донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.02.2013 р. справа №4/5014/1712/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.
за участю представників сторін:
від позивача:Малиновський П.А. довіреність
від відповідача:Фролова Н.В. довіреність
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк
на рішення господарського судуЛуганської області
від20.12.2012р
по справі№ 4/5014/1712/2012 (Головуючий у колегії: Старкова Г.М., судді: Голенко І.П., Мінська Т.М.
за позовомДержавного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк
до Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз», м. Луганськ
простягнення суми 16' 322' 801,04 грн.
Державне підприємство «Донецька залізниця», м. Донецьк (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз», м. Луганськ (далі - «Відповідач») 14' 869' 400,95 грн., яка складається з: суми авансового платежу з урахуванням штрафу 5% у розмірі 13' 183' 800,84 грн., пені у розмірі 16' 856' 00,11 грн..
Відповідно до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції було прийнято від позивача заява про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим у подальшому розгляд справи був розглянутий у межах суми 16' 322' 801,04 грн., яка складається з: штрафу у розмірі 627' 800,04 грн., суми авансового платежу у розмірі 12' 556' 000,80 грн., пені у розмірі 3' 139' 000,20 грн..
Рішенням господарського суду Луганської області від 20 грудня 2012 року у справі № 4/5014/1712/2012 позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк були задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз», м. Луганськ на користь Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк суму пені у розмірі 500' 000,00 грн., судовий збір у розмірі 12'373,19 грн..
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням в частині зменшення суми пені, позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій просив рішення суду першої інстанції скасувати частково, а саме: постановити рішення, яким стягнути з відповідача суму пені у повному обсязі. В іншій частині - рішення суду залишити без змін.
В апеляційній скарзі наполягає на тому, що підстав зменшення суми пені, що підлягає стягненню на користь державного підприємства не було. Окрім того, неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору та - постачання дизель-поїзду ДЕЛ-002 із значним запізненням стало перешкодою у виконанні залізницею величезної соціальної місії з перевезення населення.
Сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.
Позивач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу - безпідставними.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного, а рішення господарського суду - таким, що підлягає частковій зміні, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 28.10.2012р. між Державним підприємством "Донецька залізниця" (Покупець) та Відкритим акціонерним товариством "Луганськтепловоз" (Постачальник) укладено договір поставки за № Д/НРП-102092/НЮ (далі за текстом -Договір), предметом якого, відповідно до п. 1.1, є поставка Постачальником Покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною Договору.
З специфікації вбачається, що загальна вартість товару складає 41' 853' 336,00 грн.
Відповідно до п. 6.2. вказаного договору, позивач платіжним дорученням від 15.12.2010р. № 1936 здійснив авансовий платіж на користь відповідача в сумі 12' 556' 000,80 грн. Цим же пунктом передбачено, що остаточний розрахунок у сумі 29' 297' 335,20 грн. ДП "Донецька залізниця" повинна сплатити протягом 60 банківських днів після отримання товару по місцю призначення та підписання двостороннього акту передачі-приймання товару довіреними представниками зі сторін Постачальника та Покупця на підставі рахунку Постачальника.
30.12.2011р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до договору № Д/НРП-102092/НЮ, якою у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджується висновком Луганської регіональної торгово-промислової палати № 25.15-1316/1 від 28.12.2011р. та керуючись.10.1 Договору, строк поставки дизель-поїзду ДЕЛ-02 (далі - Дизель-поїзд ) був встановлений до 30.03.2012.
У пункті 4 додаткової угоди № 1 від 30.12.2011р. до договору № Д/НРП-102092/НЮ також встановлено, що з моменту підписання даної додаткової угоди, п.4.1 договору № Д/НРП-102092/НЮ від 28.10.2010р. слід вважати таким, що втратив силу.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 28.05.2012р. № НЗТ-ОЗ/1251 на адресу відповідача, яка залишена без відповіді.
14.11.2012р. посадовими особами позивача та відповідача було укладено та підписано акт прийому - передачі дизель - поїзда ДЕЛ-02 бортовий № 005, відповідно до п. 4.2 Договору поставки та надав документальне підтвердження (а.с.134-135, том 1).
В обґрунтування вимог позову Позивач послався на факт неналежного виконання Відповідачем умов договору, що призвело до нарахування додаткових сум, як наслідків порушення зобов'язань.
Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що за своєю правовою природою договір № Д/НРП-102092/НЮ від 28.10.2012р. - є договорами поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України (ч.6 ст. 265 ГК України).
Приписи статті 265 ГК України встановлюють, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписи п.6 ст. 265 ГК України встановлюють, що реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1,2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частини 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не припустима.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
Відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання щодо своєчасного постачання товару порушив значною мірою. У зв'язку з чим позивачем на відповідача була нарахована пеня.
Заявою (т.1 а.с.143-150) відповідач просив суд зменшити суму пені до 500' 000,00 грн., наполягає на тому, що позивачем не доведено, що дії ПАТ „Луганськтепловоз" суттєво вплинули на його фінансовий стан, завдавши значних збитків, розмір яких позивачем не визначено та не доведено суду, а тому відповідач вважає розмір пені 3' 139' 000,20 грн. надмірно великим.
Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно приписів Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Однак, оскаржуване рішення господарського суду у даній справі вказаним вимогам відповідає не у повній мірі. Так, обґрунтовано дійшовши висновку про необхідність зменшення розміру пені, місцевий господарський суд жодним чином не обґрунтував чому пеня має бути зменшена саме до 500' 000,00 грн., тобто - майже на 70% від суми, заявленої до стягнення.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Колегія суду вважає зменшення судом першої інстанції пені на 2'639' 000,20 грн. занадто надмірним.
Обґрунтованим та достатнім, з урахуванням усіх обставин справи, на думку апеляційного суду, є зменшити суму пені на суму 39' 000,20 грн. Тому рішення у цій частині підлягає зміні.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результату вирішення спору.
Згідно зазначеної Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011, № 18 судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Місцевий господарський суд зазначених приписів як ГПК України, так і Постанови Пленуму ВГСУ № 18 не врахував, помилково розподіливши судовий збір стосовно заявленої до стягнення суми пені пропорційно задоволених вимог.
В іншій частині (яка відповідачем не оскаржується) рішення висновок місцевого господарського суду колегія апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим та таким, що прийнято у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 43, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2012 року по справі № 4/5014/1712/2012 змінити в частині суми пені та судового збору за звернення з позовною заявою.
Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
«…Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз», м. Луганськ (код ЄДРПОУ 05763797) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк (код ЄДРПОУ 01074957) пеню у розмірі 3' 100' 000,00 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 62' 780,00 грн. …».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз», м. Луганськ (код ЄДРПОУ 05763797) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк (код ЄДРПОУ 01074957) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 30' 999,99 грн.
Господарському суду Луганської області видати наказ (з урахування приписів цієї Постанови Донецького апеляційного господарського суду), оформивши його у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження»
Головуючий суддя: В.М. Татенко
Судді: І.В. Зубченко
О.О. Радіонова
Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСЛО; 1 - ДАГС