Справа № 815/112/13-а
12 лютого 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюка І.В.,
за участю секретаря - Рачкової І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Групп» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача по проведенню перевірки, за результатами якої складений акт від 10.12.2012 року № 7594/22-5/37421311; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.12.2012 року №№ 0002202250, 0002192250.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що перевірка податковим органом, яка оформлена актом № 7594/22-5/37421311 від 10.12.2012 року, здійснена з порушенням законодавства. Зокрема, наведені в наказі на проведенні перевірки підстави для проведення зазначеної перевірки не відповідають дійсності, оскільки запит на отримання інформації був складений з порушенням вимог законодавства. Так, в запиті були відсутні підстави для його надсилання, у зв'язку із чим платник податків був звільнений від обов'язку надавати запитувані документи. Крім того, висновки перевіряючих в акті перевірки № 7594/22-5/37421311 від 10.12.2012 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Так, підставами для нарахування недоїмки та штрафу по податку на прибуток та по податку на додану вартість стали висновки перевіряючих про завищення податкового кредиту та валових витрат за операціями із контрагентом позивача. Зокрема, податковим органом зазначено, що позивачем відображені у податковій звітності взаємовідносини із контрагентами без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, оскільки контрагент позивача не знаходиться за місцезнаходженням, у нього відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення тощо, що свідчить про відсутність господарської діяльності зазначеного підприємства. Разом із тим, укладені позивачем із контрагентом договори були виконані у повному обсязі, що підтверджується первинною документацією, а отже мають реальний характер. Будь-яких доказів про нікчемність укладених правочинів співробітниками податкового органу в ході перевірки встановлено не було, у зв'язку із чим висновки за актом перевірки ґрунтуються на припущеннях і є недоведеними. Зважаючи на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся за судовим захистом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що оскаржувані дії по проведенню перевірки вчинені, а податкові повідомлення-рішення винесені в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що на підставі направлень від 29.11.2012 року №№ 003667/3398, 003668/339, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, співробітниками податкової служби згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до Наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 2878 від 29.11.2012 року, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Дельта Групп» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з контрагентами за період січень 2012 року, за результатами якої складений акт № 7594/22-5/37421311 від 10.12.2012 року.
Проаналізувавши обставини проведення вищезазначеної перевірки, суд дійшов висновку про її обґрунтованість та відповідність чинному законодавству, у зв'язку із чим позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки, за результатами якої складений акт від 10.12.2012 року № 7594/22-5/37421311, не підлягають задоволенню.
Так, з пояснень представників сторін вбачається, що податковим органом на адресу ПП «Дельта Групп» був направлений запит № 42612/10/22-Б від 16.10.2012 року на підставі пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.п.73.3 та 73.5 ст.73, п.п.78.1.1 та 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, в якому інспекція просила надати інформацію та документи, що підтверджують фінансово-господарські відносини із МПП «Ларс».
Підставою для звернення податкового органу із вказаним запитом слугувало встановлення сумнівності факту здійснення операцій (існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань), тобто інформація про можливі порушення податкового законодавства, що передбачено пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.
Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Суд враховує, що перевірка проведена уповноваженими співробітниками податкового органу, за наявності наказу керівника податкової інспекції та відповідних направлень на проведення перевірки. При цьому, службові особи ДПС були допущені підприємством до проведення перевірки, у зв'язку із чим суд не вбачає обґрунтованими вимоги щодо визнання самих дій по проведенню перевірки протиправними.
Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, серед іншого, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Таким чином, положення п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України уповноважують орган ДПС провести позапланову документальну перевірку платника податків, за результатами якої здійснити відповідні донарахування податкових зобов'язань, якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.
Враховуючи неможливість проведення зустрічної звірки МПП «Ларс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків (акт № 126/22/24536580 від 03.08.2012 року), у зв'язку із чим у запиті № 42612/10/22-Б від 16.10.2012 року в якості підстави для витребування документів та інформації зазначено про наявність сумнівності факту здійснення операцій (існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань), тобто інформації, про можливі порушення податкового законодавства, що передбачено пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, дії податкового органу щодо проведення перевірки, оформленої актом від 10.12.2012 року № 7594/22-5/37421311, є правомірними, а відповідні позовні вимоги не підлягаючими задоволенню.
Вищезазначеною перевіркою встановлені порушення пп.139.1.9 п.139.1, п.138.12 ст.138, ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 336874 гривень; п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 237857 гривень.
На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.12.2012 року № 0002202250, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 237857 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 118929 гривень, № 0002192250, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 93459 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 23365 гривень.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що між ПП «Дельта Групп» (Замовник) та МПП «Ларс» (Виконавець; Постачальник)) укладені договори № ЛАРС-5 від 04.01.2012 року (Т.І, а.с.74-75), предметом якого є виготовлення оригінал-макетов поліграфічної продукції; № ЛАРС-4 від 04.01.2012 року (Т.І, а.с.77-78), предметом якого є обслуговування комп'ютерної та оргтехніки, а також обслуговування локальних комп'ютерних мереж; № ЛАРС-84 від 02.08.2011 року (Т.І, а.с.82-83), предметом якого є виготовлення поліграфічної продукції; № ЛАРС-128 від 03.10.2011 року (а.с.88-89), предметом якого є надання інформаційних послуг; № ЛАРС-150 від 01.11.2011 року (Т.І, а.с.106-107), предметом якого є поставка електротоварів та електрооснащення.
На виконання вищевказаних договорів МПП «Ларс» виписані видаткові та податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи. В цілому, ПП «Дельта Групп» мало взаємовідносини із МПП «Ларс» на загальну суму 1427142 гривень, у т.ч. ПДВ - 237857 гривень. Вартість товарів та послуг, отриманих позивачем від МПП «Ларс», і віднесених ним до складу валових витрат в І кварталі 2012 року склала 406343 гривень; сума податку на додану вартість в розмірі 237857 гривень була включена ПП «Дельта Групп» до податкового кредиту в січні 2012 року. Розрахунки за постачання товарно-матеріальних цінностей та надані послуги проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень, копії яких також долучені до матеріалів справи.
Як убачається з акту перевірки № 7594/22-5/37421311 від 10.12.2012 року, перевіряючі дійшли висновку, що ПП «Дельта Групп» безпідставно сформовано валові витрати та податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від МПП «Ларс».
Так, в основу вищезазначеного висновку покладені дані акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС № 126/22/24536580 від 03.08.2012 року.
Зі змісту вищезазначеного акту перевірки вбачається, що у вказаного контрагента позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робі, послуг). На момент проведення перевірки стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Перевіряючим зроблено висновок, що відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів тощо - унеможливлює здійснення основного виду діяльності МПП «Ларс».
Дослідивши матеріли справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків за актом перевірки від 10.12.2012 року № 7594/22-5/37421311 про те, що укладені ПП «Дельта Групп» із МПП «Ларс» правочини не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що обумовлені ними. І з урахуванням інших зазначених в акті перевірки обставин суд погоджується із висновком податкового органу про завищення валових витрат і податкового кредиту позивачем по цим правочинам, виходячи із наступного.
В силу пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, серед іншого, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту регламентується Податковим кодексом України.
Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пункти 198.1 і 198.2 ст.198 ПК України визначають з яких господарських операцій і коли виникає у платника податків право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Таке право виникає, у тому числі, в разі придбання товарів та послуг. Датою виникнення такого права платника податку вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.
Таким чином, законодавством дійсно визначено необхідність наявності податкових накладних для формування податкового кредиту, але ці податкові накладні разом з іншими первинними документами бухгалтерського обліку повинні відображати господарську діяльність, реальні господарські операції, так як пунктом п.201.10 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів.
Відповідно ж до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з ст.1 названого Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.
В ході перевірки МПП «Ларс» не встановлені факти отримання товарів (послуг) цим підприємством від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.
Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна численність працюючих на МПП «Ларс», згідно даних ДПІ у Комінтернісському районі Одеської області ДПС, складає 4 особи.
У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів - здійснення основного виду діяльності МПП «Ларс» не є можливим.
За вказаних обставин, у контрагента позивача відсутні основні засоби та трудові ресурси, а саме - спеціалісти в галузі виготовлення поліграфічної продукції, обслуговування комп'ютерної та оргтехніки, локальних комп'ютерних мереж, надання інформаційних послуг, які б могли забезпечити виконання укладених між позивачем і МПП «Ларс» договорів. При цьому, характер правовідносин, що склалися між платниками податку (позивач та його контрагент), зміст господарських правовідносин - договірних операцій, тривалість взаємодії між ними виключають можливість необізнаності позивача щодо дефектів у правовому статусі його контрагента за умови їхньої співпраці у межах правового поля та добросовісності намірів і дій такого платника податків.
У відповідності до положень ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: пп.83.1.1 документи, визначені цим Кодексом; пп.83.1.2 податкова інформація; пп.83.1.3 експертні висновки; пп.83.1.4 судові рішення; пп.83.1.6 інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Згідно з п.71.1 ст.71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.
Так, підприємством документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію, власного майна за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, за рахунок відсутності управлінського, технічного, робітничого персоналу, за рахунок відсутності власних або орендованих складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, відсутності власного або орендованого рухомого майна, спеціалізованої техніки, обладнання та устаткування.
Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
З наявних в матеріалах справи копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачаться, що в останніх не зазначено місце складання, обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції та час здійснення фінансово-господарської операції.
Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язковим видом обліку підприємства є бухгалтерський облік. Відповідно до статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» державне регулювання питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів.
Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Суд не приймає до уваги твердження позивача, що наявні у нього первинні документи відповідають вимогам законодавства, оскільки на досліджених в судовому засіданні видаткових накладних, складених на виконання Договору № ЛАРС-150 від 01.11.2011 року наявні лише підписи особи, яка відвантажила товар, та особи, яка його одержала, проте відсутні будь-які інші дані, що дають змогу ідентифікувати цих осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Будь-яких доказів перевезення товару в матеріалах справи немає, тому суд визнає вказані видаткові накладні в якості неналежних доказів.
При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.
Вищезазначені обставини, які встановлені судом в ході офіційного з'ясування обставини по справі, у своїй сукупності свідчать на користь висновку про сумнівний характер самих господарських операцій, тому суд визнає часткове документальне їх оформлення таким, що має лише формальні ознаки.
Таким чином, товариством оприбутковано та віднесено до валових витрат послуги і товар без наявності належним чином оформлених первинних документів, що в свою чергу підтверджує правомірність дій Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС при винесенні оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.
За вказаних обставин, укладені між позивачем та МПП «Ларс» договори № ЛАРС-5 від 04.01.2012 року, № ЛАРС-4 від 04.01.2012 року, № ЛАРС-84 від 02.08.2011 року, № ЛАРС-128 від 03.10.2011 року, № ЛАРС-150 від 01.11.2011 року не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, тому податкові накладні, виписані МПП «Ларс» бути прийнятими до уваги не можуть, і відповідно, податковий кредит за період, що перевірявся, є завищеним, податок на прибуток - заниженим.
Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість викладених в акті перевірки від 10.12.2012 року № 7594/22-5/37421311 висновків щодо непідтвердження фактичного здійснення господарських операцій між ПП «Дельта Групп» та МПП «Ларс». Наявні у позивача первинні документи, частина з яких не відповідає вимогам законодавства щодо форми складання первинних документів, у своїй сукупності, не підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, а тому формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок видаткових і податкових накладних, отриманих від зазначеного суб'єкту господарювання є неправомірним. Натомість в судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.
При цьому суд вважає, що надані позивачем докази подальшої реалізації товару (послуг) своїм контрагентам не доводить факту отримання зазначеного товару (послуг) саме від МПП «Ларс».
При таких обставинах суд вважає, що позивач не довів необґрунтованості висновків акту перевірки та протиправності прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.
На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Отже підстави для скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 24.12.2012 року №№ 0002202250, 0002192250 - відсутні.
Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Групп» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі.
Повний текст постанови складено 14 лютого 2013 року.
Суддя І.В. Завальнюк