Справа: № 2а-12231/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
07 лютого 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу ДАІ Солом'янського району при УДАІ ГУ ВС України в м. Києві, управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, Головного управління Державного Казначейства в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відділу ДАІ Солом'янського району при УДАІ ГУ ВС України в м. Києві щодо зобов'язання сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації автомобіля. Позивач також просив стягнути з управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва 15 915 грн. сплаченого збору.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та на невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.04.2011 р. ОСОБА_2 у ДП «Ауді Центр Віпос» придбав автомобіль марки «Аudi A6».
При реєстрації транспортного засобу позивачем, за квитанцією №123604/45 від 04.05.2011 р., сплачено 15 915 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд попередньої інстанції виходив з того, що позивач є платником збору з операції з відчуження легкового автомобіля.
На думку судової колегія зазначений висновок є наслідком неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.
У статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 400/97-ВР») визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 7 статті 1 названого Закону, у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Таким чином, Законом № 400/97-ВР обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладався на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
Водночас, пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740, передбачалось, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.
Отже, у період виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти (Закон № 400/97-ВР та постанова Кабінету Міністрів України), які регулювали ці правовідносини.
При цьому, перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначений у наведеному підпункті постанови Кабінету Міністрів України не відповідав визначенню платників збору, наведеним у пункту 7 статті 1 Закону № 400/97-ВР в редакції Закону від 22 жовтня 1998 року № 208-XIV.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору слід застосовувати правила п. 7 ст. 1 Закону № 400/97-ВР.
Суд попередньої інстанції на наведене уваги не звернув та припустився помилки у застосуванні норм матеріального права.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відділу ДАІ Солом'янського району при УДАІ ГУ ВС України в м. Києві, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до пункту 14 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.
Таким чином, сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є обов'язковою умовою реєстрації транспортного засобу.
Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що свідчили б про те, що відділ ДАІ Солом'янського району при УДАІ ГУ ВС України в м. Києві покладав обов'язок щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування саме на позивача, як на покупця за договором купівлі-продажу автомобіля.
З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Державного Казначейства в м. Києві на користь ОСОБА_2 15 915 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн., шляхом списання з відповідного бюджетного рахунку, призначеного для зарахування надходжень до загального фонду державного бюджету.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Ухвала складена в повному обсязі 12 лютого 2013 р.
Головуючий суддя Лічевецький І.О.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.