"31" січня 2013 р. Справа № 926/11/2013 .
За позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до госпрозрахункового промислово-торгівельного приватного малого підприємства «Кодумаа», м. Чернівці
про стягнення заборгованості - 3325,40 грн.
Суддя О.В. Гончарук
Представники:
від позивача - Мандрик А.М., довіреність №283/10 від 29.12.2012;
від відповідача - Павлюк Г.В., довіреність від 21.01.2013.
СУТЬ СПОРУ: дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до госпрозрахункового промислово-торгівельного приватного малого підприємства «Кодумаа» з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 3325,40 грн., з яких 3050 грн. основного боргу, 132,05 грн. трьох процентів річних та 143,35 грн. інфляційних.
Свій позов позивач обґрунтовує фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки природного газу №244413 від 20.12.2010. На думку позивача, враховуючи, що відповідач звернувся з проханням про реструктуризацію боргу та здійснив часткову сплату заборгованості за Договором, фактично визнав свою заборгованість.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 02.01.2013 порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 22.01.2013.
22 січня 2013 року від відповідача через канцелярію господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№405) в якому відповідач позов не визнає, зазначаючи, що договір поставки природного газу №244413 від 20.12.2010 між сторонами не укладався, цього договору та відповідних актів приймання-передачі газу не додано до позовної заяви, а тому позивач позбавлений права посилатись на його умови.
У судовому засіданні 22.01.2013, з метою надання позивачу часу на ознайомлення з відзивом на позовну заяву, оголошено перерву до 31.01.2013.
31 січня 2013 року представником позивача у судовому засіданні надано письмові пояснення (вх.№614), які долучені судом до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача при цьому проти позову заперечує, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.
Позивач, обґрунтовуючи свій позов, стверджує, що між ним та відповідачем укладено договір поставки природного газу за №244413 від 20.12.2010, за умовами якого відповідачу поставлено в період з 01.02.2010 по 30.04.2010 природний газ в обсязі 2727 куб. м.
Позивачем в процесі розгляду справи, договору поставки природного газу №244413 від 20.12.2010, на умови якого він посилається як на підставу своїх вимог, не надано. До матеріалів справи не додано й доказів в підтвердження факту поставки відповідачу природного газу в період з 01.02.2010 по 30.04.2010 газ в обсязі 2727 куб. м.
З наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача вбачається, що зазначений Договір та акти прийому-передачі природного газу втрачені.
Позивач при цьому наполягає на тому, що фактичні дії відповідача, такі як лист про реструктуризацію заборгованості та часткова оплата вартості природного газу, свідчать про прийняття пропозиції укласти договір.
Разом з тим, такі доводи не можуть братися судом до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Судом встановлено, що відповідачем відповідь про прийняття пропозиції укласти договір поставки природного газу, на адресу позивача не надсилалась.
Згідно з частиною другою статті 640 Цивільного кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
У відповідності до вимог частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За таких обставин, свідченням прийняття відповідачем пропозиції укладення договору поставки, мали б бути дії, пов'язані з прийняттям товару та повною або частковою оплатою його вартості.
Натомість матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт прийняття відповідачем природного газу, поставленого позивачем, оскільки відповідач будь-яких актів прийому-передачі природного газу, не підписував. Будь-яких інших письмових доказів в підтвердження цього факту, позивачем не надано.
Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Як визначено у статті 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до статті 644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
За таких обставин, не може вважатись вірним твердження, що внаслідок вчинення зустрічних дій, з боку обох сторін, відбулось досягнення згоди в цілому за договором поставки природного газу, оскільки часткова оплата вартості природного газу, що тлумачиться позивачем як прийняття пропозиції про укладення договору, повинна узгоджуватись з відповідними умовами договору, якими регулюється порядок здійснення оплати вартості отриманого природного газу у зазначені в цих умовах строки.
Крім того, зазначене перерахування відповідачем на користь позивача коштів у розмірі 1881 грн. та заява про реструктуризацію боргу, що мало місце в березні 2012 року (в той час як за твердженням позивача, поставка відбулась в лютому-квітні 2010 року) не може вважатися відповіддю на пропозицію укласти договір поставки, що здійснена протягом нормального необхідного для цього часу.
Як вже зазначалось вище, ані самого договору поставки, ані належних доказів його надсилання на адресу відповідача, позивачем не пред'явлено.
У відповідності до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, позивачем не доведено факту наявності договірних відносин між ним та відповідачем та факту поставки природного газу в об'ємах, зазначених у позовній заяві, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д -
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 05.02.2013.
Суддя О.В. Гончарук