ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-8/17591-2012 07.02.13
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОСТО-Страхування»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейленд»
про відшкодування збитків, понесених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у порядку регресу у розмірі 21750,00 грн.
третя особа,
яка не заявляє
самостійних вимог
на предмет спору
на стороні
відповідача Сарнавський Сергій Степанович
Суддя Полякова К.В.
Представники:
від позивача: Чекалов А.В. (дов. від 10.01.2013),
від відповідача: Боярська В.В. (дов. №08/01 від 16.01.2013),
третя особа: Сарнавський С.С.
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ПРОСТО страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдленд" про стягнення 21750,00 грн. в якості відшкодування збитків, понесених в наслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2012 року порушено провадження у справі, судовий розгляд призначений на 17.01.2013 року.
Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 03.01.2013 від Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) надійшла відповідь із інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ на виконання вимог ухвали про порушення провадження (а. с. 47- 48).
Представник позивача під час судового засідання 17.01.2013 просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовні заяві.
У призначеному судовому засіданні представник відповідача заперечували проти заявлених позовних вимог. У відзиві на позовну заяву, наданому до суду, представник відповідача зазначив, що правопорушення - дорожньо-транспортна пригода - вчинено водієм не в робочий час, оскільки на підприємстві тривалість робочого часу визначена у часовому проміжку з 09-00 до 18-00 години.
За результатами судового засідання 17.01.2013 судом винесено ухвалу про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сарнавського Сергія Степановича, у звязку із чим розгляд справи відкладений на 07.02.2013 року.
30.01.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подані відповідні докази на підтвердження надсилання копії позовної заяви із додатками на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сарнавського Сергія Степановича.
Під час судового засідання 07.02.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив задовольнити позов, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у призначеному судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Сарнавський Сергій Степанович - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - під час судового засідання 07.02.2013 надав пояснення, в яких підтвердив факт перебування у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейленд» під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди за його участі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача , суд, -
09.10.2008 між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОСТО-Страхування», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-Страхування" (страховик) та Стешенко Андрієм Васильвичем (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 182054 серії АТК, предметом якого є страхування транспортного засобу марки "ДЕУ", державний номер АА 7351 НТ (а. с. 6).
Як вбачається із довідки Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території Шевченківського району (а. с. 9), 01.09.2009 у місті Києві на перехресті Дегтярівській-Довнар-Запольського відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "ДЕУ" державний номер АА 7351 НТ під керуванням водія Стешенко Андрія Васильовича, власником якого є Бєднова ірина Львівна, та транспортного засобу марки "ГАЗ", державний номер АА 8920 АК під керуванням водія Сарнавського Сергія Степановича, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейленд".
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.12.2009 Сарнавського Сергія Степановича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 11).
Розмір матеріального збитку, нанесеного автомобілю страхувальника, визначений Звітом № 937/10849 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 01.10.2009 (а. с. 12-16, 22-25) та калькуляцією за системою "AUDATEX" від 01.10.2009 року (а.с. 17-21).
16.11.2009 до позивача звернувся власник транспортного засобу марки "ДЕУ" державний номер АА 7351 НТ із заявою про виплату страхового відшкодування у зв"язку із дорожньо-транспортною пригодою (а. с. 28).
Як вбачаєтьсчя із матеріалів справи, 18.11.2009 позивачем на підставі Звіту № 937/10849 складено страховий акт (а. с. 31) та розрахунок страхового відшкодування № 10849 (а. с. 32).
Страхове відшкодування у розмірі 47250,00 грн. виплачено позивачем на користь Бєднової Ірини Львівни, власника транспортного засобу марки "ДЕУ" державний номер АА 7351 НТ на підставі вище зазначених документів, що підтверджується платіжним дорученням № 21046 від 03.12.2009, яке міститься у матеріалах справи (а. с. 34).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "ГАЗ" державний номер АА 8920 АК застрахована у Закритому акціонерному товаристві "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засбів ВС/2543627, тому позивач звернувся до вказаної страхової компанії із заявою(претензією) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 665/260-П від 15.03.2010 (а. с. 35). За наслідками розгляду заяви(претензії) позивача Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" здійснило виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі ліміту відповідальності за полісом розміром 25500,00 грн.
Нормами статті 1194 Цивільного кодексу України визначено, особа яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодуваня) для повного відшкодування завданої шкоди зобов"язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.
Так як сума фактичних збитків позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 47250,00 грн., а Закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго України" здійснено виплату розміром 25500,00 грн., то різниця, яка підлягає сплаті складає 21750,00 грн.
Отже, з огляду на вище наведене, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОСТО-Страхування» завернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейленд» із претензією № 1869/260 Усг від 23.04.2010 на стягнення 21750,00 грн.(а. с. 36), яка отримана відповідачем 11.05.2010, про що свідчить копія повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення (а. с. 37), проте на день розгляду справи відповідь або грошові кошти до позивача не надходили, у звязку із чим Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОСТО-Страхування" звернулось із позовною заявою до суду.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Частинами 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завданою іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.
Нормами статті 1194 Цивільного кодексу України визначено, особа яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодуваня) для повного відшкодування завданої шкоди зобов"язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.
Оскільки, Закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" здійснено виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі ліміту відповідальності за полісом розміром 25500,00 грн., то відповідач зобов"язаний відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 21750,00 грн.
Нормами частини 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Разом з тим, представником відповідача неодноразово під час судового розгляду наголошено на тому, що дорожньо-транспортна пригода вчинена Сарнавським С.С. у позаробочий час. На підтверження своїх доводів до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейленд" надано довідку із повідомленням про встановлення робочого часу з 09-00 до 18-00 (а. с. 54). Тому на думку відповідача, відповідно до положень частини 3 статті 1187 ЦК України, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
З приводу наведеного суд зазначає, що в силу ч. 3 ст. 1187 ЦК України володілець джерела підвищенної небезпеки не є суб"єктом відповідальності за шкоду, якщо доведе, що це джерело вибуло з його володіння внаслідок неправомірних дій інших осіб.
Статтею 57 Кодексу законів про працю України встановлено, що час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством. Визначення часу початку і закінчення щоденної роботи (зміни) належить до компетенції трудового колективу, який затверджує правила внутрішнього трудового розпорядку (ст. 142 КЗпП), сторін колективного договору (абзац сьомий частини другої ст. 7 Закону "Про колективні договори і угоди"), власника і виборного органу первинної профспілкової організації (п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій - далі для стислості - Типові правила внутрішнього трудового розпорядку).
Згідно норм статті 21. Кодексу законів про працю України, працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену трудовим договором, відповідно до правил внутрішнього розпорядку.
Отже, з огляду на вище наведені норми, належним доказом щодо встановляення робочого часу для працівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейленд" Сарнавського С. С. є колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку або наказ про прийняття на роботу, як форма трудового договору.
Жодних зазначених доказів до суду відповідачем не надано, проте факт перебування Сарнавського С.С. у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейленд" під час судового розгляду сторонами не заперечувався.
Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейленд" не надано будь-яких доказів, на підтвердженя факту незаконного заволодіння Сарнавським С.С. транспортним засобом марки "ГАЗ" державний номер АА 8920 АК, якто відповідні заяви та звернення до правоохоронних органів, з приводу вчинення дій Сарнавським С.С. щодо протиправного заволодіння транспортним засобом.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи те, що факт перебування Сарнавського С.С. (особи винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди) у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейленд», встановлений постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 14.12.2009 та не заперечувався сторонами під час розгляду, зважаючи на недоведеність факту незаконного заволодіння транспортим засом та приймаючи до уваги здійснення позивачем фактичної виплати страхового відшкодування у розмірі 47250,00 грн., суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 21750,00 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейленд» (03022, місто Київ, Голосіївський район, провулок Василя Жуковського, будинок 12; код ЄДРПОУ 25592668) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОСТО-Страхування» (04050, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Герцена, будинок 10; код ЄДРПОУ 24745673) шкоду в порядку регресу у сумі 21750 (двадцять одну тисячу сімсот п"ятдесят) гривень 00 копійок та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) гривень 50 копійок судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та оголошено його вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 07.02.2013 у присутності представника позивача, представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Дата виготовлення повного тексту - 12.02.2013 року.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя К.В. Полякова