01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"12" лютого 2013 р. Справа № 911/104/21/13-г
за позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Авіалінії України», Київська обл., с. Гора
до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ», Київська обл., с. Гора
про стягнення 83 568,37 гривень та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
від позивача: Сінькевич В.А. (довіреність №1.5-1 від 10.01.2013р.)
від відповідача: не з'явився
05.11.2012р. Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія Авіалінії України» (далі-ПАТ «Авіакомпанія Авіалінії України»/позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» (далі-ПАТ «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»/відповідач) про стягнення 83 568,37 грн. заборгованості за договором №08-045 від 01.11.2000р., зобов'язати відповідача повернути орендоване майно або його вартість у сумі 58 659,44 грн.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2012р. порушено провадження у справі №5011-4/15714-2012.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2012р. дану справу передано за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2013р. справу №5011-4/15714-2012 прийнято до свого провадження суддею Яремою В.А., справі присвоєно №911/104/21/13-г та призначено до розгляду на 29.01.2013р.
29.01.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 12.02.2013р.
12.02.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого останній просив суд стягнути з відповідача 83 568,37 грн. заборгованості за договором №08-045 від 01.11.2000р. та зобов'язати останнього повернути орендоване майно вартістю 58 659,44 грн.
В судове засідання 12.02.2013р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.11.2000р. між ВАТ «Авіакомпанія Авіалінії України», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» (далі-орендодавець) та ЗАТ «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» (далі-орендар) укладено договір оренди майна №08-045 (далі-Договір), відповідно до якого орендар прийняв, а орендодавець передав в оренду майно орендодавця, яке знаходиться у представництві останнього у м. Прага, у відповідності до переліку, вказаного у додатку №1 до Договору.
Пунктами 3.2, 3.3 та 7.1 Договору передбачено, що вартість оренди майна згідно даного договору складає 8 400,00 грн. в рік.
Оплата за оренду майна здійснюється орендарем протягом 10 банківських днів після отримання рахунку орендодавця.
Договір діє з моменту підписання його сторонами та діє до моменту розірвання однією із сторін.
Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором виконав належним чином.
Так, на виконання умов Договору сторонами підписано акт передання в оренду майна загальною вартістю 58 659,44 грн.
Протягом, зокрема, 2002-2012 років відповідач безперешкодно користувався орендованим майном.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем (позивачем) умов Договору.
У відповідності до наданого позивачем розрахунку, здійсненого згідно умов Договору, за вказаний період відповідач мав сплатити 83 568,37 грн. орендної плати.
Натомість, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної сплати орендної плати за зазначений період не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 83 568,67 грн. заборгованості.
З метою досудового врегулювання даного спору, 29.08.2012р. позивачем було надіслано лист №1.6-100, яким позивач інформував відповідача про наявність заборгованості, зокрема, за Договором та пропонував останньому у семиденний термін повернути орендоване майно і сплатити існуючу заборгованість.
Посилаючись на те, що відповідач на зазначений лист не відповів, суму боргу за Договором не погасив, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 83 568,37 заборгованості по сплаті орендної плати за 2002-2012 роки згідно Договору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Приписами статей 175, 173, 283 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Приписами статей 762, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 3.2, 3.3 Договору передбачено, що вартість оренди майна згідно даного договору складає 8 400,00 грн. в рік.
Оплата за оренду майна здійснюється орендарем протягом 10 банківських днів після отримання рахунку орендодавця.
Водночас, оскільки рахунок є лише документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, у той час, як умови Договору містяться як фіксований розмір орендної плати, так і реквізити сторін, суд дійшов висновку, що не виставлення позивачем рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України.
З огляду наведеного, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити орендні платежі згідно умов та порядку виконання зобов'язань, визначених Договором.
Аналогічна правова позиція викладена у поставі Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. у справі №30/5009/693/11.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.
Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач не сплатив орендну плату за спірний період, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 83 568,37 заборгованості по сплаті орендної плати за 2002-2012 роки згідно Договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд зобов'язати останнього повернути орендоване за Договором майно загальною вартістю 58 659,44 грн.
В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилався на надіслання 29.08.2012р. листа №1.6-100, яким він інформував відповідача про наявність заборгованості, зокрема, за Договором та пропонував останньому у семиденний термін повернути орендоване майно і сплатити існуючу заборгованість, та який, на думку позивача, за своєю правовою природою, є вимогою про розірвання Договору.
Відповідно до статей 782, 785 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
З системного аналізу вказаних норм слідує, що право вимоги у орендодавця та, відповідно, обов'язок у орендаря по поверненню орендованого майна виникає у разі розірвання договору оренди.
Пунктами 7.1, 7.2 Договору передбачено, що договір діє з моменту його підписання сторонами та діє до моменту розірвання однією із сторін.
Будь-яка із сторін може розірвати даний договір шляхом повідомлення другої сторони не менше ніж за 30 днів до передбачуваної дати розірвання.
Водночас, як слідує зі змісту листа позивача №1.6-100 від 29.08.2012р., покладеного в основу обґрунтування заявленої вимоги, останній не містить жодної інформації щодо розірвання Договору в порядку ст. 782 ЦК України та/або пунктів 7.1, 7.2 Договору.
Інших доказів, що підтверджують факт розірвання Договору, як-то: в судовому/позасудовому порядку, суду не надано.
З огляду наведеного, а також враховуючи недоведеність позивачем факту розірвання Договору, наявність якого, у відповідності до ст. 785 ЦК України, необхідна для виникнення у відповідача обов'язку по поверненню орендованого майна, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути орендоване за Договором майно загальною вартістю 58 659,44 грн. є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230, 232, 283 Господарського кодексу України, ст. ст. 530, 629, 762, 782, 785 Цивільного кодексу України суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» (08324, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, ідентифікаційний код 20048090) на користь Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Авіалінії України» (08324, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, ідентифікаційний код 01130584) 83 568 (вісімдесят три тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн. 37 коп. заборгованості та 1 671 (одну тисячу шістсот сімдесят одну) грн. 37 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 13.02.2013р.
Суддя В.А. Ярема