04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"04" лютого 2013 р. Справа№ 5011-36/11655-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Тищенко А.І.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання - Добрицькій В.С.,
за участю представників:
від позивача: Мицько Н.М., за довіреністю,
від відповідача: Накопало О.А., за довіреністю,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркарго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2012р. (повне рішення складено 13.11.2012р.)
по справі № №5011-36/11655-2012 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «VD MAIS»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркарго»
про стягнення 299 913,50 грн.
Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» (ПП «Науково-виробнича фірма «VD MAIS») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркарго» (ТОВ «Укркарго») про стягнення заборгованості в розмірі 299 913,50 грн. з яких: 34 788,16 грн. - сума основного боргу; 656,58 грн. - пені; 3% річних в розмірі 131,32 грн. та 264 337,44 грн. вартість втраченого орендованого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов договору оренди №1-А від 01.02.2012р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2012р. у справі №5011-36/11655-2012 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 236 377,44 грн. - відшкодування вартості втрачених об'єктів оренди, 656,58 грн. - пені, 131,32 грн. - 3% річних, 5 303,00 - витрат по сплаті судового збору; в частині стягнення основного боргу в сумі 34 788,16 грн. провадження по справі припинено на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням ТОВ «Укркарго» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2012р. у справі №5011-36/11655-2012 в частині стягнення відшкодування вартості втрачених об'єктів оренди на суму 236 377,44 грн.
Скаржник вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2012р. прийняте з неправильною оцінкою наданих доказів і встановлених юридичних фактів, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує, що: повернення об'єкту оренди здійснюється тільки після розірвання договору в порядку, визначеному самим договором; позивачем не доведено обставин і не надано належних доказів стосовно розірвання договору та виконання порядку визнання майна втраченим згідно умов договору; вважає договір чинним, що підтверджується підписаними між сторонами договору актами та сплатою орендної плати.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012р. у справі №5011-36/11655-2012 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Тищенко А.І., Коротун О.М. апеляційну скаргу ТОВ «Укркарго» прийнято до апеляційного провадження та призначено її до розгляду на 21.01.2013р.
ПП «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» надало відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013р. у справі №5011-36/11655-2012 розгляд справи відкладено на 04.02.2013р. на підставі п.3 ч.1 ст.77 ГПК України, у зв'язку з витребуванням додаткових документів.
28.01.2013р. від ПП «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» надійшли додаткові письмові пояснення по справі.
У судовому засіданні 04.02.2013р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Згідно із ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2012р. має бути змінена, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2012 р. між ПП «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» (орендодавець) та ТОВ «Укркарго» (орендар) укладено договір оренди №1-А, за умовами п.1.1 якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у специфікації, що міститься у додатку до цього договору.
Згідно п.1.4 договору, включення до складу об'єкта оренди майна, яке не визначено у специфікації, що міститься у додатку до цього договору (специфікація), може бути здійснено шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього договору, яка повинна містити додаткову специфікацію, де сторони повинні вказати відомості про найменування, перелік та вартість майна, яке включається до складу об'єкта оренди.
Відповідно до п.1.5 договору, виключення зі складу об'єкта оренди майна, яке визначено у специфікації, та/або у додатковій специфікації, що міститься у вказаній в п.1.4 договору додатковій угоді, яка набрала чинності, може бути здійснено шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього договору.
Згідно п.4.1. договору об'єкт оренди за цим договором становить сукупність елементів будівельної опалубки -пристрою, що використовується у будівництві для зведення конструкцій з монолітного залізобетону.
Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами акта прийому-передачі об'єкта оренди, за яким об'єкт оренди передається у користування орендарю.
01.02.2012р. сторони підписали Акт здачі-приймання майна в оренду (додаток №2 до договору №1-А від 01.02.2012р.) відповідно до якого орендодавець передав, а орендар - прийняв опалубку для монолітного будівництва у комплектації згідно специфікації №1 (додаток №1 до договору) вартістю 264 337,44 грн.
Згідно з п.7.1 договору за користування об'єктом оренди орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату.
Відповідно до п. 7.2. договору розмір орендної плати на місяць вказується у специфікації. Встановлений у специфікації розмір орендної плати може бути змінено у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Специфікацією № 1 до договору визначено вартість оренди за місяць - 9447,04 грн.
Відповідно до п.7.4 договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за оплачуваним, за вирахуванням оплаченого згідно п.2.3 ст.2 договору періоду оренди.
Згідно п.12.2 договору, за порушення орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Пунктом 9.1 договору сторони домовились, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2012р.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю на склад не пізніше останнього робочого дня строку дії цього договору, якщо інше не передбачено цим договором або додатковою угодою до нього.
Згідно з п. 3.2 договору орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю очищеним від бетону та бруду в тому ж стані, у якому його було передано в користування за цим Договором, з урахуванням нормального зносу, а також у стані, придатному для подальшого використання об'єкта оренди за цільовим призначенням без будь-якого ремонту або зміни складових об'єкта оренди, за винятком випадків, коли необхідність такого ремонту або заміни виникла внаслідок нормального зносу складових частин об'єкта оренди, який призвів до неможливості використання об'єкта оренди за цільовим призначенням.
Відповідно до п.3.12 договору, датою повернення об'єкта оренди вважається дата підписання акту повернення, а у разі повернення об'єкту оренди частинами, датою повернення відповідної частини об'єкту оренди вважається дата підписання акта приймання-передачі, за яким відповідна частина об'єкту оренди повертається орендодавцю.
Згідно п.3.13 договору, у разі прострочення повернення об'єкту оренди, орендар зобов'язаний оплачувати користування об'єктом оренди за кожен день користування об'єктом оренди понад визначений цим договором строк у сумі, що визначається шляхом ділення місячної орендної плати (включаючи ПДВ) на відповідну кількість календарних днів в місяці, а також сплатити визначену цим договором неустойку.
Пунктом 3.15 договору сторони домовилися, що у разі ухилення орендарем від повернення об'єкту оренди або його складових, до чого прирівнюється ухилення від підписання будь-якого акту повернення, протягом 10 робочих днів з дати, коли таке повернення/або підписання повинно було відбутись, орендодавець має право вважати, що об'єкт оренди або його складові втрачені. У разі втрати об'єкту оренди чи його складових орендар за заявою орендодавця зобов'язаний відшкодувати останньому вартість втраченого об'єкту оренди або його втрачених складових. Вказане відшкодування здійснюється у розмірі вартості втрачених складових об'єкта оренди, що визначена у відповідній специфікації на такі складові, з додаванням до цієї вартості податку на додану вартість за ставкою, встановленою чинним в Україні законодавством на дату такого відшкодування.
Згідно п. 10.1 договору, цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку у визначених у ньому та чинним в Україні законодавства випадках, про що сторона - ініціатор такого розірвання - зобов'язана повідомити іншу сторону не менше, як за один календарний місяць, при цьому об'єкт оренди в будь-якому разі повинен бути повернутий орендодавцю до дати розірвання цього договору.
Відповідно до п.10.4 договору у разі ухилення орендарем від повернення об'єкту оренди або його складових до дати розірвання цього договору, до чого прирівнюється ухилення від підписання будь-якого акту повернення, вважається, що об'єкт оренди втрачений орендарем і орендодавець має право вимагати від орендаря відшкодування вартості втраченого об'єкту оренди.
Підпунктом 11.2.4 п.11.2. договору сторони дійшли згоди про те, що порушення власних зобов'язань орендарем, в тому числі прострочення оплати орендної плати протягом трьох місяців підряд, є його пропозицією орендодавцю щодо дострокового припинення цього договору.
Відповідно до п.11.5 договору на встановлених цією статтею умовах цей договір вважається припиненим з моменту надіслання на адресу орендаря письмового повідомлення орендодавця про прийняття пропозиції орендаря щодо припинення цього договору.
Згідно з п.11.6. договору у разі припинення цього договору на визначених цією статтею умовах орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю протягом 5 робочих днів з моменту припинення договору.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 16.05.2012р. №316, позивач, керуючись п.11.2.4., п.11.5., 3.1., 11.6. договору, в зв'язку з простроченням сплати орендної плати, повідомив відповідача про припинення дії договору, вимагав сплатити заборгованість та повернути орендоване майно.
В листі від 27.07.2012р. №481, посилаючись на несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати за договором та наявність у останнього заборгованості за три місяці, позивач повторно вимагав повернути орендоване майно та сплатити заборгованість.
В зв'язку з неповерненням орендарем об'єкту оренди, позивач звернувся до відповідача з листом від 13.08.2012р. №510, в якому, керуючись п.3.15 договору, заявив вимогу відшкодувати вартість втраченого орендованого майна в сумі 264 337,44 грн. та сплатити заборгованість, яка виникла внаслідок несвоєчасного здійснення орендної плати, в сумі 34 788,16 грн.
Вказані листи були отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.
В зв'язку з тим, що відповіді на вказані листи відповідач не надав, заборгованість не сплатив, орендоване майно не повернув, ПП «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» звернулось до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 34 788,16 грн. - суми основного боргу за період квітень 2012р. - липень 2012р.; 656,58 грн. - пені; 3% річних в розмірі 131,32 грн. та 264 337,44 грн. вартості втраченого орендованого майна.
Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема з господарського договору (ст.174 ГК України).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як встановлено ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч.5 ст.762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст. 526, 629 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за договором щодо сплати орендної плати відповідач виконував неналежним чином, в зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворилась заборгованість за період квітень 2012р. - липень 2012р. на суму 34 788,16 грн.
Після звернення позивача з позовом до суду, відповідач сплатив заборгованість з орендної плати в розмірі 34 788,16 грн., в зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 34 788,16 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 546 цього ж Кодексу передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п.12.2 договору, за порушення орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки факт порушення (прострочення) відповідачем грошового зобов'язання по сплаті орендної плати підтверджується матеріалами справи, наданий позивачем розрахунок пені відповідає умовам договору та вимогам закону, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 656,58 грн. пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на обставини справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 131,32 грн. 3 % річних.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що станом на 10.07.2012р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендної плати за три місяці підряд, що відповідно до п. 11.2. договору є підставою для дострокового припинення його дії.
Доводи скаржника про неотримання листів позивача від 16.05.2012р. № 316, від 27.07.2012р. №481 про припинення дії договору та вимогою повернути майно, та листа від 13.08.2012р. №510 з вимогою відшкодувати вартість втраченого орендованого майна в сумі 264 337,44 грн., є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення ТОВ «Укркарго» рекомендованих поштових відправлень.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, відповідно до умов п.п.11.2.4, п.11.5. договору, останній є таким, що припинився з 30.07.2012р. (дата надіслання листа від 27.07.2012р. № 481).
З огляду на зазначене, доводи скаржника щодо недоведеності позивачем обставин та ненадання доказів стосовно розірвання договору не приймаються колегією суддів до уваги, як безпідставні.
В обґрунтування доводів апеляційного оскарження щодо продовження договірних відносин, скаржник посилається на акти передачі виробів та виконаних робіт, підписані сторонами протягом серпня -жовтня 2012р., копії яких додані до апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Виходячи з наведеного, акти передачі виробів та виконаних робіт, на які посилається скаржник, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони не були надані відповідачем при розгляді справи судом першої інстанції, та при поданні вказаних додаткових доказів апеляційному господарському суду відповідач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Згідно специфікації № 1 до договору оренди № 1-А та на підставі п.1.1 договору сторони погодили вартість орендованого майна в сумі 264 337,44 грн.
Оскільки відповідачем, ні суду першої інстанції, ні апеляційному господарському суду не надано доказів повернення позивачу об'єкту оренди, враховуючи припинення дії договору, ухилення відповідача від повернення орендованого майна та умови п.п.3.15, 10.4 договору, місцевий господарський суд, з висновками якого погоджується колегія суддів, обґрунтовано визнав підставними позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування вартості втрачених об'єктів оренди у сумі 264 337,44 грн.
Однак, дійшовши вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції помилково в резолютивній частині рішення вказав іншу суму відшкодування вартості втрачених об'єктів оренди, ніж та, що була заявлена позивачем до стягнення, тому резолютивна частина рішення підлягає зміні.
Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем належним чином доведено порушення відповідачем його законних прав.
Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2012р. у справі №5011-36/11655-2012 відповідає обставинам справи та чинному законодавству, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, однак резолютивна частина рішення має бути змінена з урахуванням наведеного вище.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркарго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2012р. у справі №5011-36/11655-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2012р. у справі №5011-36/11655-2012 змінити, виклавши п. 2 його резолютивної частини в наступній редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Укркарго» (02121, м. Київ, вул. Світла, 3, код ЄДРПОУ 32526584) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 29, код ЄДРПОУ 21558350) 264 337 (двісті шістдесят чотири тисячі триста тридцять сім) грн. 44 коп. - відшкодування вартості втрачених об'єктів оренди, 656 (шістсот п'ятдесят шість) грн. 58 коп. - пені, 131 (сто тридцять одну) грн. 32 коп. - 3% річних, 5 303 (п'ять тисяч триста три) витрат по сплаті судового збору.»
3. В решті рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2012р. у справі №5011-36/11655-2012 залишити без змін.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №5011-36/11655-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Корсакова Г.В.
Судді Тищенко А.І.
Коротун О.М.