01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"11" лютого 2013 р. Справа № 4/144-12
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Переяслав - Хмельницький
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
про стягнення 11 170,11 грн.
за участю представників:
від позивача: Ільюхін Є.С. - предст., посв. №379;
від відповідача: ОСОБА_4 - предст., дов. від 18.01.13 р.;
від третьої особи: не з'явився.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (позивач) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди (третя особа) про стягнення 11 170,11 грн., яка складається з 9365,96 грн. заборгованості по орендній платі, 1102,36 грн. 3% річних, 702,45 грн. пені.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2012 р. у справі 4/146-12 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.01.2013 р.
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди 21 січня 2013 року через канцелярію суду (вх. номер 940) подав письмові пояснення до позовної заяви про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, в яких зазначив, що йому, як балансоутримувачу переданого на підставі договору оренди майна, було повернуто майно згідно акту від 14.03.2011р.
21 січня 2013 року від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на адресу суду було подано заяву про уточнення позовних вимог, яка, за своєю суттю, є заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 5591,38 грн., пеню - 430,12 грн. та 3% річних - 746,33 грн. Вказана заява обґрунтована тим, що відповідачем надано позивачеві докази часткової оплати заборгованості, здійснені після порушення провадження у справі, а тому, у зв'язку зі зменшенням суми основного боргу, позивачем здійснено перерахунок пені та 3% річних.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, проте в судовому засіданні заперечував проти існування заборгованості.
Ухвалою суду від 21.01.2013р. було відкладено розгляд справи на 11.02.2013р. та зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків, за результатами якої скласти акт, який надати в наступне судове засідання.
В судове засідання 11.02.2013р. повноважні представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідачем на адресу суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника відповідача ОСОБА_4 бути присутнім на даному судовому засіданні з підстав його відрядження.
Суд, розглянувши подане клопотання, зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України та частини другої статті 65 ГК України підприємці можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників.
Відповідачем не подано доказів, що представник відповідача, який не мав можливості з'явитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємця, за відсутності якого справа не може бути розглянута, оскільки неявка його як представника, не перешкоджала особисто фізичній особі-підприємцю бути присутньою на даному судовому засіданні та подати документи витребувані ухвалою суду. Крім того, відповідачем не подано належних доказів відрядження його представника з 08.02.2013р. по 15.02.2013р.(наказ, лист-відрядження).
Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 р.).
Зважаючи на викладені вище обставини, а також те, що у відповідності до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців, подане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
В судовому засіданні 04.02.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті господарський суд Київської області -
встановив:
15 лютого 2006р. Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №279 (далі Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення площею 53 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі приміщення корпусу №1, що знаходиться на балансі Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку 35820,00 грн.
Згідно п.1.1 договору, майно передається з метою його використання при наданні комп'ютерних послуг студентам.
Відповідно до п.п. 2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі.
Згідно п.п. 2.2 Договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за перший місяць оренди - грудень 2005р. 301,18 грн. (п.п. 3.1 Договору).
Згідно п.п. 3.2 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з пунктом 3.3 Договору орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% відповідно щомісяця, не пізніше 10 числа наступного місяця з врахуванням індексу інфляції.
09 січня 2007 року сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесені зміни до п.3.1 Договору, а саме визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за січень 2007 р. 504,30 грн., орендна ставка - 15%.
Додатковою угодою № 2 від 12.03.2009р. та додатковою угодою № 3 від 10.02.2010р. було продовжено термін дії договору, який згідно додаткової угоди № 3 продовжено на 1 рік до 14.02.2011р. включно.
Згідно з пунктом 2.4 Договору передбачено, що у разі припинення договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2011 року Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г.Сковороди (балансоутримувач) та СПД ОСОБА_1 (орендар) підписали акт приймання-передачі державного орендованого майна.
Таким чином, договір оренди від 15.02.2006 № 279 припинив свою дію з моменту передачі майна (приміщення площею 53,0 м2).
Проте, за словами позивача, орендар не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання щодо сплати коштів за користування державним майном, в сумі 9365,96 грн. орендної плати (станом на день подачі позову).
В свою чергу, як вбачається з уточненого розрахунку, відповідачем було надано позивачеві докази часткової оплати заборгованості, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи заборгованість з орендної плати в частині надходжень до бюджету становить 5591,38 грн.
Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що оренда є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Тобто, орендар зобов'язаний вносити орендодавцеві платіж за користування майном. Розмір, форма, і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»).
Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з частинами першою та п'ятою ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктами 5.2, 5.8 Договору визначені одні з основних обов'язків орендаря, зокрема своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, щомісяця (до 10 числа) та до 12 числа надавати орендодавцю інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою банку).
Однак, з матеріалів справи, а також детального розрахунку суми боргу вбачається, що відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно здійснював оплату орендних платежів, у зв'язку з чим судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди від 15.02.2006р. № 279 (за період з 05.03.2006р. по 05.03.2011р.), яка останнім перед позивачем на час прийняття рішення не погашена.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач, в силу вищезазначених вимог законодавства, не спростував наведені обставини та, на вимогу суду, не здійснив звірку взаєморозрахунків. Таким чином, враховуючи те, що станом на день розгляду справи відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та істотно порушив права позивача, не оплативши в повному обсязі розмір орендної плати, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5591,38 грн. заборгованості по орендній платі підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, розмір 3% річних складає - 746,33грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення 3% річних в розмірі - 746,33 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
До того ж, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до п.п. 3.5 Договору від 15.02.2006р. №279 в розмірі 430,12 грн. за період з 15.02.2011р. по 14.08.2011р. (з моменту припинення договору відповідно до додаткової угоди № 3 від 10.02.2010р. та з урахуванням шестимісячного терміну нарахування згідно п. 6 ч. 1 ст. 232 ГК України).
Пунктом 9.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 3.5 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному договором співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що поданий позивачем розрахунок відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», і відповідно, вимога про стягнення 430,12 грн. пені підлягає задоволенню.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 5591,38 грн. боргу, 430,12 грн. пені та 746,33 грн. 3% річних.
Згідно із статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19028107) - 5591 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одну) грн. 38 коп. заборгованості по орендній платі, 746 (сімсот сорок шість) грн. 33 коп. 3 % річних, 430 (чотириста тридцять) грн.12 коп. пені на наступні реквізити: р/р 31119094700001, одержувач: ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код установи 37955989, призначення платежу: код доходу 22080300, символ звітності банку 094.
3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 19028107; р/р 35211012001567, одержувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, МФО 821018, ГУ ДКСУ у Київській області, код установи 19028107) - 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Дата підписання повного тексту рішення: 14.02.2013р.
Суддя О.В. Щоткін