11 лютого 2013 року Справа № 2-29/7376-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Проценко О.І.,
Градової О.Г.,
розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради на ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим (судді Башилашвілі О.І.) від 06.12.2012
у справі № 2-29/7376-2008
за позовом заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради
до товариства з обмеженою відповідальністю "Барвинок"
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
за скаргою Сімферопольської міської ради
на дії Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим
Заступник прокурора м. Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвинок" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки в м. Сімферополі та приведенням її в придатний для подальшого використання стан шляхом знесення та/або знищення будь-яких розміщених на ній споруд, будівель, вивезення будь-яких предметів, стягнути з відповідача 6200,04грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2008 у справі № 2-1/7376-2008 позов задоволено.
24.10.2008 місцевим господарським судом видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2008 у справі № 2-1/7376-2008.
14.11.2012 до Господарського суду Автономної Республіки Крим від Сімферопольської міської ради надійшла скарга на дії Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського Головного управління юстиції Автономної Республіки Крим, відповідно до якої заявник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Зейтуллаєва А.Е. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу № 2-1/7376-2008 на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження"; визнати незаконною постанову від 12.10.2012 про повернення виконавчого документу стягувачу за виконавчим провадженням згідно наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим № 2-1/7376-2008, виданого 24.10.2008.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2012 у справі № 2-29/7376-2008 у задоволені скарги Сімферопольської міської ради на дії Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим відмовлено.
Відмовляючи у задоволені скарги місцевий господарський суд з врахуванням приписів Закону України "Про виконавче провадження", постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012, та обставин справи дійшов висновку про необгрунтованість доводів скаржника.
Не погодившись з ухвалою суду Сімферопольська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги скарги задовольнити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідно до приписів статті 42 Закону України "Про виконавче провадження", проведення авансування витрат виконавчого провадження, це, насамперед, право, а не обов'язок стягувача.
Крім того, заявник апеляційної скарги вказує на те, що йому не направлялася вимога авансування проведення виконавчих дій.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.01.2013 Сімферопольській міській раді відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до провадження.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 у зв'язку з хворобою судді Антонової І.В. та відпусткою судді Заплава Л.М., була здійснена заміна судді Антонової І.В. на суддю Проценко О.І. та судді Заплава Л.М. на суддю Градову О.Г.
У судовому засіданні, призначеному на 11.02.2013 сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце були повідомлені належним чином, рекомендованою кореспонденцією, з повідомленням.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності уповноважених представників сторін, за наявними документами в матеріалах справи.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
24.10.2008 Господарським судом Автономної республіки Крим на виконання рішення від 07.09.2008, яке набрало законної сили, по справі № 2-1/7376-2008 видано накази про примусове виконання рішення.
Постановою Державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Зейтуллаєвим А.Е. від 12.10.2012 виконавчий документ - наказ про примусове виконання рішення у справі №2-1/7376-2008 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвинок" повернути Сімферопольській міській раді самовільно зайняті земельні ділянки площею 0,0170 га та 0,0080 га, загальною площею 0,025 га, які розташовані по вул. Авіаційній, 19 Б у м. Сімферополі та привести ці ділянки у придатний для подальшого використання стан шляхом знесення та/або знищення будь-яких розміщених на ній споруд, будівель, вивезення будь-яких предметів, повернено стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження". Стягувачу роз'яснено право на повторне пред'явлення виконавчих документів до виконання в межах строків встановлених чинним законодавством.
Скарга Сімферопольської міської ради мотивована тим, що відповідно до статті 41 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження, витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Скаржник у своїй заяві зазначає, що бюджетом міста не передбачена стаття по відшкодуванню витрат виконавчого провадження, тому здійснити авансування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій не представляється можливим. Окрім того, скаржник посилається на те, що Законом України "Про виконавче провадження" не передбачена можливість стягувачем забезпечити організацію виконавчих дій, шляхом надання технічної допомоги.
Вважаючи, що діями Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, які полягають у незаконному винесенні постанови про повернення виконавчого документу № 2-1/7376-2008 стягувачу в особі Сімферопольської Міської ради, порушуються права позивача, а тому, останній звернувся з даним позовом до господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання неправомірними дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського Головного управління юстиції Автономної Республіки Крим.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішеннь, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій.
Згідно з статті 42 Закону України "Про виконавче провадження", з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.
Пунктом 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Згідно пункту 2 частини 4 статті 41 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій.
Виходячи з вищезазначеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки посилання скаржника на те, що Законом України "Про виконавче провадження" не передбачена можливість стягувачем забезпечити організацію виконавчих дій, шляхом надання технічної допомоги грунтуються на помилковому тлумаченні норм Закону.
Разом з тим, заявник апеляційної скарги вказує на те, що проведення авансування витрат виконавчого провадження, це насамперед, право, а не обов'язок стягувача. Однак дане тлумачення спростовується нормою частини 2 статті 41 вищезгаданого Закону.
Крім того, норми статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють погодження з державним виконавцем саме розміру грошової суми, яка необхідна для здійснення витрат, або покриття їх частини, а не щодо наявності чи відсутності права на їх оплату.
Також, посилання заявника апеляційної скарги на неприйняття судом першої інстанції до уваги обставин про те, що вимога авансування проведення виконавчих дій направлена не стороні виконавчого провадження, а виконавчому комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя, а тому, оскільки останній є окремою юридичною особою, яка не входить до системи структурних підрозділів Сімферопольської міської ради, у державного виконавця не було законних підстав для повернення виконавчого документу стягувачеві. Однак дане спростовується пунктом 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги Сімферопольської міської ради на дії Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим є правомірним.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2012 у справі № 2-29/7376-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді О.І. Проценко
О.Г. Градова
Розсилка проста
1. Заступник прокурора міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11,Сімферополь,95011)
Сімферопольська міська рада (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Барвинок" (вул. Галерейна, 22,Феодосія,98100)
3.Залізничний відділ Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул.Київська, 81,Сімферополь,95051)
4. Сімферопольська міська рада (вул. Толсиого, 15, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, Україна)