Справа: № 2а-11898/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.
05 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
при секретарі Гімарі Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково Комерційна Фірма «Контур» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково Комерційна Фірма «Контур» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати включення ТОВ «НКФ «Контур» суми в розмірі 1 227 823,00 грн. до податкового кредиту правомірним, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 травня 2012 року №0001215668.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
ТОВ «Науково Комерційна Фірма «Контур» 05 лютого 2013 року подало клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебування представника Мозгової М.А. у відрядженні в м. Вінниця (наказ №5К/ВД від 01 лютого 2013 року).
Вивчивши доводи клопотання колегія суддів, вважає їх не обгрутованими, а клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи наявна копія довіреності, виданої на ім'я як Мозгової М.А. так і Джуня М.О. Отже, у разі зайнятості представника Мозгової М.А., позивач не був позбавлений можливості забезпечити явку в судове засідання представника Джуня М.О.
Порадившись на місці, колегія суддів, вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання ТОВ «Науково Комерційна Фірма «Контур» та продовжити апеляційний розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матералів справи вбачається, що ТОВ «Науково Комерційна Фірма «Контур» зареєстрована як юридична особа та є платником податку на додану вартість.
Так, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Науково Комерційна Фірма «Контур» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 26 квітня 2012 року №19/15-670/32735812.
В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено: вимоги п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та завищено суму податкового кредиту на суму 1 227 895 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 4 грн. та завищено від'ємне значення в розмірі 1 227 891 грн. за січень 2012 року; вимоги п.206.6, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України та безпідставно задекларовано суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у лютому 2012 року у розмірі 1 227 891 грн. На порушення вимог п.200.14 Податкового кодексу України позивачем занижено суму бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на суму 32 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення на суму 32 грн.
В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що податковий кредит за січень 2012 року позивачем сформовано на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Комерційний банк «Арма», які не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. На думку відповідача, дані податкові накладні не дають позивачу права на формування податкового кредиту. Крім того, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення (грудень 2011 року, січень 2012 року в якому виникло від'ємне значення ПДВ та за лютий 2012 року, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, включно) встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності - завищення податкового кредиту контрагентом у грудня 2011 року на суму 1 227 895 грн, у січні 2012 року на суму 49,60 грн.
На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14 травня 2012 року №0001215668, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 227 923 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 613 961,50 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Подана скарга позивача залишена без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін.
Відповідно до п. 14.1.18. бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного
значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України).
Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).
Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх у своїй господарській діяльності.
Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.
Положеннями п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що видані контрагентом податкові накладні, визначені п.11 підрозділу 3 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, мають бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Слід зазначити, що абзацами 7 та 9 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи податковий кредит позивача за січень 2012 року сформований на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Комерційний банк «Арма».
Так, між ТОВ «Науково Комерційна Фірма «Контур» та ТОВ «Комерційний банк «Арма» укладено договір купівлі-продажу від 05 квітня 2011 року, на виконання умов якого ТОВ «Комерційний банк «Арма» передало у власність, а ТОВ «Науково Комерційна Фірма «Контур» прийняло у власність нежилі приміщення (в літері А), площею 1944,70 кв.м., що складають 122/1000 частин (від майнового комплексу, загальною площею 15955,30 кв.м.), які знаходяться за адресою: місто Київ, проспект Возз'єднання, будинок 7А (також далі за текстом - приміщення).
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 договору від 05 квітня 2011 року, згідно з протоколом № О 0181 проведення аукціону по реалізації майна ТОВ «Комерційний банк «Арма», відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369, який організовано 25 лютого 2011 року товарною біржею "Наша", продаж нежилих приміщень вчиняється за 6 625 610,00 грн., у тому числі ПДВ - 1104268,33 грн., які сплачуються до 05 травня 2011 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Комерційний банк «Арма».
Між позивачем та ТОВ «Комерційний банк «Арма» 16 травня 2011 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ТОВ «Комерційний банк «Арма» передало у власність, а ТОВ «Науково Комерційна Фірма «Контур» прийняло у власність 1/2 частку нежитлових приміщень офісу літера "А", площею 386,6 кв.м., які знаходяться за адресою: місто Одеса, вулиця Базарна (вулиця Кірова), будинок 18 (також далі за текстом - приміщення).
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 договору від 16 травня 2011 року, згідно з протоколом №О 0182 проведення аукціону по реалізації майна ТОВ "КБ "Арма", відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369, який організовано 25 лютого 2011 року товарною біржею "Наша", продаж нежилих приміщень вчиняється за 7 41 763,00 грн., у тому числі ПДВ - 123 627,16 грн., які сплачуються до 16 червня 2011 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Комерційний банк «Арма».
На підтвердження факту передачі вказаних приміщень позивачем надані копії актів прийому-передачі нерухомого майна від 30 грудня 2011 року та 23 грудня 2011 року відповідно.
В рахунок оплати за передані приміщення ТОВ «Комерційний банк «Арма» та позивачем із ТОВ "Гамма-Консалтинг" укладено угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: 1) угоду № 1 від 30 грудня 2011 року між ТОВ «Комерційний банк «Арма» та ТОВ "Гамма-Консалтинг" на суму 6 625 610,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 104 268,33 грн.; 2) угоду № 2 від 30 грудня 2011 року між ТОВ «Комерційний банк «Арма» та ТОВ "Гамма-Консалтинг" на суму 741 763,00 грн., у тому числі ПДВ - 123 627,16 грн.; 3) угоду № 3 від 30 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ "Гамма-Консалтинг" на суму 6 625 610,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 104 268,33 грн.; 4) угоду № 4 від 30 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ "Гамма-Консалтинг" на суму 741 763,00 грн., у тому числі ПДВ - 123 627,16 грн.
Зазначені угоди укладені на підставі договорів поруки від 06 квітня 2011 року № 06/04/11 та від 17 травня 2011 року № 17/05/11, за умовами яких ТОВ "Гамма-Консалтинг" зобов'язалось відповідати за повне та своєчасне виконання позивачем його боргових зобов'язань перед ТОВ «Комерційний банк «Арма» за договорами від 05 квітня 2011 року та 16 травня 2011 року.
В ході розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що факт не реєстрації податкових накладних, виписаних ТОВ «Комерційний банк «Арма» позивачем не заперечується.
Слід зазначити, що позивач не позбавлений права звіряти дані податкових накладних, виписаних його контрагентами, з даними Єдиного реєстру податкових накладних та у разі відсутності в ньому даних про податкові накладні звернутися до податкового органу зі скаргою на контрагента відповідно до положень п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Належних доказів вчинення позивачем таких дій матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові накладні, виписані ТОВ «Комерційний банк «Арма» за січень 2012 року не є підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту та отримання в подальшому бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 227 923 грн., оскільки вони не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, відповідач, повторно протягом 1095 днів зменшивши позивачу суму бюджетного відшкодування на підставі підпункту 54.3.2 п. 54.2 ст. 54 ПК України, за переконанням суду, правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 50 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за повторне протягом 1095 днів завищеної суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 613 961,50 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення про задоволення адміністративного позову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково Комерційна Фірма «Контур» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Мамчур Я.С.
Судді Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.