донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.02.2013 р. справа №44/3
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Марченко О.А.
суддів Зубченко І.В., Радіонової О.О.
за участю представників сторін:
від позивача:Неведомий Д.О. - довіреність №55 від 11.07.2012р.
від відповідача:Пропастін В.М. - довіреність №104/юр від 27.09.2011р.
від третьої особи:Рудь О.О. - довіреність №09-12 від 16.12.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від10.12.2012р. (повний текст підписано 14.12.2012р.)
у справі№44/3 (суддя Попков Д.О.)
за позовомРегіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області м. Донецьк
до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядько», м. Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства «Донецьквантажтранс» м. Донецьк
про стягнення неустойки у розмірі 1 257 408,79грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2012р. у справі №44/3 у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядько», м. Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Державного підприємства «Донецьквантажтранс» м. Донецьк про стягнення неустойки за період 11.03.2005р. по 30.09.2008р. у розмірі 1 257 408,79грн. відмовлено.
Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Донецькій області м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що наданий відповідачем акт приймання-передачі від 18.03.2005р. не є належним та допустимим доказом повернення майна з оренди.
Позивач наполягає на задоволенні апеляційної скарги та просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у наданому відзиві.
Третя особа проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначила у наданому відзиві.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області м. Донецьк звернулось до господарського суду з позовом до Організації орендарів «Шахта імені О.Ф. Засядько», м. Донецьк про стягнення неустойки за період 11.03.2005р. по 30.09.2008р. у розмірі 1 232 850,17грн.
Ухвалою суду від 22.10.12012р. в порядку ст.25 Господарського процесуального кодексу України відповідачем визначено Публічне акціонерне товариство «Шахта ім. О.Ф. Засядько», м. Донецьк.
Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядько» м. Донецьк обґрунтовані припиненням орендних правовідносин за договором оренди №1127/2004 від 15.03.2004р. у зв'язку із закінченням строку і відмовою від його подальшої пролонгації та ухиленням відповідача від своєчасного повернення орендованого майна, внаслідок чого була нарахована стягувана неустойка за період з 11.03.2005р. по 30.09.2008р.
Заявою від 05.11.2012р. №10-14-1105 позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із усуненням недоліків у розрахунку перерахував суму стягуваної неустойки та збільшив розмір вимог за визначений ним період до 1 257 408,79грн.
Судом першої інстанції розглянуто позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви.
Ухвалою суду від 09.02.2009р. до участі у справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту, на стороні позивача залучено балансоутримувача - Державне підприємство "Донецьквантажтранс".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з пропущення позивачем строків позовної давності та з встановленого факту повернення спірного орендованого майна за актом приймання-передачі від 18.03.2005р.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Так, 15.03.2004р. між Позивачем (Орендодавець) та Організацією орендарів «Шахта ім. О.Ф. Засядько» (Орендар) укладено договір оренди №1127/2004, згідно із п.1.1 якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно) відособленого підрозділу ВТУ ДП «Донецьквугілля», розташованого на ділянці, що примикає до станції «Донецьк-Півничний» Донецької залізниці, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою станом на 31.01.2004р. - 3287478,00грн., у складі, визначеному в п.1.1 договору з метою забезпечення ритмічної та безперебійної роботи по видобутку вугілля і відвантаження вугільного концентрату.
Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - лютий 2004р. - становить 27505,23 грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, з розподілом між Державним бюджетом та Балансоутримувачем у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.
Положеннями п.2.4. вказаного договору сторони передбачили, що у разі його припинення Майно повертається Орендарем Балансоутримувачу або юридичній особі, яку визначає Орендодавець за актом приймання-передачі.
Обов'язок Орендаря повернути орендоване майно Балансоутримувачу (або іншій вказані Орендодавцем юридичній особі) у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу у разі припинення або розірвання договору закріплений сторонами у п.5.7 договору.
Відповідно до п.10.1. договору цей договір укладено строком на 360 днів, що діє з 15.03.2004р. до 11.03.2005р. За відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.6. договору). Водночас, за змістом п.10.8. договору закінчення строку його дії визначається у якості однієї з підстави для припинення.
Як встановлено господарським судом, 15.03.2004р. відповідно до умов п.2.1. договору об'єкт було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі.
Додатковою угодою №1 від 23.03.2004р. сторонами було замінено у договорі та додатках до нього найменування орендаря з Організації орендарів "Шахта ім.О.Ф.Засядько" на Орендне підприємство "Шахта ім.О.Ф.Засядько" (правопопередник Відповідача)
28.12.2004р. Відповідач звернувся із листом №15/3210 до Третьої особи з проханням надати технічні документи відносно об'єкту оренди. У зв'язку із відсутністю реагування на зазначений лист, Відповідач 30.12.2004р. звернувся листом №15/3220 до прокуратури. За результатами перевірки Прокуратура надала Відповідачу лист, у якому повідомила про направлення позовної заяви до ЗАТ «Донецькпромтранс» щодо усунення перешкод у користуванні майном, переданого за договорами оренди від 15.03.2004р., 10.09.2004р.
У подальшому Відповідач неодноразово звертався з листами до прокуратури та міліції щодо усунення перешкод у користуванні орендованим майном.
За результатами розгляду звернень Відповідача, Прокурором Київського району м. Донецька у листі від 31.01.2005р. було повідомлено про винесення за результатами перевірки постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.
Листом №06-1373 від 02.03.2005р. Орендодавець звернувся до Міністерства палива та енергетики України з проханням розглянути питання щодо подальшого продовження дії договору оренди, у відповідь на який Міністерство надіслало Позивачу лист №02/12-333 від 21.03.2005р., яким наголосило на відсутності можливості погодження продовження договору оренди і необхідності повернення орендованого майна.
23.03.2005р. листом №10-126-3415 Фонд Державного майна України заборонив Позивачу продовжувати строк дії розглядуваного договору оренди, у зв'язку із чим Позивач надіслав Відповідачу лист №06-2150 від 30.03.2005р. про відмову у продовженні терміну дії договору та лист №06-2333 від 06.04.2005р. з вимогою про повернення орендованого майна.
У відповідь на лист №06-2333 від 06.04.2005р. Відповідачем був надісланий Позивачеві лист №15/1469 від 26.04.2005р. з пропозицією здійснити повернення майна за трьохстороннім актом.
Матеріалами справи встановлено, що 18.03.2005р. за участю представників Відповідача і Балансоутримувача Орендар повернув останньому за актом приймання-передачі орендоване майно.
13.06.2008р. Позивачем повторно був складений лист 06-03-4725 про повернення орендованого майна у зв'язку із закінченням строку дії договору.
У зв'язку із неповерненням Відповідачем орендованого майна, як на тому наполягає Позивач, останній звернуся до суду з даним позовом.
Наразі, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо неспроможності наданих позивачем доказів, необґрунтованості позовних вимог та необхідності відмови у їх задоволенні у повному обсязі, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за період неповернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин у зв'язку з відмовою від подальшого продовження договору.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №1127/2004 від 15.03.2004р.
Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені ст.ст.144, 173, 174 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов'язаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.
За приписів ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України та ч.7 ст.180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі користуватися об'єктом оренди до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №1127/2004 від 15.03.2004р. є належною підставою для виникнення у останнього прав відносно володіння та користування об'єктом оренди впродовж строку дії орендних правовідносин та обов'язку із повернення цього об'єкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.
Частина 2 ст.291 Господарського кодексу України та ч.2 ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає закінчення строку договору оренди, на який його було укладено у якості однієї з підстав припинення орендних правовідносин.
Враховуючи визначену в п.10.1 договору дату закінчення строку його дії - 11.03.2005р., а також приписи ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст.764 Цивільного кодексу України, умови п.10.4 договору та зміст листа Орендодавця №06-2333 від 06.04.2005р. (отримання якого Відповідачем підтверджується змістом листа останнього №15/1469 від 26.04.2005р.), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що орендні правовідносини між сторонами припинились у зв'язку із закінченням строку дії договору і після 11.03.2005р. не продовжувались у розумінні положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 Цивільного кодексу України.
Крім того, факт припинення з 11.03.2005р. орендних правовідносин між сторонами за договором оренди №1127/2004 від 15.03.2004р. встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2011р. у справі №44/2пн між цими ж сторонами про повернення орендованого майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі, на виконання якого, 12.11.2012р. Відповідачем і Третьою особою був складений акт приймання-передачі, яким було підтверджено факт передання орендованого майна за попереднім актом від 18.03.2005р. на користь балансоутримувача на той момент - ВТУ ДП «Донецьквугілля». Зазначений факт є преюдиціальним для розглядуваної справи у розумінні ч.2 ст.35 Господарського кодексу України.
Таким чином, орендні правовідносини між сторонами за договором №1127/2004 від 15.03.2004р. припинились 11.03.2005р., і саме з цієї дати Відповідач втратив правові підстави для подальшого володіння і користування об'єктом оренди та мав вжити заходів з його повернення балансоутримувачу або визначений Орендодавцем особі.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" наслідком припинення договору оренди є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України та безпосередньо визначені в договорі.
Таким чином, Відповідач не мав жодних правових підстав ухилятися від повернення майна відповідно до умов договору, який, в свою чергу, не містить спеціальних положень щодо строку процедури з повернення майна, що з урахуванням передачі майна в оренду в день укладання договору зумовлює висновок, за відсутністю застережень іншого, про необхідність повернення майна безпосередньо після 11.03.2005р.
Одночасно, стосовно періоду нарахування неустойки з 11.03.2005р. по 18.03.2005р. включно, як вірно зазначено судом першої інстанції, слід враховувати наступне:
Як встановлено ч.1 ст.202 Господарського кодексу України, ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються належним виконанням. В свою чергу, неналежне виконання зобов'язань, у тому числі щодо строків, є їх порушенням у розмінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач - вважається таким, що прострочив виконання обов'язку з повернення майна у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.
Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України одним із наслідків порушення зобов'язання, що мають бути встановлені договором або законом, є сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 вказаного Кодексу. Аналогічні положення закріплені в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання господарських зобов'язань, у тому числі з повернення орендованого майна є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Частина 2 ст.785 Цивільного кодексу України безпосередньо (незалежно від наявності відповідного застереження у договорі) встановлює обов'язок Орендаря, який прострочив повернення об'єкту оренди, на вимогу Орендодавця сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення його повернення.
Таким чином, як правомірно зазначено судом першої інстанції, Позивач мав право нараховувати неустойку за весь період з моменту припинення орендних правовідносин до 18.03.2005р.
Наразі, беручи до уваги посилання у заяві Відповідача на недотримання строків позовної давності, яка в розглядуваному випадку становить 3 роки і відносно неустойки за період з 11.03.2005р. по 18.03.2005р. добігає кінця відносно відповідного дня нарахування у період з 11.03.2008р. по 18.03.2008р., суд першої інстанції, керуючись ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України дійшов вірного висновку про неможливість задоволення позовних вимог відносно цієї частини стягуваної неустойки, оскільки позов подано 05.01.2009р., тобто із пропуском строку позовної давності.
При цьому, обізнаність Позивача про початок перебігу строку позовної давності в даному випадку пов'язана із фактом припинення орендних правовідносин внаслідок надсилання ним листа із запереченнями проти автоматичної пролонгації.
Щодо періоду нарахування неустойки з 19.03.2005р. по 30.09.2008р. колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначає наступне:
Підписання Орендарем і балансоутримувачем акту приймання-передачі майна від 18.03.2005р., факт якої (передачі) підтверджується за змістом складеного Відповідачем і Третьою особою акту від 12.11.2012р. (достовірність яких жодними належними доказами в межах цієї справи не спростована) достатньою мірою вказує на виконання Орендарем обов'язку з повернення державного майна з оренди, що унеможливлює існування прострочення цього обов'язку починаючи з 19.03.2005р.
В свою чергу, відсутність прострочення обов'язку з повернення майна за період з 19.03.2005р. по 30.09.2008р. через його виконання унеможливлює існування протягом розглядуваного періоду здійсненого порушення у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а отже і підстав для застосування наслідків такого порушення у розумінні ст.ст.611, 785 цього Кодексу - права Позивача нараховувати та вимагати сплати стягуваної неустойки.
Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує позицію місцевого господарського суду про відмову у задоволені позову в частині стягнення неустойки за період з 19.03.2005р. по 30.09.2009р. включно з огляду на встановлений судом факт повернення орендованого майна за актом прийому-передачі 18.03.2005р., який вказує на відсутність права Позивача на нарахування і отримання неустойки за вказаний період.
Виходячи з чого, суд першої інстанції обґрунтовано та законно відмовив Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за період 11.03.2005р. по 30.09.2008р. у розмірі 1 257 408,79грн.
Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, посилання скаржника на те, що наданий відповідачем акт приймання-передачі від 18.03.2005р. не є належним та допустимим доказом повернення майна з оренди, судовою колегією не приймаються, оскільки доказів у підтвердження його недійсності позивачем не надано, судом не встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2012р. у справі №44/3 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області м. Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2012р. у справі №44/3 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
У судовому засіданні 05.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено 08.02.2013р.
Головуючий О.А. Марченко
Судді: І.В. Зубченко
О.О. Радіонова
Надруковано 6 прим.
1 - позивачу;
1 - відповідачу
1 - третій особі;
1 - до справи;
1 - ГСДО;
1 - ДАГС.