазначеного Закону, порядок продовження терміну договору, а саме - за заявою орендаря, яка розглядається орендодавцем, що не суперечить чинному законодавству, зокрема ст. ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору та вільного волевиявлення сторін в його укладенні.
Матеріалами справи не підтверджується відсутність заяв сторін про припинення або зміну договору оренди, як це передбачено ч.2 ст. 17 вищезазначеного Закону. Навпаки, на виконання вимог пункту 11.9 договору оренди, відповідач звернувся до позивача з листом від 08.04.2011року яким просив продовжити строк договору оренди. Після звернення відповідача питання продовження договору було винесено позивачем на розгляд постійно діючої комісії з питань оренди об'єктів комунальної власності, якою 19.05.2011року (протокол №4) було прийнято рішення про переукладення договорів оренди строком на п'ять років, в тому числі і з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Зазначений протокол №4 від 19.05.2011року було затверджено наказом управління комунальної власності №135 від 20.05.2011року. При цьому, пунктом 2.1, 2.1.5 наказу від 20.05.2011року позивач зобов'язав відділ комунальної власності переукласти договір оренди комунального майна строком на 5 років з відповідачем.
Рішенням постійно діючої комісії з питань оренди об'єктів комунальної власності від 30.08.2011року (протокол №15) було продовжено строк дії рішення комісії від 19.05.2011року (протокол №4) на 60 днів щодо переукладення договору оренди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 строком на п'ять років.
Таким чином позивач, виконуючи повноваження власника комунального майна, наказом №135 від 20.05.2011року прийняв рішення про те, що після закінчення строку договору оренди від 01.08.2006року, строк якого скінчився 01.08.2011року, слід переукласти договір оренди на новий строк, здійснив оцінку майна та встановив новий розмір орендної плати, що не заперечували представники сторін в засіданнях суду, тобто позивач виступив з ініціативою не пролонгувати раніше укладений договір, який відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені договором у разі відсутності заяв сторін про припинення або зміну договору оренди, а за заявою відповідача від 08.04.2011року внести зміни в раніше укладений договір шляхом його переукладення в іншій редакції терміном на п'ять років, з зазначенням іншого розміру орендної плати. Таке право позивача узгоджується з пунктом 8.2 договору оренди, відповідно до якого позивач має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору.
Відповідно до ч.1 ст. 284 ГК України, ч.1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строк договору оренди та орендна плата є істотними умовами договору.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому відповідно до ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості сторін з усіх істотних умов договору і підписання сторонами тексту договору.
Частиною 8 ст. 181 ГК України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Як свідчать матеріали справи, чого не заперечують представники сторін, договір між сторонами не було переукладено ні шляхом підписання нового тексту, ні шляхом внесення змін в раніше укладений договір, як того вимагає ч.1 ст. 651 ЦК України та п.11.2 договору. При цьому представник відповідача стверджує, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо розміру орендної плати, так як було проведено нову оцінку майна та встановлено підвищений розмір орендної плати. Посилання відповідача не спростовані позивачем жодними доказами.
Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 291 ГК України, ч.2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», пунктів 11.1, 11.6 договору від 01.08.2006року договір оренди припинився 01.08.2011року у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено та невнесенням змін в раніше укладений договір через недосягненням сторонами згоди щодо істотних умов .
Посилання позивача на те, що відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди від 01.08.2006 року є пролонгованим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, не ґрунтуються на вимогах Закону також і тому, що відповідно до вимог статті 793 ЦК України договір оренди від 01.08.2006року було укладено в нотаріальній формі. Додаткові договори про внесення змін в договір від 20.03.2007року, №2 від 15.07.2009року та № 3 від 22.02.2011року також посвідчувалися нотаріально, тому відповідно до ст. 654 ЦК України і внесення змін щодо продовження строку договору оренди після 01.08.2011року та розміру орендної плати також необхідно вчиняти в такій самій формі, що і договір. Однак ці дії сторонами не були здійснені.
З аналізу вищезазначених норм Закону вбачається, що продовження договору оренди на новий строк відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» здійснюється з урахуванням вимог ст. 654 ЦК України та оформляється шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка посвідчується нотаріально, однак така угода сторонами не укладалася.
Таким чином, відповідно до пунктів 11.1, 11.6 договору оренди від 01.08.2006року договір є припиненим з 01.08.2011року у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Нарахування орендної плати після припинення договору законом не передбачено, однак прокурор та позивач просять стягнути борг з орендної плати за період з 01.11.2011року по 31.05.2012року, посилаючись саме на договір оренди від 01.08.2006року, а також на те, об'єкт оренди не повертався відповідачем за актом прийому-передачі.
Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (ч.1) наведено поняття оренди. Так, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України, ч.1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар вносить орендну плату саме за користування об'єктом оренди і розмір цієї плати встановлюється договором оренди.
Однак, крім вищезазначеного, матеріалами справи також підтверджується, що з 12.10.2011року зазначене в договорі оренди майно відповідач не міг використовувати, оскільки ЖКП ЖЕК-11 12.10.2011року на двері вбудованого нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі по АДРЕСА_1, яке було об'єктом оренди, було встановлено навісний замок. Зазначений факт підтверджується наданим до матеріалів справи актом від 12.10.2011року, складеним представниками ЖКП ЖЕК-11, без залучення відповідача, наданим позивачем листом ЖКП ЖЕК-11 від 04.02.2013року, а також наданими відповідачем до матеріалів справи фотознімками.
Пояснення будь-яких правових підстав цих дій прокурор та позивач в засіданні суду не надали, а їх посилання на лист ЖКП ЖЕК-11 без номера від 04.02.2013року відповідно до якого не заперечується факт навішування 12.10.2011року замків на орендовані приміщення та обґрунтовується це тим, що ці дії здійсненні як запобіжний захід впливу на відповідача, за яким обліковується борг за користування електричною енергією, не ґрунтуються на вимогах закону та договору, а лише підтверджують, що орендоване майно з 12.10.2011року не могло використовуватися відповідачем .
Згідно з ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини за які він не відповідає. Оскільки доступу до орендованого приміщення відповідач не мав через неправомірні дії інших осіб, відповідно майно ним не використовувалося через обставини за які він не відповідає, а тому він звільняється від сплати орендної плати.
При цьому судом відхиляються посилання позивача на те, що відповідач міг використати своє право та звернутися до суду з вимогою про усунення перешкод в користуванні майном, оскільки це є правом, а не обов'язком відповідача. До того ж, як пояснив представник відповідача в засіданні суду, оскільки питання переукладення договору та продовження його строку між сторонами не було вирішено через неузгодження істотних умов, а договір оренди на цей час припинився, він не звертався з такою вимогою, так як вважав договір припиненим. Повернути ж майно після припинення договору за актом прийому - передачі не міг через відсутність доступу до нього та ненаданням позивачем відомостей про відповідне підприємство, якому повертається об'єкт оренди, як це передбачено пунктом 11.7 договору оренди.
Про те, що відповідачем після припинення договору оренди майно, яке є об'єктом оренди за договором від 01.08.2006 року, не використовувалося, свідчить і той факт, що з 01.11.2011року він використовував для зберігання меблів інші приміщення площею 80 кв.м. за адресою м.Херсон, вул. Нафтовиків №11 згідно з укладеним договором суборенди від 01.11.2011року.
Будь-яких пояснень та належних доказів, якими б підтверджувалося, що перешкоди в користуванні майном були усунені і після цього відповідач продовжував використовувати об'єкт оренди, позивач, на якого відповідно до Положення про управління комунальної власності та пункту 8.1 договору оренди покладено обов'язок контролювати наявність, стан та ефективність використання об'єктів комунальної власності, суду не надав, чим не спростував посилань відповідача на неможливість використання майна через обставини, за які він не відповідає.
Наданий прокурором в засіданні суду 14.02.2013року акт ЖКП ЖЕК-11 від 03.02.2012року,якими зазначено, що на житловому будинку по АДРЕСА_1 невідомими особами було зірвано замок, навішений ЖКП ЖЕК-11, судом не приймається як належний доказ повернення майна в користування відповідача, оскільки станом на 03.02.2012року договір оренди припинився а відповідач використовує інші приміщення для розміщення меблевого складу. Крім того, із акту від 03.02.2012року неможливо встановити, що його складено саме відносно раніше орендованих відповідачем приміщень площею 75,8 кв.м. АДРЕСА_1, оскільки в акті зазначено, що замки зірвані на житловому будинку по вул.. І.Вазова, 8 ком. 95. Будь-яких пояснень того яке відношення ці приміщення мають до раніше орендованих відповідачем, прокурор суду не надав.
З урахуванням вищезазначених вимог Закону та умов договору, позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, нарахованої позивачем за період з 01.11.2011року по 31.05.2012року в сумі 10001грн.02коп. задоволенню не підлягають.
Відповідно не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення пені в сумі 381грн.58коп, оскільки прокурором та позивачем не доведено порушення відповідачем обов'язків по розрахунках за які передбачено нарахування пені.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд -
1. В задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15 лютого 2013р.
Суддя З.І. Ємленінова