08.02.2013 Справа № 5008/1030/2012
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп", м. Київ
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Концерн "Військторгсервіс", м. Київ
про стягнення 48805,83 грн.
Головуючий суддя Івашкович І.В.
представники:
від позивача - Косань В.Л., довіреність від 29.11.12
від відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4 - представники по довіреності від 15.11.2012р.
від третьої особи - не з"явився
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп ", м. Київ звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево про стягнення суми 48 805,83 грн., в т.ч. 44 146,83 грн. основного боргу, 776,50 грн. 3%річних, 3882,50 грн. подвійна облікова ставка НБУ.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі укладеного із відповідачем договору суборенди №30 від 01.04.2012р. останньому було передано у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 52,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, які в свою чергу були предметом договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р.
Відповідно до умов договору суборенди відповідач, як суборендар, зобов"язався не пізніше 10 числа поточного місяця вносити на розрахунковий рахунок Орендаря (позивача) суборендну плату (1000,00 грн. з урахуванням індексації) та відшкодовувати витрати на загально-експлуатаційні послуги (7809,85 грн.). В порушення взятих на себе зобов"язань відповідач не здійснив розрахунки за період з 01.03.2012р. по 30.09.2012р., внаслідок чого за ним утворився борг в розмірі 44146,83 грн.
За допущене відповідачем порушення взятих на себе зобов"язань та прострочку здійснення обумовлених договором оплат позивачем на підставі ст.625 ЦК України здійснено нарахування 3% річних в розмірі 776,50 грн. за період прострочки з 01.03.2012р. по 30.09.12 та на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" - нараховано за вказаний період прострочки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, загальна сума якої склала 3882,50 грн.
Представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі. Посилається на обгрунтування та підтвердження підстав позовних вимог доданими до матеріалів справи документальними доказами.
Відповідач згідно з письмовим відзивом на позов позовні вимоги заперечує в повному обсязі. Заперечення проти позову обгрунтовує тим, що:
- в порушення умов договору суборенди від 01.04.11, приписів ст. 283 ГК України, ст. ст. 765, 795 ЦК України позивач не здійснив передачу відповідачу за відповідним актом прийому - передачі приміщення, що є предметом договору суборенди;
- у позивача відсутній дозвіл орендодавця - концерну "Військторгсервіс" на передачу у суборенду спірного приміщення, як це передбачено згідно з ч.4 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №778 від 11.05.2000р.;
- станом на 01.04.2011р. балансоутримувачем спірного приміщення була Мукачівська філія Концерну, якій це приміщення було передано на підставі наказу Концерну "Військторгсервіс" №70 від 13.07.2010р. Відповідно до договору надання в оренду приміщення невиробничого призначення №20 від 01.09.2010р. та акту приймання-передачі приміщення магазину площею 52,70 кв. м в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 від 01.09.2010р. вказане майно орендується відповідачем у Мукачівської філії Концерну "Військторгсервіс";
- позивач протягом 2011-2012р.р. виставляв рахунки на оплату за договором суборенди від 01.04.2011р., однак не підтвердив надання послуг за спірним договором, рахунки відповідачем не оплачувались через неможливість користування приміщенням. Звернення відповідача про усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом передачі його в користування за актом приймання-передачі та надання належним чином оформлених документів щодо розпорядження позивачем спірним приміщенням залишено позивачем без відповіді;
- відповідачу стало відомо, що договір №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р. оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства, на підставі якого укладався договір суборенди, за рішенням господарського суду м.Києва від 29.08.2012р., залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р., розірвано.
Додатково поданими поясненнями відповідач наводить позицію щодо наданих позивачем додаткових доказів та зазначає про те, що:
- вбудоване приміщення магазину "Військова книга" площею 52,70 кв.м за адресою: м.Мукачево, пл.Миру,12-14 ніколи не перебувало у складі цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу - філії №3 Концерну "Військтрогсервіс" , що є предметом договору оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р. Довідкою про балансову належність основних фондів №115/1-10 від 01.09.2010р. підтверджується перебування спірного майна на балансі Мукачівської філії Концерну. Позивачем не подано жодного доказу, який би підтверджував передачу Мукачівською філією Концерну "Військторгсервіс" спірного майна на баланс філії №3;
- правомірність передання в суборенду приміщень Концерну, які розташовані в м.Мукачево, було критично оцінено господарським судом м.Києва (рішення у справі №5011-58/9614-2012 від 29.08.2012р.), оскільки відповідно до результатів перевірки РВ ФДМУ по Закарпатській області майно згідно з наказом Концерну "Військторгсервіс" від 13.07.2010р. обліковувалось на балансі Мукачівської філії та використовувалось у своїй господарській діяльності;
- відповідач заперечує факт підписання акту приймання-передачі приміщення за договором суборенди №30 від 01.04.2011р., копія якого додана позивачем, вважає таку копію підробкою;
- відповідач заперечує визнання відношення філії №3 Концерну "Військторгсервіс" за №1/4/11 від 01.04.2011р. як дозвіл на передачу спірного приміщення в суборенду, оскільки наявність таких повноважень у начальника філії №3 не доведено, право на надання такого дозволу має лише орендодавець Концерн "Військторгсервіс";
- позивачем на неодноразові вимоги відповідача не надано жодних доказів надання загально-експлуатаційних послуг за договором суборенди від 01.04.2011р.
Представниками відповідача заперечення проти позову підтримано.
Ухвалою господарського суду від 14.01.13 в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Концерн "Військторгсервіс", який є особою Орендодавця за договором оренди 140/5-1-01-03 від 01.01.2003р..
Третьою особою, яку належним чином повідомлено про дане судове засідання, участь свого уповноваженого представника не забезпечено, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань у зв"язку з розглядом даної справи не надіслано.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд, виходячи з правової оцінки встановлених дослідженими в ході судового розгляду доказами обставин в їх сукупності, констатує такі висновки.
Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Інтерінвестгруп" (іменований в договорі як Орендар) та ФОП ОСОБА_1 (іменований в договорі як Суборендар) укладено договір суборенди №30 від 01.04.2011р.
Умовами вказаного договору суборенди передбачено передачу Орендарем Суборендареві у строкове платне користування майна, а саме, нежитлових приміщень площею 52,7 кв.м, розміщених за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться в орендному користуванні Орендаря у відповідності до договору оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р., укладеного між Орендарем та Концерном "Військторгсервіс" (Орендодавець).
Позивачем долучено до матеріалів справи копію договору №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р. оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства з додатковими угодами про внесення змін та доповнень до цього договору, а також копію рішення господарського суду м.Києва від 25.11.11 по справі №11/265, яким зобов"язано укласти угоду про внесення змін до договору оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р. оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства шляхом викладення його в новій редакції, та саму укладену на виконання вказаного судового рішення угоду від 01.02.2012р. про внесення змін до договору №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р..
Із змісту договору оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р. та додаткових угод до нього, а також із обставин, встановлених судовим рішенням від 25.11.11 по справі 11/265, яке набуло законної сили, слідує, що станом на день укладення договору суборенди від 01.04.2011р. сторонами договору оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р. відповідно до внесених до нього змін були: стороною орендодавця - Концерн "Військторгсервіс" в особі філії №3 Концерну "Військторгсервіс", стороною орендаря - ТОВ "Інтерінвестгруп" (додаткова угода від 01.04.11, а.с. 85).
Договір оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р. укладено за погодженням із регіональним відділенням ФДМУ у Львівській області.
Відповідно до умов п.1.1 вказаного договору із змінами, внесеними станом на 01.04.11 (додаткова угода від 01.04.11, а.с.124) передбачалось, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комлекс структурного підрозділу філії №3 Концерну "Військторгсервіс", склад і вартість якого визначено відповідно до акту (актів) оцінки та передавального (розподільчого) балансу станом на 01.04.2011р. Актом приймання-передачі основних фондів філії №3 Концерну "Військторгсервіс" в оренду ТОВ "Інтерінвестгруп" від 01.04.12 оформлено передачу основних фондів згідно договору оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р. цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства, що належить до державної власності, до переліку яких включено приміщення маг. №8 (вбудоване приміщення маг. "Військова книга") площею 52,7 кв.м., АДРЕСА_1.
Наведеним підтверджується той, що на момент укладення договору суборенди від 01.04.2011р. об"єкт суборенди за цим договором - приміщення площею 52,7 кв.м. в АДРЕСА_1, був предметом оренди за договором оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р. цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства, укладеним між орендодавцем Концерном "Військторгсервіс" та орендарем ТОВ"ІнтерІнвестГруп".
Факт перебування спірного об"єкту у оренді за договором №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р. встановлено також винесеним за результатами вирішення спору про розірвання цього договору та витребування орендованого майна рішенням господарського суду м.Києва від 29.08.12 по справі №5011-58/9614-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.12. Так, як вбачається із змісту судового рішення від 29.08.12 по справі №5011-58/9614-2012, задоволено позовні вимоги та розірвано договір № 140/5-1-01-03 від 01.01.2003р. у зв"язку з істотним порушенням ТОВ "Інтерінвестгруп" умов щодо своєчасного внесення орендної плати, а також витребувано від ТОВ "Інтерінвестгруп" до державної власності в оперативне управління Міністерства оборони України та у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" об"єкти оренди за цим договором, в т.ч. приміщення маг. №8 (вбудоване приміщення маг. "Військова книга") АДРЕСА_1, 52,7 кв.м. ( спірне по даній справі).
За правилами ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Наведеним повністю спростовуються доводи відповідача про те, що спірний об"єкт - предмет договору суборенди не перебував у складі цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу філії №3 Концерну "Військторгсервіс", переданого в оренду за договором №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р.
З огляду на викладене спростованими слід визнати також доводи відповідача про те, що спірний об"єкт є самостійним предметом оренди за укладеним між Мукачівською філією Концерну "Військторгсервіс" та ФОП ОСОБА_1 договором №20 надання в оренду приміщення невиробничого призначення від 01.09.2010р.
При цьому слід зауважити, що відповідачем долучено копію вказаного договору №20 від 01.09.10 та акту приймання-передачі приміщення від 01.09.10. Однак, з огляду на статус предмета оренди, як об"єкта права державної власності - військового майна, який підпорядковується правовому режиму майна у Збройних Силах України (Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"), відповідачем не підтверджено дотримання при укладенні договору оренди №20 від 01.09.10 вимог, встановлених згідно з ч.3 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( в чинній на той час редакції), Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".
Відповідно до умов п.6.2 договору оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р. передбачено право Орендаря передавати майно в суборенду за згодою Орендодавця, що узгоджується з приписами ст. 774 ЦК України, ч.2 ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Із матеріалів справи слідує, що листом №1/4/11 від 01.04.11 за підписом ТВО начальника філії №3 Концерну "ВІйськторгсервіс" (а.с. 139), адресованим ТОВ "Інтерінвестгруп", останньому відповідно до умов договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р. із змінами і доповненнями надано згоду на передачу орендованого майна в суборенду.
Суд констатує висновок про наявність підстав вважати надання вказаного погодження зі сторони Орендодавця повноважною особою, оскільки, як слідує з фактичних обставин і матеріалів справи, Концерн "Військторгсервіс" в особі філії №3 визначався стороною Орендодавця у договорі №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р. відповідно до додаткових угод від 01.04.2011р., що також було враховано при винесенні вищезгаданих судових рішень у справах №5011-58/9614-2012, №11/265.
Таким чином, безпідставними є твердження відповідача про відсутність дозволу орендодавця - Концерну "Військторгсервіс" на передання майна в суборенду. Долучені відповідачем згідно з клопотанням від 08.02.13 витяги з ЄДР, як підтвердження факту ліквідації філії №3 Концерну "Військторгсервіс", не можуть братися судом до уваги та не мають значення для справи, оскільки такі витяги засвідчують наявність в ЄДР відомостей про відокремлені підрозділи юридичної особи - Концерну "Військторгсервіс" станом на день їх видачі - 30.01.13, а не на час виникнення спірних правовідносин суборенди.
Договором суборенди від 01.04.2011р. встановлено, що передача майна в суборенду здійснюється за відповідним актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками (п.3.1); строк дії суборенди - до 31.12.2013р., однак не може перевищувати строку дії оренди ( п.п. 4.1,4.2).
Відповідно до умов розділу 5 договору встановлено, що Суборендар сплачує плату за суборенду в розмірі 1000,00 грн. з урахуванням індексу інфляції; компенсує Орендареві фактично спожиті комунальні послуги; компенсує Орендареві загально-експлуатаційні послуги в розмірі 7809,85 грн., які сплачуються відповідно до рахунків, виставлених Орендарем; плата за суборенду, фактично спожиті комунальні та загально-експлуатаційні послуги здійснюється в безготівкому порядку на поточний рахунок Орендаря не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць. П.12.3 передбачено, що договір складений в двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із Сторін.
Позивачем на вимогу суду супровідним листом (вх. №02.5.1-17/337/13 від 14.01.13) долучено до матеріалів справи копію акту приймання-передачі нерухомого майна в суборенду ФОП ОСОБА_1 від 01.04.11р., який містить підпис та печатку Орендаря ТОВ "Інтерінвестіруп" та підпис Суборендаря ФОП ОСОБА_1 з написом під підписом "без печаті".
Справжність вказаного акту відповідачем заперечено з посиланням на підробку поданої позивачем копії.
На вимогу суду позивачем не надано оригінал акту приймання-передачі нерухомого майна в суборенду. Представником позивача надано пояснення про неможливість надання оригіналу акту приймання-передачі через вилучення його згідно протоколу обшуку від 07.06.12, копію якого додано до справи.
Наведені позивачем причини неможливості надання оригіналу акту приймання-передачі нерухомого майна в суборенду суд визнає поважними.
Разом з тим, при оцінці доводів сторін стосовно наявності або відсутності акту приймання-передачі нерухомого майна в суборенду ФОП ОСОБА_1, суд виходить з наступного.
З пояснень представників обох сторін слідує, що зобов"язання за договором суборенди від 01.04.2011р. з моменту його укладення та до березня 2012р. відповідачем виконувались. Додана позивачем довідка про стан розрахунків за договором суборенди №30 від 01.04.2011р. містить не спростовані відповідачем відомості про те, що станом на 01.01.2012р. відповідач здійснив повні (за винятком суми 8,92 грн.) розрахунки за договором суборенди, у 2012 р. ним було проведено оплату нарахувань за січень, лютий та березень місяць. Фактично розрахунки за суборенду та загально-експлуатаційні послуги проводились відповідачем без будь-яких зауважень протягом року з часу укладення договору суборенди, проведення платежів припинено починаючи з квітня 2012р. Протягом усього періоду виконання взятих на себе зобов"язань по проведенню розрахунків за суборенду з боку суборендаря ФОП ОСОБА_1 не ставилось питання про відмову від договору суборенди або про зобов"язання орендаря передати майно в суборенду, тобто відповідач не скористалась правом застосування правових наслідків згідно зі ст. 766 ЦК України, ч.3 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Із матеріалів справи слідує, що фактично з вимогами про передачу приміщення в суборенду, про надання підтвердження загально-експлуатаційних послуг, про звільнення від плати за користування майном та повернення сплаченої суми (лист-вимога вих.№20 від 29.10.12, претензія №2 вих.№25 від 02.11.12, додано копії, а.с.39-41) відповідач почала звертатись до позивача після спливу значного періоду (одного року та десяти місяців) з часу укладення договору суборенди. Така поведінка відповідача не відповідає регламентації цивільно-правових норм щодо наслідків непередання майна наймачеві, а також суперечить закріпленим у ст. 3 ЦК України засадам цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності, яких повинні дотримуватись учасники цивільних правовідносин. Слід при цьому відзначити, що заявлення відповідачем вищевказаних претензій позивачу мало місце після винесення господарським судом м. Києва рішення від 29.08.12 у справі №5011-58/9614-2012, яким розірвано укладений між Концерном "Військторгсервіс" та ТОВ "Інтерінвестгруп" договір №140/5-1-01-03 від 01.01.2003р. та зобов"язано ТОВ "Інтерінвестгруп" повернути Концерну "Військторгсервіс" об"єкти оренди за вказаним договором, в т.ч. приміщення, що були предметом спірного по даній справі договору суборенди від 01.04.2011р.
Виходячи з вищенаведеного, суд констатує, що відсутність оригіналу акту приймання-передачі нерухомого майна в суборенду ФОП ОСОБА_1 не спростовує факт наявності правовідносин суборенди між ТОВ "Інтерінвестгруп" та ФОП ОСОБА_1, а отже не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог при наявності заборгованості за умовами договору суборенди.
Дослідженими судом доказами встановлено, що відповідно до умов розділу 5 договору суборенди від 01.04.11, згідно з рахунками-фактурами №СФ-0000951від 03.04.12, №СФ-0001169 від 01.05.12, №СФ-0001355 від 01.06.12, №СФ-0001518 від 06.07.12, №СФ-0001820 від 03.08.12 позивачем виставлено відповідачу до оплати нарахування за орендну плату та відшкодування загально-експлуатаційних витрат на загальну суму 44130,85 грн.
Нарахування за вищевказаний період (квітень - серпень 2012р.) відповідачем не оплачено, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в розмірі 44130,85 грн.
Згідно з позовною заявою позивач вказує на виникнення за відповідачем заборгованості за період з 01.03.2012р. по 30.09.2012р. Разом з тим, із доданої до матеріалів справи довідки про стан розрахунків (а.с.115) та розрахунку боргу у формі акту звірки (а.с. 12) слідує, що нарахування за березень 2012р. в сумі 8825,77 грн. відповідачем повністю оплачено, а в період після серпня 2012р. нарахування не проводились.
Таким чином, суд констатує, що матеріалами справи підтверджено існування за відповідачем в межах спірного періоду заборгованості за договором суборенди від 01.04.2011р. в загальному розмірі 44130,85 грн., що виникла за період з квітня по серпень 2012р.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. ст. 762, 774 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 18, ч.3 ст.19, ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за користування за користування об"єктом оренди орендар (суборендар) зобов"язаний вносити орендну плату у розмірі та в строк, встановлені у договорі.
Як зазначено вище, за умовами договору суборенди від 01.04.2011р. відповідач зобов"язаний вносити щомісячно, до 10 числа поточного місяця, орендну плату в розмірі 1000,00 грн. з урахуванням індексації та плату за загально-експлуатаційні послуги у розмірі 7809,85 грн. відповідно до виставлених рахунків.
Оскільки зобов"язання відповідачем відповідно до договору належним чином не виконувались, заборгованість в розмірі 44130,85 грн., що виникла за період з квітня 2012р. по серпень 2012р. (включно), підлягає стягненню в судовому порядку. Позовні вимоги в частині 44130,85 грн. слід задоволити. В задоволенні решти вимог в частині стягнення 15,98 грн. боргу слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв"язку з порушенням відповідачем встановлених договором суборенди строків внесення платежів наявні підстави для нарахування 3%річних на прострочену заборгованість.
З урахуванням періоду суборенди, за який виник борг (квітень-серпень 2012р.), встановлених договором строків внесення платежів, 3%річних підлягають нарахуванню на прострочену заборгованість за період з 11.04.2012р. по 30.09.2012р. (кінцева дата за розрахунком позивача). Проведеним судом перерахунком встановлено, що в межах вказаного періоду прострочення загальна сума нарахування 3%річних складає 415,75 грн., в т.ч. в межах періоду прострочення з 11.04.12 по 10.05.12 із простроченого боргу 8827,80 грн. - 21,77 грн. 3%річних; з 11.05.12 по 10.06.12 із боргу 17659,62 грн. - 46,45 грн. 3%річних; з 11.06.12 по 10.07.12 із боргу 26488,49 грн. - 69,67 грн. 3%річних; з 11.07.12 по 10.08.12 із боргу 35311,79 грн. - 92,87 грн. 3%річних; з 11.08.12 по 30.09.12 із боргу 44130,85 грн. - 184,99 грн. 3%річних.
Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині 415,75 грн. 3%річних, решту вимог в частині 3%річних слід відхилити.
Позовні вимоги в частині нарахованої позивачем за прострочення оплати пені в розмірі 3882,50 грн. суд визнає безпідставними, оскільки виходячи з регламентації норм ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ст. 551 ЦК України пеня за порушення грошового зобов"язання застосовується у розмірі, встановленому в договорі або законі. В даному випадку договором суборенди від 01.04.2011р. застосування пені за порушення строків оплати не передбачено взагалі.
Виходячи з вищевикладених обгрунтувань, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Стягується сума 44546,60 грн., в т.ч. 44130,85 грн. основного боргу, 415,75 грн. 3% річних.
За правилами ст. 49 ГПК України суд пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті судового збору в розмірі 1468,99 грн.
Керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, і.н. НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ""Інтерінвестгруп" (м. Київ, вул. Волинська, 47, і.к. 37592955) 44546,60 грн. (сорок чотири тисячі п"ятсот сорок шість грн.60 коп.) (в т.ч. 44130,85 грн. основного боргу та 415,75 грн. 3%річних) та 1468,99 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят вісім грн. 99 коп.) відшкодування витрат по оплаті судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст рішення підписано 13.02.13.
Суддя І.В.Івашкович