ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-37/16899-2012 06.02.13
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-комерційної фірми "Зевс"
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) Пурилкін Павло Андрійович
2) Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу
Чернівецької області Хоменко М.О.
про визнання недійсним іпотечного договору № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р.,
посвідченогоприватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу
Чернівецькоїобласті Хоменко М.О.
Суддя Гавриловська І.О.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Чоп'юк М.Д. - 6 від 13.12.2012 р.
від відповідача: Гарвасюк В.Ю. - дов. № 1-132000/2293 від 16.03.2012 р.
від третіх осіб: 1) не з'явився
2) не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-комерційна фірма «Зевс» звернулося до господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсним з моменту підписання іпотечного договору № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р., усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про обтяження майна та усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виключення з Державного реєстру іпотек запису стосовно майна, яке було предметом іпотеки.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області № 5027/448/2012 від 24.07.12 р. було прийнято зазначену позовну заяву до розгляду і порушено провадження у справі № 5027/448/2012 та призначено дану справу до розгляду в судовому засіданні на 07.08.12 р.
Згідно з позовною заявою в новій редакції (вхідний номер господарського суду Чернівецької області 4872 від 24.09.12 р.), Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-комерційна фірма «Зевс» просить визнати недійсним з моменту підписання іпотечний договір № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-комерційною фірмою «Зевс».
Ухвалою господарського суду Чернівецької області № 5027/448/2012 від 24.09.2012 р. справу № 5027/488/2012 передано за підсудністю до господарського суду Івано-Франківської області у зв'язку з тим, що відповідно наказу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» № 692-о від 07.07.11 р. та наказу філії «Прикарпатське регіональне управління"ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 18.07.11 р. ліквідовано Чернівецьку обласну дирекцію філії «Прикарпатське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а відділення № 15 та 21, які територіально розміщенні в м. Чернівці, підпорядковано філії «Прикарпатське регіональне управління». Згідно положення про філію «Прикарпатське регіональне управління» ПАТ "Банк «Фінанси та Кредит», остання має право від імені банку, в межах повноважень, визначених довіреністю керуючого філії, бути позивачем та відповідачем в судах. Філія «Прикарпатське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» згідно довідки ЄДРПОУ знаходиться по вул. Галицька, 85 в м. Івано-Франківськ.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.12 р. справу № 5027/448/2012 прийнято, присвоєно № 5027/448/2012-5010/1261/2012-15/63; призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.10.12 р.
В ході розгляду справи № 5027/448/2012-5010/1261/2012-15/63 господарським судом Івано-Франківської області було встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (ідентифікаційний код 09807856) знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, 60, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у м. Києві АБ № 228736.
Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсним актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
В силу ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.
За таких обставин, оскільки справа № 5027/448/2012-5010/1261/2012-15/63 не підсудна господарському суду Івано-Франківської області, згідно з ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.12 р. матеріали даної справи були передані Господарському суду міста Києва.
В результаті автоматичного розподілу справи № 5027/448/2012-5010/1261/2012-15/63 автоматизованою системою документообігу Господарського суду м. Києва від 23.11.12 р., дана справа була передана на розгляд судді Гавриловській І.О.
Ухвалою суду від 26.11.2012 р. Господарським судом м. Києва було прийнято справу № 5027/448/2012-5010/1261/2012-15/63, присвоєно їй № 5011-37/16899-2012 р.
Призначено розгляд справи № 5027/448/2012-5010/1261/2012-15/63 на 10.12.2012 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
У судове засідання 10.12.2012 р. представник позивача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.12.2012 р., яке підтверджує отримання позивачем 04.12.2012 р. ухвали про призначення справи до розгляду, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив.
Через відділ діловодства суду 10.12.2012 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який залучається до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.12.2012 р. проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Пурилкіна Павла Андрійовича, оскільки між відповідачем та Пурилкіним Павлом Андрійовичем 14.09.2007 р. укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1573 рv21-07 та додаткової угоди № 1 від 14.09.2007 та № 2 від 28.04.2008 року. Відповідно умов договору із змінами та додатками позичальник - Пурилкін П.А. отримав у банку кредитні кошти на загальну суму 170 000,00 Євро та зобов'язаний повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 13.09.2022 року і сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 13,5 % процентів річних, а з 01.05 2008 року до дня фактичного погашення позичкової (основної) заборгованості 16,0% процентів річних.
Ухвалою суду від 10.12.2012 р. відкладено розгляд справи до 16.01.2013 р., у зв'язку залучення до участі у даній справі третьою особою Пурилкіна Павла Андрійовича та у зв'язку з нез'явленням представника позивача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду.
У судовому засіданні 16.01.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
У судовому засіданні 16.01.2013 р. представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
У судове засідання 16.01.2013 р. представник третьої особи не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.
Представники сторін у судовому засіданні 16.01.2013 р. заявили письмове клопотання про продовження строку розгляду спору.
Розглянувши вищезазначене клопотання сторін, суд його задовольняє з наступних підстав.
Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Судом встановлено, що строк вирішення спору у даній справі № 5011-37/16899-2012 спливає 23.01.2013 р.
В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Хоменко М.О., оскільки останнім був посвідчений іпотечний договір № 1573 рv21-07 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ торгівельно-комерційною фірмою «Зевс», в якому були виявлені внесені виправлення.
Таким чином, рішення господарського суду м. Києва може вплинути на права та обов'язки приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Хоменко М.О.
У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Враховуючи залучення до участі у даній справі третьою особою приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Хоменко М.О. та у зв'язку з нез'явленням представника третьої особи-1 у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи до 06.02.2013 р.
У судовому засіданні 06.02.2013 р. представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про судове засідання були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 06.02.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -
Між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»), надалі за текстом - банк, та громадянином України Пурилкіним Павлом Андрійовичем, надалі за текстом - позичальник, був укладений договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р.
У відповідності до пункту 2.1. зазначеного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р., банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 170 000, 00 євро з оплатою по процентній ставці 13,5 процентів річних для споживчих цілей.
Згідно з пунктом 5.1. договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р., забезпечення виконання зобов'язань за цим договором є майно поручителя, що належить йому на праві власності, а саме: майновий комплекс ТОВ торгово-комерційної фірми «Зевс» за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 265-С. У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором можуть укладатися інші договори, передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до ч.І ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно до ч. 1 ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 575 Цивільного кодексу України іпотеку визначено як одним із видів застави.
14.09.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-комерційна фірма «Зевс» (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір № 1573pv21-07, відповідно до пункту 1.1. якого даний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що виникли у Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-комерційної фірми «Зевс» на підставі договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р., за яким він зобов'язався перед іпотекодержателем повернути в строк до 13.09.2022 р. кредитні кошти в розмірі 170 000, 00 євро, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 13,5% річних у валюті кредиту, а також можливі суми пені, штрафів та інших платежів, передбачених вказаним кредитним договором, що виникли у іпотекодавця (позичальника) за цим договором, включаючи відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, відшкодування в повному обсязі витрат на утримання і збереження предмета іпотеки і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки та збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов договору іпотеки.
Згідно з пунктом 2.1. іпотечного договору № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р. предметом іпотеки є нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться в місті Чернівці, по вулиці Головній, під номером двісті шістдесят п'ятим літера С (№ 265 С). На земельній ділянці розташовані: адміністративна будівля літ А, цегла, прохідна літ. В, цегла, склад літ. Б, метал, огорожа № 1-2. Загальна площа нежитлових будівель та споруд становить 833, 00 кв.м.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою.
Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні договору іпотеки нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки.
Таким чином, у зв'язку із укладенням договорів іпотеки та застави, до Єдиного реєстру іпотек та Єдиного реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко Мариною Олександрівною були внесені відповідні реєстраційні записи про обтяження майна, належного позивачу, що підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек за № 14428642 від 14.09.2007 р., витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 14428661 від 14.09.2007 р.
Позивач стверджує, що іпотечний договір № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р. був укладений в забезпечення неіснуючого зобов'язання, оскільки кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р. між ТОВ торгово-комерційна фірма «Зевс» та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» не укладався і грошових коштів від відповідача позивач не отримував.
За таких обставин позивач у позовній заяві за первісною редакцією просив господарський суд визнати недійсним з моменту підписання іпотечний договір № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р. та усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про обтяження майна та усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виключення з Державного реєстру іпотек запису стосовно майна, яке було предметом іпотеки.
Згідно з позовною заявою в новій редакції (вхідний номер господарського суду Чернівецької області 4872 від 24.09.12 р.), Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-комерційна фірма «Зевс» просить визнати недійсним з моменту підписання іпотечний договір № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-комерційною фірмою «Зевс».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
В силу ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до частини 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Дослідивши надані господарському суду докази та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про помилковість твердження Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-комерційна фірма «Зевс» про те, що іпотечний договір № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р. був укладений в забезпечення неіснуючого зобов'язання.
При цьому господарський суд виходить з наступного.
Позивач в обґрунтування позову стверджує, що кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р. між ТОВ торгово-комерційна фірма «Зевс» та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» не укладався і грошових коштів від відповідача позивач не отримував, тому вважає забезпечене іпотекою зобов'язання неіснуючим.
Проте суд не погоджується з даним твердженням про неіснуюче зобовязання, оскільки на запитання суду, у забезпечення якого саме зобов'язання укладався Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна фірма «Зевс» іпотечний договір з банком, представник позивача пояснив, що у забезпечення зобов'язання Пурилкіна Павла Андрійовича за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р.
Також, проаналізувавши зміст іпотечного договору № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р., господарський суд встановив, що забезпечене зобов'язання за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р. співпадає із зобов'язанням позичальника - Пурилкіна Павла Андрійовича, визначеного у договорі про відкриття відновлювальної кредитної лінії, зокрема: 1) за номером та датою укладення договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії - № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р., 2) за строком повернення кредитних коштів - до 13.09.2022 р., 3) за сумою кредитних коштів - в розмірі 170 000, 00 євро, 4) за розміром відсотків за користування кредитними коштами - в розмірі 13,5% річних у валюті кредиту. Неспівпадіння полягає лише у помилковому зазначенні позичальника у пункті 1.1. іпотечного договору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна фірма «Зевс» замість Пурилкіна Павла Андрійовича.
Крім того, умова укладення іпотечного договору з позивачем була передбачена у пункті 5.1. договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р., згідно з яким забезпечення виконання зобов'язань за цим договором є майно поручителя, що належить йому на праві власності, а саме: майновий комплекс ТОВ торгово-комерційної фірми «Зевс» за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 265-С.
За таких обставин відсутні підстави визнавати, що забезпечене іпотекою зобов'язання за кредитним договором не існувало, оскільки у іпотечному договорі № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р. була лише допущена помилка в частині визначення позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна фірма «Зевс» замість Пурилкіна Павла Андрійовича.
Враховуючи наведене, господарський суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору іпотеки № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р. з наведених позивачем підстав.
Крім того, господарський суд бере до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності до даних спірних відносин.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Господарським судом міста Києва встановлено, що строк позовної давності в три роки за вимогами про визнання недійсним іпотечного договору № 1573pv21-07 від 14.09.2007 р. сплинув 15.09.2010 р., оскільки позивач знав і міг знати про укладення оспорюваного іпотечного договору з помилкою у зазначенні позичальника ще 14.09.2007 р., тоді як позивач звернувся з даним позовом до господарського суду лише 16.07.2012 р. (відповідно до штампу поштового відділення на конверті), і обґрунтованих підстав пропуску строку позовної давності не навів.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи наведене, господарський суд відмовляє у задоволення позову повністю.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 11.02.2013
Суддя Гавриловська І.О.